«Я все життя звинувачувала батька в тому, що трапилося»: Адель розповіла про дитячу травму, розлучення, дієту та нового бойфренда

«Головна причина переїзду з Лондона у Лос-Анджелес — мій син»

«Мені веліли чекати біля Центрального парку. Сказали, що Адель під'їде туди на машині. І мені відразу повідомлять, коли і де я зможу сісти в її автомобіль. Мені також пояснили, що вона прилетіла в Нью-Йорк усього на пару днів і дуже хоче відвідати виставку, присвячену дизайнеру Віллі Сміту. Тому було б зручно, щоб їй вдалося поєднати зустріч зі мною з походом до галереї…

Зізнаюся, все це змусило мене хвилюватися. Я і без того була на взводі. Мені треба було вперше побачити Адель на власні очі. Про неї ходить стільки різних чуток, що я не знала, чого мені чекати. Поки я крутилася в Центральному парку, намагаючись не відходити далеко від виходу з нього, в голові крутилися тисячі заголовків з американських і британських таблоїдів. Адель схудла, Адель розлучилася, Адель мстить колишньому чоловікові, в Адель новий бойфренд…

І ось довгоочікуваний дзвінок. Адель мене чекає! Її привезли на Mercedes. За кермом особистий шофер. Поруч з ним — охоронець. Він швидко заштовхує мене на заднє сидіння, сам повертається на своє місце, і машина тут же зривається з місця. «Вітаю! Я — Адель», — чую я приємний жіночий голос і бачу перед собою у плоті кумира десятків мільйонів.

Наша поїздка виявляється настільки короткою, що я не встигаю отямитись. Mercedes заїжджає на підземну парковку готелю Four Seasons Hotel. І тут починаються справжні «веселощі». Автомобіль ще не встиг повністю завмерти, як володарка 15 «Ґреммі» вискакує з нього і бігом прямує до дверей пожежного виходу, які вже хтось завбачливо відкрив для неї. При цьому Адель майже біжить, низько опустивши голову.

І тут я розумію, що повинна мчати за нею! Як на зло, не виходить швидко впоратися з ременем безпеки. Потім я кидаю свою сумку і втрачаю кілька секунд, підіймаючи її. Охоронець співачки терпляче чекає, коли я впораюся, але у самої Адель на обличчі з'являється тінь роздратування.

Охоронець швидко веде нас через кухню ресторану повз розпечені печі. Персонал кухні у шоку. Ми несподівано вискакуємо зі службових дверей у бар, але там теж не затримуємося. Нарешті опиняємося в кімнаті для почесних гостей, за нами закриваються двері, і тільки після цього Адель з полегшенням зітхає і плюхається на м'який зручний диван. На столику вже стоять два дбайливо приготовлених коктейлі…

Адель: — Господи, нас ніхто не бачив?! Здається, ніхто. Я в порядку. А ти?

Джайлс: — Зі мною все добре.

— Дуже добре. Візьми ось цей зелений сік. Пригощайся. Переведемо подих. Вибач мені ці перегони. Що робити, за останні 10 років у мене це вже увійшло у звичку. Терпіти не можу, коли мене хтось фотографує, а я цього не чекала. Ось і доводиться вживати заходів обережності.

- Але ти ж скоро маєш намір випустити новий альбом. Буде потрібна розкрутка, зустрічі з шанувальниками, виступи…

— Ти права. Мені потрібно звикати до того, що я знову стаю знаменитістю (сміється). А мені ніколи не подобалося бути знаменитою.

- І тому ти переїхала до Лос-Анджелеса? (Настала моя черга сміятися. При цьому у мене з'являється, нарешті, можливість роздивитися Адель. Вона все ще помітно нервує, тремтить як сніжний барс, який несподівано побачив людину. Від неї приємно пахне парфумами Byredo. Волосся пофарбовані у карамельний колір. На ній джинсовий костюм-двійка від Etro, пояс Fashion Nova та білі шкіряні туфлі на високих підборах.)

