«Чимало людей, дивлячись на мою картину „Бабуся Зима“, згадують своїх бабусь», — мисткиня Ольга Ковтун

«Біло-синя палітра створює відчуття морозного повітря й чистоти»

— Мій проєкт «Пори року» складається з чотирьох картин, — розповідає Ольга Ковтун. — Кожному сезону відповідає алегорична жіноча постать. Для того щоб передати колорит, темперамент, притаманний кожному сезону, я використовувала елементи народного вбрання, українського орнаменту, символіку, власні враження й відчуття. Зима у серії «Пори року» постає не як холод і заціпеніння, а як стан глибокої тиші. Це образ часу, коли світ завмирає зовні, але зберігає життя всередині. Жіноча постать у традиційному українському вбранні ніби виринає з зимового простору — стримана, зосереджена, наповнена внутрішнім світлом.

— Гарно!

— Біло-синя палітра створює відчуття морозного повітря й чистоти, а м’які об’ємні форми одягу нагадують засніжені ландшафти. Орнамент у вбранні веде глядача до народної традиції, до пам’яті, яка переживає будь-яку зиму. За образом жінки проступає крилатий мотив — ледь помітний, але відчутний, як знак оберега та духовної присутності. Червоні акценти — намисто, калина, пташка в руках — оживляють холодну гаму. Вони звучать як тихий пульс життя, що не зникає, а лише чекає свого часу. У цій зимі немає безнадії. В ній — спокій та впевненість у неминучому поверненні тепла. Цей образ запрошує глядача не поспішати, затриматися поглядом і відчути зиму як необхідну паузу перед новим колом життя.

— Дуже колоритна робота «Бабуся Зима»…

— У ній я звертаюся до образу української бабусі як до уособлення теплої домашньої зими — тієї, що асоціюється з теплом печі й спокоєм. Цей образ світлий, добрий, турботливий. Срібний фон із білим орнаментом нагадує морозні візерунки на вікні, створюючи відчуття тихого зимового дня. Запорошена горобина та маленький снігур — ненав’язливі атрибути зими, символи життя, що триває навіть у холоді. Бабуся Зима випромінює щирість і внутрішнє світло: її ясні очі, добрий погляд, спокійна постава говорять більше, ніж будь-які слова. Для мене це не просто портрет, а образ пам’яті — про бабусь, трохи чарівниць, із теплими й працьовитими руками, міцними обіймами та невичерпною любов’ю. Ця зима не холодна — вона зігріває.

«Для мене важливо не просто зобразити тканину, а передати відчуття — її вагу, м’якість, тепло»

— А ось моя робота «На ковзанах», — продовжує Ольга Ковтун. - Вона є трохи фантазійною та декоративною. Це образ української панянки у святковому вбранні. У роботі використано стилізовані елементи українського костюма. У ній є відчуття руху й свободи. Це не просто зимовий сюжет, а спогад про радість, яка зігріває навіть у холоді, і про ту легкість, яку так хочеться зберегти всередині, незалежно від пори року.

— Як народилася ідея створення кожної роботи?

— З внутрішніх відчуттів і спостережень. Я багато думаю про циклічність часу, про жіночі образи в культурі, про зв’язок людини з природою.

— Вам вдалося відтворити у роботах фактуру тканин. У чому секрет такого ефекту?

— Для мене важливо не просто зобразити тканину, а передати відчуття — її вагу, м’якість, тепло. Я працюю з багатошаровим живописом, уважно вивчаю, як світло «лягає» на складки. Часто уявляю, як ця тканина рухається, торкається тіла, і вже з цього народжується форма. Кожне вбрання — це мова характеру й стану. Я не відтворюю костюм буквально, а стилізую його, поєднуючи традиційні елементи з власною фантазією. Орнаменти, кольори, фактури допомагають розкрити темперамент героїні та пору року, яку вона уособлює.

— Кожну роботу цікаво розглядати у деталях.

— Так. Калина та горобина для мене — символи життя, витривалості й пам’яті. Взимку вони особливо промовисті: яскраві та живі серед холоду. Це образ тепла. Хустинка в руках дівчини на ковзанах неначе оберіг. У цій роботі вона ще й елемент руху, легкості, гри — щось дуже живе й невимушене, як сама героїня.

Читайте також: «Зимова казка в українській порцеляні зачаровує», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

«Зима для мене — час тиші, зосередження й внутрішньої роботи»

— Які найцікавіші відгуки про ці картини ви отримували?

— Найцінніше для мене, коли мої роботи викликають у людей спогади про дитинство, а також відчуття тепла й тиші. Чимало людей, дивлячись на мою картину «Бабуся Зима», згадують своїх бабусь. Це дуже розчулює, бо писала цей образ я з думкою про свою бабусю, яка мала золоті руки.

— Яке зображення зими у світовому мистецтві у вас найулюбленіше?

— Мені близькі зимові сцени Пітера Брейгеля. Вражає їхня чесність, повсякденність і глибина. Там зима не декор, а частина життя.

— Що означає для вас зима особисто?

— Зима для мене — час тиші, зосередження й внутрішньої роботи. Вона дає можливість уповільнитися, почути себе й зберегти те, що справді важливе. Люблю зимові свята, коли родина збирається разом на Різдвяну вечерю, в наші часи це особливо цінно, а ще люблю мій день народження взимку.

— Чим надихає вас ця пора року?

— Паузою, світлом, яке стає особливо цінним, прозорістю форм, оголеністю суті. Взимку краще відчувається ритм часу й крихкість моменту.

— Що вважаєте зимовим дивом?

— Здатність людини зігрівати словом, поглядом, присутністю. А ще справжнє диво — зимове сонце. Воно з’являється рідко й саме тому має майже сакральну силу.

— Які ваші улюблені афоризми відомих людей про зиму?

— Мені близька думка Альбера Камю: «Посеред зими я нарешті дізнався, що в мені є непереможне літо». Вона дуже точно відгукується сьогодні.

— Яке ваше творче кредо?

— Дозволяти образам народжуватися з тиші, не поспіхом. Менше зовнішнього шуму — більше внутрішнього слухання. І головне — зберігати світло, навіть коли навколо багато темряви.

— Над чим працюєте сьогодні?

— Я продовжую працювати з жіночими образами, темами пам’яті, традиції та часу, шукаючи нові форми й символи для розмови про вічне мовою живопису.

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» художниця розповіла про свої роботи, на які її надихнула інша пора року — весна.

Фото з альбому Ольги Ковтун

587

Читайте нас у Facebook