«Боявся, що колону наших автівок просто розстріляють з винищувача»: ведучий та продюсер Максим Сухенко про виклики великої війни

Продюсер та ведучий програми «Загублений світ» (2+2) та марафону «Єдині новини» Максим Сухенко зізнається, що війна багато чого змінила у його житті та розставила пріоритети. Родина Максима — дружина та діти, яка деякий час перебувала за кордоном, повернулася до України, щоб разом переживати складні для країни часи. Нагадаємо, відомий український актор і ведучий програми «Загублений світ» Геннадій Попенко, вступив до лав Збройних сил України.

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Максим Сухенко згадав початок повномасштабного вторгнення, страх за родину та роботу в екстремальних умовах.

«Були вже змонтовані діпфейки із закликами президента Володимира Зеленського здаватися»

— Максим, що запам’яталося з перших ефірів на початку повномасштабного вторгнення?

- Тоді всі зрозуміли, що потрібно розповідати, що відбувається в країні. Телеканали об’єдналися, щоб відбити потужну російську інформаційну атаку. Пам’ятаю, що тоді нас попереджали про вже змонтовані діпфейки із закликами президента Володимира Зеленського здаватися. І подібних відео у росіян було дуже багато. Зрозуміло, що треба було працювати на єдине інформаційне поле, зупинивши інші проєкти. Зараз ситуація змінилася. Ми звикли до реалій війни, стабілізувалася лінія фронту, немає прямої загрози розміщення російських танків під Житомиром, Полтавою чи Києвом. У людей зникла необхідність постійно слідкувати за новинами. Прийшла «нормальність» у спогляданні телебачення.

Читайте також: «Розрив танкового снаряда поблизу — і мені відсікло ногу»: ветеран війни Олександр Швачка став телеведучим

РЕКЛАМА

— Що це означає?

— Після традиційного ранкового перегляду стрічки новин, якщо нічого кардинального не сталося, люди далі перемикаються з новин. Глядачі прагнуть відволіктися, виглянути в якесь «вікно». І цим «вікном» для багатьох є розважальний контент.

— Попри те, що залишаються ті, хто проти веселощів.

— Звичайно, теперішній розважальний контент кардинально відрізняється від того, яким він був до війни. Ми більше проявляємо інтерес до свого, українського. Є запит на інформаційно-публіцистичні, історичні програми… Потрібно показувати, що життя триває, країна розвивається, є внутрішнє виробництво, туризм. У нас неймовірно круті люди та глибока історія.

— Ваш проєкт «Загублений світ» також зазнав змін.

- Так. Спочатку ми робили напівмілітарну програму, яка показувала життя під час війни: як виробляють окопні свічки, плетуть маскувальні сітки, в гаражах розробляють прототипи дронів. Зараз ми трохи змінюємо тематику, знаходимо нових героїв та історії, розповідаємо про світові відкриття, але через призму внеску українців. По-новому відкриваємо українців і Україну для себе.

Читайте також: «Прийшли у вишиванках і не відпускали оплесками 40 хвилин»: відомий український режисер про гастролі у Донецьку

— Відомо, що ви хочете відновити свій популярний проєкт «Джедаї».

- Хотів би повернути в ефір цю програму, яка виходила понад 12 років. Як на мене, це був дуже вдалий, цікавий формат, якій можна адаптувати під реалії сьогодення, наповнив новими сенсами, як це зробили в «Загубленому світі».

«Спали з батьком під каміном, коли в небі були «зоряні війни»

— Перші місяці війни ви працювали з резервної телестудії, що тоді було найскладнішим?

- Тоді було дуже багато роботи. Це зараз ми плануємо три-чотири теми вперед, підбираємо гостей. А тоді працювали обмеженим ресурсом, дуже швидко, читали стрічки новин з різних джерел і осмислювали їх в прямому ефірі. Включали запобіжник здорового глузду аби відкинути нісенітниці та фейки, яких було багато в інформаційному просторі. Пам’ятаєте, як нагніталось можливе використання рф ядерної зброї, удару по Києву?

Тоді мені дуже допоміг репортерський досвід — я 10 років працював в гарячих точках: в Іраку, Косово, Лівані. Знаю, як працює військова машина. Але ніколи не міг собі уявити, що повномасштабна війна прийде в Україну.

