Батьки Руаля Енгельбрегта Гравнінга Амундсена, який народився 16 липня 1872 року дуже хотіли, щоб він став лікарем. У сім'ї його батька було кілька поколінь суднобудівників і мореплавців, і батьки Руаля дуже боялися, що він теж захопиться небезпечними подорожами і постійно буде ризикувати життям, як багато хто з його предків. Тому вступ на медичний факультет університету Крістіанії (так в той час називалася столиця Норвегії Осло), міг, на їхню думку, уберегти сина від ризикованого життя в майбутньому. Але погано вони знали свого Руаля. Прочитавши в 15 років книгу Д. Франкліна про експедицію через Атлантичний океан, Амундсен вже не міг мріяти ні про що інше, крім захоплюючих подорожей у незвідані краї.

Після смерті батьків Руаль залишає навчання в університеті і відправляється в якості помічника штурмана в плавання на промисловому судні в полярних широтах. Він настільки швидко освоїв ремесло мореплавця, що це досить швидко дозволяє йому організувати самостійні експедиції до берегів Північної Америки. У 1903 році Амундсен на судні «Йоа» огинає острів Вікторію, потім пропливає через протоку Сімпсона, знаходить Північно-Західний морський шлях і в 1906 році добирається до Сан-Франциско. Амундсену дуже хочеться досягти Північного полюса. Але, дізнавшись про те, команді Роберта Пірі вже вдалося це зробити, він на знаменитому кораблі Фрітьофа Нансена «Фрам» відправляється в Антарктику — підкорювати Південний полюс.

В цей же час британська експедиція під керівництвом Роберта Ф. Скотта теж намагається досягти Південного полюса. Першим в цьому заочному змаганні стає Амундсен, який вдало намітив маршрут, створив цілий ряд складів з припасами і вміло використав санні упряжки з собаками. Помиляються ті, хто вважає, що наукові відкриття діставалися Амундсену легко. Він багато разів опинявся на межі життя і смерті, він на кілька років застрявав зі своїми соратниками в льодах під час вкрай небезпечних експедицій. Він постійно з усіма сварився і не терпів ніяких заперечень. І при цьому всі, визнаючи його одержимість і авторитарний стиль управління, відзначали, наскільки трепетно він дбав про кожного члена експедиції. За всі роки подорожей жоден член його команди не те, щоб не загинув, але навіть серйозно не постраждав.

Після важких випробувань, перенесених під час експедицій на обидва полюси Землі, після тривалих голодувань і замерзань в льодах психічне здоров'я знаменитого першовідкривача опинилося під загрозою. Він все рідше відправлявся в нові експедиції, він все частіше залишався вдома, переписуючи мемуари і читаючи лекції в університетах. У Амундсена були досить непрості відносини з іншим відомим мандрівником Умберто Нобіле, якого він називав «зарозумілим і егоїстичним вискочкою». Але коли дирижабль, керований Нобіле, обледенів і розбився після повторного польоту до Північного полюсу, одним з перших на його пошуки кинувся Руаль Амундсен. 18 червня 1928 року його літак в густому тумані впав в Баренцевому морі, недалеко від острова Ведмежий. Тільки через три місяці були знайдені уламки повітряного судна. А ось сам Умберто Нобіле і 7 членів його команди залишилися живі. Їх виявили і врятували через 5 днів після загибелі Амундсена…

Руаля називали «Останнім вікінгом». Напевно, він таким і був. Не маючи родини, він удочерив двох чукотських дівчаток. Маючи моторошний характер, він пожертвував своїм життям заради порятунку іншого дослідника. Його ім'я в історії нашої планети не буде забуто ніколи. І ні в кого з цього приводу не повинно бути ніяких сумнівів.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.