Протести в Грузії: чи зможуть активісти зламати проросійський порядок денний?
Не вийшло перший раз — виконаємо «на біс»
Спочатку кілька слів про грузинський аналог «Партії регіонів». У 2012 році політична сила «Грузинська мрія» (засновник — мільярдер Бідзіна Іванішвілі, який заробив основні статки в росії; саме його називають справжнім правителем країни) виграла парламентські вибори. Їхнім головним опонентом був «Єдиний національний рух» Міхеїла Саакашвілі (він з вересня 2021 року знаходиться за ґратами, стан його здоров’я дуже важкий).
«Грузинська мрія» починала як лівий прозахідний рух, однак поступово перейшла до проросійської риторики. У 2013 році Іванішвілі, який тоді був прем'єр-міністром Грузії (з жовтня 2012 року до листопада 2013-го, після цього не обіймав жодних державних посад) поставив чітку ціль — покращення відносин з росією. І це попри те, що 20% території Грузії окуповані, а грузинська влада давно проголосила курс на вступ країни до НАТО та ЄС.
На початку 2023 року депутати від партії Іванішвілі внесли в парламент цей злощасний законопроєкт. Його автори запевняли, що створення реєстру агентів іноземного впливу допоможе зробити більш прозорою роботу ЗМІ та неурядових організацій, яких фінансують з-за кордону. Вони посилалися на американський досвід, мовляв, в США понад 80 років діє начебто аналогічний закон. Так, цей закон ввели в дію ще до Другої світової війни — з метою обмеження нацистської пропаганди. І як торік вказало посольство США в Грузії, в їхній закон потім вносили багато поправок, до того ж «його не використовують з метою тиску на ЗМІ або неурядові організації, а він є лише інструментом підсилення законодавства про лобізм».
У березні 2023 року в Тбілісі почались масові протести, тому законопроєкт швидко відкликали. Ще тоді представники ЄС неодноразово попереджали, що ухвалення такого закону ускладнить переговори про вступ країни до Європейського Союзу. У грудні Грузія отримала статус країни-кандидата, взявши зобов'язання виконати рекомендації Єврокомісії, яка наголошувала, що саме неурядові організації та незалежні ЗМІ мають вирішальне значення для проведення реформ, необхідних для вступу до ЄС.
Реакція на це попередження була передбачуваною: «Грузинська мрія» знову внесла до парламенту трошки перероблений законопроєкт, який 17 квітня ухвалили в першому читанні, попри сутички між депутатами від парламентської більшості та опозицією.
Через кілька годин верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель та комісар з питань сусідства та розширення Олівер Вархелі заявили, що вважають тривожним той факт, що парламент Грузії ухвалив законопроєкт, хай і в першому читанні. До речі, тепер в Європі все частіше лунають заклики забрати у Грузії статус кандидата на вступ до Євросоюзу.
Читайте також: «путін дав мені зрозуміти ще 2004 року, що планує захопити Україну, але Захід проігнорував мої попередження», — Саакашвілі
Хронологія грузинського Майдану
Цього ж дня тисячі людей вийшли на центральну площу столиці з прапорами Грузії та Євросоюзу й плакатами «Ми обираємо Європу, а не росію».
18 квітня на протести зібралося більше людей, ніж у попередні дні. Головним стало гасло: «Так — Європі! Ні — російському закону!» Протестувальники вступили у зіткнення з поліцією.
20 квітня президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що накладе вето на закон, якщо його буде прийнято. Однак відомо, що парламент зможе його подолати більшістю голосів.
У Тбілісі пройшов жіночий марш, в якому взяли участь сотні жінок.
21 квітня багато демонстрантів прийшли на протести зі своїми сім’ями.
24 квітня депутати від «Грузинської партії» заявили, що неприйняття законопроєкту зруйнує грузинську ідентичність і державність, а опозиція назвала його русофільською змовою Іванішвілі.
25 квітня Deutsche Welle опублікувала великий аналітичний матеріал під заголовком «Закон про іноагентів» закриє шлях Грузії до ЄС". Автори процитували резолюцію Європарламенту, яка була ухвалена напередодні. Там сказано, що діалог Тбілісі з ЄС буде повністю зупинений, якщо Грузія ухвалить «закон про іноагентів», що грузинська влада не повинна копіювати тактику кремля, переслідуючи громадянське суспільство, що цей крок несумісний з цінностями та демократичними принципами ЄС, суперечить амбіціям Грузії стати членом ЄС, завдає шкоди міжнародній репутації країни й обмежує діяльність її громадянського суспільства та незалежних ЗМІ.