- Знаєш, у Лондоні, який я, як і раніше, дуже люблю і за яким дуже сумую, у мене не було й 20 хвилин, щоб залишитися невпізнаною. Тут же налітали шанувальники, папараці, роззяви. У Лос-Анджелесі ці самі 20 хвилин свободи у мене з'явилися. Крім того, моє житло в Лондоні було занадто європейським. Щось в італійському стилі. Мені там навіть посидіти не хотілося (сміється). Якщо серйозно, для переїзду в Лос-Анджелес було кілька важливих причин. Велика частина мого життя проходить або у закритому приміщенні, або у машині. А мені хочеться трохи свіжого повітря, сонця, неба. Дозволити собі мати такий будинок в Лондоні, який я купила тут, я не могла. Так, не дивися з таким подивом. Лондонські ціни на нерухомість набагато вище. Тут я придбала ділянку з трьома котеджами в англійському стилі. Дуже зручно, класно. У Лондоні щось подібне коштує сотні мільйонів фунтів. У мене немає таких грошей. До речі, у мене зовсім не так багато грошей, як вважають ЗМІ та шанувальники. На жаль, я ще та марнотратниця. Витрачаю дуже багато. Нарешті, головна причина — мій син. Йому дев'ять років виповнюється (Анджело народився 19 жовтня 2012 року. — Ред.), він ще дитина. А в Англії, якщо у тебе немає плану, чим зайняти дитину в дощовий день, тобі кінець! Зізнаюся, у Лос-Анджелесі легше бути матір'ю-одиначкою, ніж у Лондоні.

- А тут сусідів можна попросити доглянути за дитиною?

— Шуткуєш? Звісно. У мене прекрасна сусідка — Дженніфер Лоуренс (зірка Голлівуду, володарка премії «Оскар» за роль у фільмі «Мій хлопець — псих». — Ред.)! Але по Лондону я правда сумую. Обожнюю шопінг по-британськи. Щоб обов'язково зайти і поїсти мій улюблений фруктовий салатик. Завжди прошу знайомих привезти мені з Лондона мої улюблені шоколадні цукерки з апельсиновою начинкою. Гаразд, забалакались ми з тобою. Краще послухай пісню з мого нового альбому. Тримай навушники. Зараз поставлю. Альбом у мене у смартфоні записаний. Але попереджаю, ти слухаєш її одна з перших. Тому зміст не розкривай, добре?

(Я слухаю пісню. Проходить чотири хвилини, і я раптом розумію, що ця композиція повністю присвячена колишньому чоловікові Адель. Вона розбирає його по кісточках. Це геніальний гімн усіх жінок про їх колишніх!)

Як тобі? Я хотіла в цій пісні звернутися сама до себе, розібратися в тому, що сталося. А ще спробувати пояснити все Анджело. Зізнаюся, мені з ним нелегко. Через часті поїздки доводиться спілкуватися з ним в Zoom. Гей, хлопці, а можна ще один коктейль? Шорле, будь ласка. Думаю, для нього не надто рано. Нещодавно він мені заявив: «Хочу стати ютубером!» А я йому: «Ти це сказав не тій людині». Розумієш? Мовляв, мені це не подобається. У мого сина багато запитань. І він має на них право. Дуже хороших запитань, невинних, але я не знаю, що йому відповісти.

- Наприклад?

— Хочеш приклад? Як тобі таке запитання: «Чому ви з татом не можете й далі жити разом?» (зітхає). Це те, що я називаю глибокими водами материнства. Потонути в них — раз плюнути. І ця пісня, а можливо, і весь альбом, який я назвала «30», це спроба пояснити Анджело, що я відчуваю. Сподіваюся, коли йому буде 20 або 30, він зрозуміє свою маму, зрозуміє, чому я зруйнувала його дитинство у гонитві за власним жіночим щастям. Я ж розумію, яким нещасним відчуває себе часом мій малюк. І це моя рана, дуже глибока, настільки глибока, що я не знаю, чи зможу коли-небудь її залікувати… Бачу по очах, ти хочеш запитати, хто винен у нашому з Саймоном розлученні. Мені не подобається слово «вина» у даному контексті. Відповім так — це я вийшла з нашого шлюбу. Буду добра до себе, чорт. Ця пісня, яку ти зараз почула, вона була написана першою. І я стільки в неї вклала, що потім шість місяців нічого не могла написати ще. Мені здавалося, що я висловила в ній все, що хотіла. А початок пісні, ось цей вокал без музики, народився у мене одного разу в 2018 році, коли я приймала душ…

- Ти сказала, у 2018-му?

