«Софі Лорен казала, що якщо вам пощастило зберегти в собі душу дитини, то найкраще у житті ще попереду», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

«Повзунок» Тамари Крижанівської — позачасовий образ першого пізнання, радості й відкриття"

— Софі Лорен казала: «Якщо вам пощастило зберегти в собі душу дитини, тоді найкраще у вашому житті ще попереду», — і це такі чудові слова, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Малюки в українському фарфорі — це роботи, якими можна милуватись нескінченно. У скульптурі «Малюк» відомий митець Григорій Молдаван втілив образ власного сина з особливою ніжністю. Дитина зображена в момент, коли простягає ручку до матері. Робота випромінює щирість, довіру й безтурботність раннього дитинства. В основу образу покладені власні спостереження та емоції. Кожен рух і жест малюка знайомі автору до дрібниць. У цьому камерному творі відчувається глибока емоційність. «Малюк» — не просто декоративна порцелянова скульптура, а матеріалізована пам’ять про мить, яка вже минула, але навіки збереглася в серці.

А от робота Тамари Крижанівської «Повзунок». Вона працювала у сфері декоративно-прикладного мистецтва, зокрема фарфорової пластики. Її творчість — значний внесок у мистецький процес 1950−60-х років, зокрема розвиток художнього фарфору на Городницькому фарфоровому заводі. Тамара Крижанівська — скульпторка і художниця розпису, яка закінчила Одеське художнє училище. Працювала на посаді старшого скульптора на Городницькому фарфоровому заводі, створюючи скульптури, присвячені темі дитинства. Серед її робіт — «Повзунок», «Малюк з брязкальцем», «Дівчинка з кубиками», «Дівчинка з книгою»…

«Повзунок» Тамари Крижанівської — розповідь про раннє дитинство, пору, коли світ починає відкриватися дитини в кольорах і формах. Малюк сидить, злегка нахилившись уперед, у типовій для немовляти позі. У руках — пірамідка з яскравими кільцями, що додає композиції кольорової динаміки та ігрової ритміки. Є в цьому образі щось напрочуд чисте — безтурботність перших днів життя, безпосередність, довіра до світу. Пластика скульптури надзвичайно ніжна, а розпис у теплих тонах. Біла порцеляна підкреслює ніжність образу. Ця скульптура — не просто жанрова сцена, а сповнена глибокої ніжності поема про перші кроки життя.

— Які ще сюжети створювались?

— «Дівчинка з книгою» — ще одна робота Тамари Крижанівської. Дитина сидить на підлозі й роздивляється розгорнуту книжку з яскравими малюнками. Хатинка та сонечко — перші дитячі образи, які відкривають світ. Це портрет дитячої допитливості, першого естетичного досвіду, коли книжка стає вікном у кольорову, добру реальність.

Скульптура сповнена затишку, мовчазного тепла, тієї першої «тиші», яка буває у дітей, занурених у диво книжки.

«Хлопчик одягає шкарпетку» — не просто побутова сцена, а образ дорослішання в мініатюрі

— Яка з робіт ваша улюблена?

— Одна з них — «Дівчинка з кубиками» Тамари Крижанівської. Дитина заглиблена у світ гри. Її постава природна й невимушена, така характерна для дитини, яка повністю зосереджена на улюбленому занятті. Вона будує з кубиків — з такої гри виростає дитяча фантазія, мрія, перше творення світу навколо. Обличчя дівчинки — зосереджене й лагідне, з легкою усмішкою. Рученята дбайливо тримають іграшки. Пастельна колористика, м’які форми, гладенька порцелянова поверхня — все в цій мініатюрі сповнене доброзичливості й внутрішнього спокою. Уся композиція — ніби застигла мить дитинства, де час вимірюється ритмом гри й дотиків. Скульптура нагадує нам про ті миті, коли все навколо — гра, а світ ще безмежно відкритий і добрий.

— Краса.

— А от робота, на жаль, невідомого автора, який створив зворушливу жанрову сценку з повсякденного дитинства: хлопчик у процесі важливої й серйозної справи — він намагається одягнути шкарпетку. Сидить він на мініатюрній лавці, злегка нахилившись уперед, зосереджений і зворушливо впертий. Його обличчя сповнене напруги від дитячої відповідальності, адже ця дія для нього означає самостійність, перший крок до дорослого життя.

Скульптура відтворює не тільки рух, а й емоцію — внутрішню зібраність маленької людини, що хоче впоратись сама. Палітра стримана, з ніжними пастельними тонами. Глянцева глазур пом’якшує контури, додає об’єму та теплоти.

Цей твір — приклад побутового реалізму у фарфорі, але водночас і ніжна поетика дитячої буденності. «Хлопчик одягає шкарпетку» — не просто побутова сцена, а образ дорослішання в мініатюрі, в якому дорослі впізнають власне дитинство, а діти — свою щоденну реальність.

Тема малюків у фарфорі України — це зворушлива сторінка в історії українського декоративного мистецтва середини XX століття, що поєднує в собі ніжність побутових сюжетів, увагу до психології дитинства та декоративну виразність порцелянової пластики. Сьогодні ці роботи, що збереглися у приватних зібраннях та музейних колекціях, промовляють до нас мовою простих радощів — перших дитячих кроків, усмішок і гри.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Раніше колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи вітчизняних митців-фарфористів, натхненні поетикою свята Івана Купала.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Фото у заголовку: Т. Крижанівська. «Дівчинка з кубиками». Городницький фарфоровий завод. 1961. Т. Крижанівська. «Повзунок». Городницький фарфоровий завод. 1961

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News