«Грузинська влада та правляча партія заявляють, що хочуть вступу до ЄС, але їхні дії говорять про протилежне. За останні кілька років Грузія здійснила відкат від принципів демократії та верховенства права», — прокоментував події естонський євродепутат Свен Міксер. А на думку литовського євродепутата Андрюса Кубілюса, «грузинський уряд робить усе, щоб показати кремлю, що він активно просуває російський порядок денний». «Водночас ми маємо розуміти, що головна перешкода на шляху Грузії до ЄС — це не грузинський народ, а уряд», — заявив він.
Брюсселю одразу відповів спікер парламенту від «Грузинської партії» Шалва Папуашвілі, назвав резолюцію «клаптиком паперу, який не має жодної цінності для нашої країни».
26 квітня суддя Тбіліського міського суду Коба Чагунава зобов'язав протестувальників виплатити великий штраф за непокору законним вимогам співробітника поліції та дрібне хуліганство.
В той же день заступник офіційного представника Держдепартаменту США Ведант Пател заявив, що ця структура вважає грузинський законопроєкт неймовірно тривожним.
27 квітня католікос-патріарх всієї Грузії Ілія II виступив з заявою на різні теми, однак при цьому дав зрозуміти, що не підтримує скандальний законопроєкт.
28 квітня протестанти пройшли маршем до парламенту Грузії, вимагаючи відкликання законопроєкту. Увечері на площі Республіки зібралося близько 20 тисяч осіб.
29 квітня парламент почав друге читання, однак депутати ні до чого не домовилися.
У хід пішла важка артилерія — в грузинській столиці провели провладний мітинг. Для телекартинки в Тбілісі привезли багато людей з усієї країни. Деяким загрожували звільненням, якщо вони відмовляться від участі в шоу, яке пізніше президентка країни назвала акцією в стилі путіна.
На цьому мітингу запевняли, що, мовляв, влада насправді намагається вберегти країну від війни. У своєму виступі Іванішвілі звинуватив «західну глобальну партію війни» у втручанні у внутрішні справи Грузії, яку, за його словами, як і Україну, західні країни розглядають як гарматне м’ясо. І додав, що «у 2004−2012 роках країною управляла не обрана народом влада, а призначений ззовні революційний комітет, тобто іноземна агентура», що «партія глобальної війни спочатку протиставила Грузію росії у 2008 році, а у 2014 та 2022 роках — Україну в ще складнішій ситуації». Однак ці обвинувачення не завадили Іванішвілі пообіцяти зі сцени, що у 2030 році Грузія стане членом ЄС. Щось у нього з логікою не дуже.
Йому вторив генеральний секретар «Грузинської мрії», мер Тбілісі Кахабер Каладзе. За його словами, боротьба за ухвалення закону — це, виявляється, прагнення захистити суверенітет та самобутність Грузії: «Нам доводять, що біле — це чорне. Вони прямо говорять нам, грузинам, що ми не маємо жодного права знати, хто фінансує псевдоліберальну пропаганду в нашій країні, нападки на православну церкву, пропаганду наркотиків, радикалізм, постійні спроби не дати видихнути країні. Нам кажуть, що грузинський народ не повинен цього знати, але ми цього не допустимо».
30 квітня та 1 травня силовики застосували проти людей сльозогінний газ, водомети й гумові кулі. Грузинська редакція «Радіо Свобода» повідомила, що мирних громадян розганяли з небаченою жорстокістю. Постраждали десятки мітингувальників — рани обличчя та голови, опіки тощо. До машин швидкої допомоги люди стояли в чергах.
Тим часом прем'єр-міністр республіки Іраклій Кобахідзе заявив, що «Грузинська мрія» не збирається відмовлятися від ухвалення цього закону у всіх трьох читаннях й легко подолає вето президента.
1 травня попри шалений спротив суспільства закон був прийнятий у другому читанні. «Коли весь цивілізований світ, який відокремився від росії, це побачив, уряд Грузії своєю політикою став близьким союзником росії. Знаєте, що ще більш цинічно? Цей закон схвалюють рупори путіна, які виправдовують його диктаторський і кривавий режим», — прокоментував один з активістів.
2 травня протестувальники взяли в облогу будівлю парламенту і вступили в бій з поліцією. І знову сльозогінний газ, водомети та перцеві балончики. А ще на демонстрантів нападали «тітушки». Плюс десятки людей отримали дзвінки з погрозами розправи. Нічого не нагадує?
У ніч на 8 травня невідомі жорстко побили кількох протестувальників. При цьому міністр юстиції Грузії Раті Брегадзе цинічно припустив, що за нападами стоять… самі активісти: «Чому ви наполягаєте, що на когось фізично напав прихильник влади чи хтось ще? Я не знаю, чи він сам себе побив, чи хтось інший на нього напав».
Також днями «Грузинська мрія» анонсувала створення публічних списків тих, хто «відзначається погрозами та розпалюванням ненависті у соцмережах». А в місцевих пабліках люди пишуть, що ніби у влади є чорний список небажаних ЗМІ та неурядових організацій, роботу яких вона хотіла б підпорядкувати собі або взагалі припинити.