— Так, а що? Не сходиться? Знаєш, ви, журналісти, нічого про мене не знаєте. Вірніше, знаєте те, що я вам кажу. Наприклад, коли я вийшла заміж за Саймона?

- Ну, в лютому 2017 року, отримуючи премію «Ґреммі», ти назвала його зі сцени своїм чоловіком. Отже, всі припустили, що ви одружилися, швидше за все, в кінці 2016 року…

— Ось, це те, про що я говорю. Я не стану розкривати, коли ми одружилися. Саймон — батько моєї дитини. І мені хотілося, щоб його називали моїм чоловіком. І я не скажу, коли ми насправді розлучилися. Ми оголосили про це у 2019 році. Розлучення я офіційно оформила на початку нинішнього року. А коли ми розійшлися, нехай залишиться секретом. Нам було дуже зручно все приховувати. Дзвонять нам додому, Саймон відповідає. У нього запитують, а де Адель? А він каже — в студії або на зустрічі. Або у мене цікавляться, а де Саймон? Полетів у справах до Нью-Йорку. Все дуже зручно. Ось так.

- І все ж, Адель, що сталося?

— Якби я знала! Мабуть, я дуже складна людина. Завжди була такою. І мені важко уживатися під одним дахом з іншою людиною. Почалися розбіжності… Бідний Анджело! Він нічого не розуміє. При синові ми ніколи не лаялися, не з'ясовували стосунки. Просто одного разу сказали йому, що розлучаємося з татом. Я ні про що не шкодую. Більш того, впевнена у тому, що раз у житті точно вчинила правильно, вибравши Саймона як батька для моєї майбутньої дитини. І ми з ним продовжуємо спілкуватися, дуже добре спілкуватися. Ми домовилися, що він купить будинок поруч із нашим у Лос-Анджелесі. І для Анджело майже нічого не зміниться. Батько буде поруч.

«Саймон знав, на що йшов. Я була чесна з ним з самого початку»

- Твій альбом «30» виходить у листопаді. Однак тобі вже, вибач за це уточнення, 33 роки. Ходили чутки, що альбом повинен був з'явитися раніше…

— Так я їх сама й запустила! Сталося це у лютому минулого року. Я була на весіллі моє кращої подруги. І заявила гостям: «Чекайте мій новий альбом у вересні!» Так народився цей слух. Якщо чесно, я так і планувала, проте почалася пандемія. Вона, звичайно, завадила роботі над записом альбому. Але я навіть рада цьому. Тоді я вважала, що весь новий альбом буде присвячений моєму розлученню. Але життя внесло корективи. Я зрозуміла, що не можна на цьому зациклюватися. І додала пару пісень, які можна назвати позитивними (сміється). Ось, послухай.

(Адель знову простягає мені навушники. І я слухаю чотири пісні підряд. При цьому відчуваю себе ніяково. Розумію, що до мене їх чули лічені люди. При цьому їх автор сидить і уважно дивиться на мене, спостерігаючи за реакцією.)

Що скажеш? Уявляєш, сидить закохана парочка у машині та слухає по радіо одну з цих пісень? Ха! Впевнена, що дівчина не витримає першою і скаже: «З мене досить!» Це складно назвати лірикою, піснею про кохання. Я знову думаю про сина. Мені хочеться, щоб Анджело проявив розуміння до дівчини чи до хлопця, або з ким він, чорт візьми, буде зустрічатися! Розуміння та повагу. Можливо, мої вимоги до партнера занадто завищені. Але я така. І мені подобається бути іноді ледачою, егоїстичною, відстороненою. При цьому я не хочу, щоб у нього все було так болісно, як у мене, або як у моїх батьків. Анджело каже: «Я не розумію, чому ви розлучилися». І зітхає важко. Я теж зітхаю і теж не розумію, якщо чесно. Адже начебто нічого поганого не сталося, що можна було б чітко назвати причиною. Але в нашому суспільстві існують певні правила того, що може відбуватися у шлюбі, що можна під час розлучення, а що — після нього. Саймон знав, на що йшов. Я була чесна з ним з самого початку. Казала йому, що зі мною бути непросто, тому що я дуже складна людина. З дитинства я відчувала себе вкрай виснаженою, настільки, немов я прожила все життя.

