«Київський експериментальний кераміко-художній завод експортував продукцію до Великобританії, Іспанії та Німеччини», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

«Якість продукції, а саме — тонкостінність та білизна порцеляни, відповідала світовим стандартам»

— Ще зовсім недавно Київський експериментальний кераміко- художній завод був флагманом фарфорово-фаянсової промисловості України. 17 вересня 2024 року мануфактурі, де у просторих цехах створювали, обпалювали, а майстри власноруч розписували порцеляну, виповнюється 100 років. Періодично заводська спадщина експонується у виставкових проєктах Національного музею українського декоративного мистецтва, який володіє найбільшою колекцією творів мануфактури. Люди із задоволенням приходять в музей й приводять туди своїх дітей. Київські сервізи — унікальні у своєму виконанні, це справжній художній фарфор, витвори мистецтва.

В лютому 2019 року у приміщенні Музею історії Києва, за підтримки Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного відбувся виставковий проєкт «Перлини київського фарфору», який відвідали понад 10 тисяч поціновувачів краси. Тут музей «Київський фарфор» вперше продемонстрував свою колекцію порцелянових предметів широкому загалу у найповнішій ретроспективній збірці. Це були оригінали творів плеяди чудових майстрів — представників різних поколінь, що зуміли застосувати свій талант у мистецтві створення порцеляни.

Майстри створювали ексклюзивні вироби. Якість продукції, а саме — тонкостінність та білизна порцеляни, відповідали світовим стандартам. Завод експортував продукцію до Великобританії, Іспанії, Німеччини та інших країн.

— Які сервізи, на вашу думку, найкрасивіші?

— На білій поверхні елітарного матеріалу створювала неймовірні малюнки Віра Павленко. Від матері навчилася малювати — робила малюнки на папері, розписувала стіни хати. У 1936 році її твори були експоновані на Першій українській виставці народного мистецтва. Згодом стали окрасою багатьох виставок народного мистецтва в Україні та за її межами: в Парижі, Брюсселі, Кабулі, Лейпцигу, Токіо, Нью-Йорку. У своїх творчих пошуках майстриня не відступала від традиційного орнаменту, але робила його більш графічним і мініатюрним. Віра майстерно вводила у свої орнаментальні композиції з пишними квітами та ягодами зображення птаха, зокрема, півня, а також жіночі фігури в національному вбранні.

Заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. Катерини Білокур Галина (Ганна) Павленко-Черниченко, сестра Віри Павленко, опанувала технологію та специфіку розпису на порцеляні, що дало їй можливість оздоблювати різноманітні форми петриківськими композиціями в традиційній гамі кольорів. Композиційно це гілочки з квітами різного розміру та форми, пуп'янки, листочки, ягідки, пташки. Крім того, використовувала напівтони з розтяжкою в кольорі — фіолетовому та коричневому, що притаманне саме її манері розпису. Для масового виробництва на підприємстві нею були оздоблені петриківським розписом різноманітні вази, блюда, столові, чайні, кавові сервізи, свічники. Найбільшу цінність мають високохудожні авторські твори, які виготовлялися в обмеженій кількості і є окрасою багатьох музеїв і приватних колекцій.

Твори Галини Павленко-Черниченко з петриківським розписом, який внесений у 2013 році до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, займають вагоме місце в скарбниці декоративно-прикладного мистецтва України.

— Краса!

— Ще одна майстриня — Віра Клименко-Жукова, про яку хочу розповісти. Вона віртуозно декорувала фарфор своїми розписами. У розмаїтті розписів ваз, сервізів, виконаних майстрами — петриківчанами, відразу розпізнаєш руку Віри Клименко-Жукової. Яскраво індивідуальна художня мова майстрині, невичерпна винахідливість, фантазія, майстерне володіння засобами дозволяли їй створювати художньо довершені композиції як на папері, так і на порцеляні.

Використовуючи традиційні орнаментальні мотиви, вона значно ускладнювала їх, збагачуючи свої композиції як у кольорі, так і у конфігурації, демонструвала віртуозне володіння традиційними технічними прийомами: «гребінчиками», «зернятками», «горішками» та перехідним мазком.

ЇЇ твори привертають увагу вишуканою, витонченою графікою орнаментів і майстерно промальованими деталями, вивіреною композицією та чистотою звучання кольору у гармонійно підібраній палітрі фарб.

Читайте також: «Яблуні та яблука завжди асоціювалися з вічною молодістю та достатком», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк

«Творча лабораторія заводу стала однією з найкращих серед всіх заводів України»

— У 50-х роках, з приходом на завод молодих талановитих скульпторів, серед продукції, що випускалася, почала домінувати скульптура, яка стала на тривалий час одним з основних напрямків фарфорового виробництва, — продовжує розповідь Людмила Карпінська-Романюк. — Творча лабораторія заводу стала однією з найкращих серед всіх заводів України. З кінця 1950-х та упродовж 1960-х років завод отримує визнання одного з передових українських виробників порцеляни. Скульптори та художники беруть участь у міжнародних конкурсах та виставках. Продукція мануфактури починає продаватися в усьому світі.

— Дуже гарні сервізи «Квіти» та «Мить»…

— Чайні сервізи у розписі Лідії Мітяєвої відповідають характеру декоративного мистецтва 1960-х. Вони вирізняються простотою й витонченістю форм та розпису. Сервіз для кави «Мить» має тонку промальовку, малюнок з квіткою, яка є усміхом рослини, знак її глибинної суті, вершина щорічного циклу розвитку від зернини до плоду, що дасть нове насіння. Чи не меседж це від автора декору Лідії Митяєвої про швидкоплинність людського життя? Можливо, він про те, що цей світ вартий того, щоб пригальмувати на мить? Мить свята яскравої кави — слабкої, помірної чи сильної — може тривати й п'ять, і тридцять хвилин, це час, який належить лише вам.

У 1973 році було закінчено будівництво нового великого заводу, і підприємство переїхало до передмістя Києва, у місто Вишневе. На заводі були побудовані тунельні газові печі. Це дозволило збільшити обсяги виробництва в кілька разів та розширити асортимент продукції, що випускалася. Це був час, коли завод запрацював на повну потужність. До художньої лабораторії прийшли молоді талановиті скульптори та художники. Разом з досвідченими майстрами, які вже відбулися, вони почали писати нову історію заводу.

У 1993 році завод був приватизований. Після приватизації на базі «Київського експериментального кераміко-художнього заводу» було організовано відкрите акціонерне товариство, яке отримало назву «ДЕФФА». Назва підприємства розшифровувалося як «Деколь Фарба Фарфор» — три основні товари, які випускав завод.

2000-ні роки стали вирішальними для заводу. Багато факторів впливали на його роботу. Втрата ринків збуту, зростання цін на енергоносії — все це призвело до зупинки його роботи. І у 2006 році завод, на жаль, перестав працювати.

— Який сервіз заводу ваш улюблений?

— Особливо мені до вподоби сервіз «Мить». Він дуже ніжний та вишуканий.

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про фаянсовий посуд, який вражає вишуканістю та красою.

Фото з альбому Карпінської-Романюк

На фото в заголовку: Я. Козлова, Г. Павленко-Чередниченко. чайний сервіз «Вечірній». КЕКХЗ. 1972. НМУДМ

4860

Читайте нас у Facebook