Читайте також: «Справжня історія України може розвалити росію»: документаліст Акім Галімов про реальну історію Криму

— Як для вас особисто розпочалася війна?

— Я прокинувся о 5 ранку від вибухів. Дружина вже гортала стрічку новин, повідомлялося про ракетні атаки на Київ, Харків, Одесу інші міста… Ми не розуміли, як можуть розвиватися події, чи дійдуть танки до Києва. Ввімкнули телевізор, о 6 ранку ведучий ранкового шоу «Сніданок з 1+1» Єгор Гордєєв оголосив, що почалася війна. Десь об 11 годині я вирішив їхати на роботу, але напрямок через Вишгород був перевантажений, і я 9 годин простояв в заторі. В той же час в небі над нами точилися повітряні бої. Боявся, що колону наших автівок можуть просто розстріляти з винищувача. Довелося повертатися до дому, де ми з родиною й залишалися. Після захоплення окупантами ЧАЕС і загрози наступу на Київ — тоді вони могли йти через наше село -, вирішили евакуюватися. З дружиною сіли в автівки, забрали дітей, батька, няню, сина колеги з ТСН, 50-ти кілограмову собаку й вирушили у бік західного кордону. Звідти родина поїхала далі, а я рвонув разом з невеликою групою колег розгортати резервну студію «Марафону».

— Ваші дружина й діти вже повернулися в Україну?

— Так, але це було складне рішення, адже питання безпеки досі актуальне. Звичайно, в Києві трохи легше, ніж в Харкові чи Одесі, однак і тут не цілковита безпека. Ми розуміємо, що діти мали перспективу європейської освіти та інших благ, але є питання родини, батька у дітей, чоловіка у дружини. Дітям і дружині було важко без мене, а мені — без них. Ми свідомо обрали бути разом в Україні. І першим показником правильності нашого рішення стало те, що син за перші чотири місяці вдома виріс на три сантиметри (посміхається — Авт.).

— Діти адаптувалися вже до сигналів повітряної тривоги?

— В перші місяці після їх повернення в Києві було доволі тихо і вони не відчули на собі того, що ми пережили з батьком. Ми з ним спали під каміном, коли в небі були «зоряні війни». У них не було такого страху, саме тому їх дуже дратувало, що під час прогулянки починається повітряна тривога і треба йти в укриття. Семирічний син в таких ситуаціях каже: «Шкода, що мені сваритися не можна, я б цьому путіну сказав!» Ми дітям розповідаємо правду про війну. Для них боротьба добра зі злом зрозуміла: на нас напали, й ми даємо відсіч.

«Смерть кощея в Криму»

— Що в вас остаточно змінилось з часів великої війни?

— Ставлення до людей. Перші два роки дуже швидко пройшлися по моїй телефонній книжці. Ті люди, які підтримували зі мною зв'язок, хто знайшов 2−3 хвилини, щоб набрати, запитати, як родина — заради них я готовий на все.

— Багато хто зараз говорить про втому від війни.

- Як на мене, це втома від невизначеності. Ми не можемо планувати, особливо чоловіки, далі ніж на три місяці. Як не втомлюватись? Працювати, допомагати країні, займатися дітьми, побутовими справами. Робота і спорт добре розвантажують голову. Звісно, інколи доводиться давати собі чарівного пенделя. Але потрібно розуміти, що іншого життя в нас не буде, тому треба жити його якісно, не відкладаючи на потім. Варто пам’ятати — найтемніші часи перед світанком. Ми це все пережили перед Майданом. Я впевнений — війна закінчиться дуже стрімко.

Читайте також: «Війна закінчиться не якимись гучними вибухами. Одного разу росіяни просто підуть», — капелан Василь Іванюк

— Коли ж це станеться?

- Коли ми переможемо. А переможемо, коли заберемо Крим. Вже експерти відверто говорять — смерть кощея в Криму. І не тому, що він для нього сакральний. А тому, що Крим тримає весь Південь. Як тільки ми відріжемо Крим, вони самі складуть зброю та вийдуть. Зараз питання лише в кількості якісних далекобійних ракет. Як тільки ми їх отримаємо, все буде вирішено.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з актором та військовим Олександром Печерицею про службу у ЗСУ.

416

Читайте нас у Facebook