Мої батьки були виснажені по-справжньому. Думаю, це й стало причиною їхнього розлучення. Батько пішов, коли мені було два роки. Але сваритися вони стали, як тільки я народилася. Я залишилася з мамою. І все життя звинувачувала батька в тому, що трапилося.

- Прийми мої співчуття. Твій батько помер у цьому році від раку…

— Знаєш, ми з ним ніколи не були близькі. Я вважала, що він винен у тому, що їх шлюб з мамою розвалився. Мені було за що на нього ображатися. Коли я стала відомою, батько охоче за гроші роздавав інтерв'ю різним виданням. Це подавалося як правда про Адель! А потім він захворів. У батька був рак. І ми помирилися. Це сталося приблизно за тиждень до його смерті. Я як раз закінчила альбом. Він лежав у лікарні, ми зв'язалися в Zoom. Поговорили по душах. Я заспівала йому свої нові пісні… Знаєш, я раптом зрозуміла, що відчував всі ці роки мій батько. Розібратися в цьому допомогло мені власне розлучення. Розставання батьків раптом стало простим і зрозумілим. Не було ніякої зради. Просто смертельна втома. Я рада, що пробачила батькові. Він пішов умиротвореним. Його душа заспокоїлася… Дякую за співчуття.

- А як складалися твої стосунки з мамою?

— Я їй вдячна за все. Знаєш, матері-одиначці в Лондоні доводиться нелегко. Вона займалася ремонтом і відновленням меблів і водночас ростила мене. І їй вдавалося не тільки забезпечувати мене матеріально, хоча це було дуже і дуже важко, оскільки її бізнес великих грошей не приносив, вона ще примудрялася підтримувати мої інтереси. Я захопилася музикою у ранньому дитинстві. Мама купила мені гітару, потім інші інструменти. При цьому, я це тепер прекрасно розумію, собі вона відмовляла багато у чому, щоб її дочка могла всім цим займатися. Мама зібрала гроші і змогла віддати мене в The Brit School. Це крута школа, там музична освіта — найкраща в Англії. Свій перший контракт я підписала ще підлітком. А потім випустила перший альбом — «19». І він став популярним. Уже у 20 років я була зіркою. Мої пісні звучали по всьому світу. Це круто, але нічого цього не сталося б, якби не мама і те, чим вона жертвувала заради мене. Вона стирала руки, ремонтуючи та шліфуючи чужу меблі, а я грала на гітарі в Брокуелл-парку…

Що стосується мого розлучення, то, як кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає. Я й досі розбираюся в тому, що сталося. І відчуваю сильний біль. Настільки сильний, що мені потрібен був психотерапевт. Для мене це навіть не зовсім лікар. Це, скоріше, гуру. Без нього я б точно не впоралася.

- Настільки все було погано?

— Так. Приїхавши до Лос-Анджелесу, я стала щовечора відвідувати місцеві клуби. Клянуся, я не робила нічого подібного з того часу, як народила Анджело. А тут ніби з ланцюга зірвалася. Мені хотілося відчути себе вільною, безтурботною. Насправді я була безвідповідальною! Напивалися до такого стану, що охоронцям доводилося рятувати мою дупу. Часом просто випадала на вулицю через задні двері. Так тривало цілий місяць. Одного ранку я прокинулася з найгіршим похміллям у моєму житті. І я абсолютно нічого не пам'ятала. З ким я розмовляла ввечері? Де була? Що робила? І тоді я зрозуміла, що потрібно зав'язувати. Але найстрашніше було те, що я не пам'ятала, чи розмовляла з Анджело! Що я сказала синові? Гуру порадив записувати мої розмови з Анджело, щоб потім знати, що я могла йому наговорити. Знаєш, з власного досвіду можу з упевненістю сказати, що, коли в сім'ї починаються проблеми, найбільше страждають діти. Багато хто помилково вважає, що заради дітей потрібно зберігати видимість подружніх відносин. І розлучення у такій ситуації — погане рішення. Нісенітниця! Це нормальне рішення. А погане рішення — це відсутність рішення! Тобто нерішучість у тому, щоб розлучитися та не мучити один одного, а також не мучити дитину. Слухай, щось мене вже заносить. Давай передихнемо. Ми ж хочемо подивитися виставку?!

(Зазвичай музей Cooper Hewitt закритий у середу. Але для Адель адміністрація люб'язно погодилася зробити виняток. Тобто всередину пропустили тільки нас.)