11 травня у Тбілісі пройшла наймасштабніша демонстрація у сучасній історії Грузії — вдень кількість протестувальників наближалась до 300 тисяч осіб. Це рекорд. Однак влада дає чіткий сигнал суспільству — вона буде йти до кінця. «Вибір у „Грузинської мрії“ непростий. Знову відкликати закон — це пережити ще більше приниження, аніж рік тому. Не відкликати — це ризикнути європейським майбутнім країни, а разом із ним і власною владою», — вважає видання Meduza.
Cui prodest?
Західні ЗМІ цитують грузинського політичного аналітика Гелу Васадзе, який написав у своєму Facebook, що головна особливість і відмінність цього протесту від попередніх — це відсутність лідерів, координаційного штабу, політичного керівництва, «тому його неможливо злити». В іншому пості Васадзе прокоментував ухвалу закону у другому читанні: «Це рішення підводить нас до тяжких геополітичних наслідків. З країною найближчим часом станеться багато неприємного. По суті це було голосування про зміну курсу».
Ситуація дуже складна. В тому, що закон буде прийнятий, сумнівів немає, і це однозначно посилить вплив проросійської «Грузинської мрії», яка останнім часом почала звинувачувати США, ЄС та Україну у втягуванні Грузії у війну та спробі відкрити другий фронт у Грузії, що взагалі на голову не налазить. Їх дуже дратує, що грузини підтримують Україну, що ще з 2014 року за нас воює «Грузинський національний легіон» (на жаль, чимало громадян Грузії загинули на цій війні, вічна їм шана).
Що цікаво, грузинський уряд неодноразово заявляв про повну підтримку України. Однак це не завадило чиновникам у березні 2023 року звинуватити Київ у «підготовці держперевороту в Грузії, втягуванні її у війну з росією та надсиланні сил для розпалювання громадянської війни».
Вуха кремля стирчать звідусіль. путін завжди робить ставку на хаос, щоб потім творити свою чорну справу. Ось що написав 2 травня пропагандистський Telegram-канал «Кремлевская табакерка»: «Нас часто спрашивают об отношении к тому, что творится в Грузии. Много говорить не будем. Отметим только, что там сейчас есть знакомые нам парни. Скажем так, помогают легитимной власти навести порядок. Больше ничего, извините, не скажем. Держим кулаки за парней. Часть из них СВО прошла, что им там этот грузинский майдан. Мало нам того, что в Киеве американцы натворили, до сих пор разгребаем…»
Ставлення до Грузії у кремлівського фюрера за останній рік помітно покращилось. «У травні минулого року він зняв заборону на прямі авіарейси в Грузію, яка тривала з червня 2019 року, та скасував візовий режим для громадян Грузії, попри відсутність дипломатичних відносин, які Грузія розірвала у 2008 році. При цьому зближення з росією спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі назвав політикою стратегічного терпіння, а не поступками», — написала українська журналістка Христина Зеленюк.
І ще дуже важливий момент. «Мало хто звертає увагу на посилення китайського впливу в Грузії. Китайські фірми можуть-таки взятися будувати глибоководний порт в Анаклії на Чорному морі, який має стратегічне геополітичне значення. Також Китай вже будує в Грузії автомагістраль горами вартістю майже $ 1 млрд, що включає 96 мостів і 53 тунелі. На додачу до безвізу між Грузією та Китаєм і вивчення китайської в початкових і середніх школах Грузії», — констатує сайт ТСН.ua. Реверанси Грузії з Піднебесною — тема окремого аналізу.
Звичайно, що акції протесту не зупиняться, жорстокі розгони теж. Чинна грузинська влада зробила ставку на силу. Але! Якщо раніше в мирних акціях брала участь переважно молодь, то тепер, після жорстоких дій спецназу, до активістів доєдналися представники старшого покоління. Судячи з усього, протистояння буде йти по наростаючій.
Остаточне ухвалення законопроєкту заплановане на 17 травня. Подолання вето президентки Саломе Зурабішвілі річ технічна. 29 квітня вона закликала грузинський народ проголосувати проти «Грузинської мрії» та підтвердити свій європейський вибір на парламентських виборах у жовтні. Переважна більшість цього вільного й гордого народу підтримує членство в ЄС і НАТО, як це й записано в конституції країни. Але ми ж знаємо, що у кремля завжди є кілька сценаріїв.
Сил вам, грузінські брати. і перемоги.
441Читайте також: «За бійців нашого підрозділу росіяни призначили велику нагороду»: в Бахмуті 6 грузинських воїнів в оточенні відмовились здатись і загинули.
Читайте нас у Facebook