Я схиблена на Віллі Сміті. Серйозно. Вважаю його геніальним модельєром. Він працював у кінці 70-х початку 80-х. І помер у 1987 році у віці 39 років. Він пошив весільну сукню для кращої подруги моєї мами.

(Ми досить швидко подивилися виставку. Там було багато фотографій, відео, архівних документів. Мені здалося, що Адель це не дуже цікавило. Їй більше хотілося побачити одяг, створений її кумиром. Ми знову повернулися до бару, в ту кімнату для спецобслуговування. Тут же з'явився хтось зі свити Адель і допоміг їй перевзутися. Високих підборів на сьогодні було досить. Білі туфлі зникли разом із помічником, а Адель із полегшенням витягнула ноги, на яких були тепер зручні легкі капці.)

«Секрет „дієти Адель“ полягає в тому, що немає ніякої дієти!»

- Адель, ось уже понад рік у соцмережах і ЗМІ тільки й розмов, що про твою дієту, про те, як ти схудла. Це загальне безумство почалося після того, як у травні 2020 року ти виставила в Instagram фото, зроблене в день твого народження. Ти в чорному мініплатті. Знімок зібрав понад 12 мільйонів лайків, під ним залишили приблизно чверть мільйона коментарів. І люди досі це обговорюють. Можемо прямо зараз зробити у Google запит «дієта Адель», і випаде ціла купа посилань. Хочеться все ж почути твій секрет із перших вуст.

— І це правильно, тому що все це повна нісенітниця! Секрет «дієти Адель» полягає у тому, що немає ніякої дієти!

- Ти зараз серйозно?

— Знаєш, що упустили твої колеги, коли писали про моє схудненні, і що не знають читачі? Найважливішу деталь. Я дійсно скинула 100 фунтів (45,4 кілограма. — Ред.), але мені на це знадобилося два роки! Чому я вирішила схуднути? Це окреме питання. Про це трохи пізніше. Думаю, мене підштовхнув до цього мій нервовий стан. Я вирішила зайнятися фізичними вправами. І ці навантаження подіяли сприятливо. Я стала краще себе почувати. Заняття відволікали мене. Я раптом зрозуміла, як це здорово провести цілий день, не тикаючи кожну хвилину смартфон. Так ось, мій секрет полягає у тому, що протягом останніх двох років я тричі на день займаюся у залі. Причому з тренерами. Точніше, два заняття у залі й одне — на свіжому повітрі. Вранці підіймаю тяжкості. Як кажуть, качаю залізо. Вдень я зазвичай ходжу або бігаю, або займаюся боксом, а ввечері йдуть у хід кардіонавантаження. Ще один важливий момент. Потрібно бути безробітним або багатієм, щоб дотримуватися такого режиму. І платити тренерам. Ось такі справи. Боюся, я зараз дуже багатьох розчарувала. Немає ніякої дієти. Зовсім недавно прочитала десь, що Адель дотримується «дієти Сіртфуда». Це новомодна нісенітниця зі старим змістом — низькокалорійні продукти, рослинне харчування, більше зеленого чаю, лохина. І ще якісь чудо-пігулки, як я розумію, біодобавки, які допоможуть вам схуднути, як Адель! Господи! Ніколи нічого подібного я не вживала і так не харчувалася! Інша легенда: я чи то додаю в їжу, то чи втираю у шкіру зміїне масло. Я взагалі не знаю, чи існує у природі така погань! Повторюю ще раз. Я два роки наполегливо тренуюся. Це стало моїм хобі. Це мене відволікає. Хтось вчиться в'язати, а я пішла в зал.

Тепер кілька слів про мотивацію. Тут теж читаю про себе повну маячню. Я вже коротко пояснила, чому я вирішила займатися. Метою було не схуднення, а відволікання від безглуздих думок, викликаних розлученням. Виявляється, все не так! Одна з версій, яка подається як непорушна істина — Адель не може змиритися зі своїм тілом. Тобто я не бодіпозитивна. Дурниця. Впевнена, що розмір і вага не мають ніякого відношення до позитивного сприйняття самої себе. Але ще одна версія, яка дратує мене найбільше, звучить так: Адель хоче показати колишньому, чого він позбувся! Розумієш? Тобто я використовую своє тіло як знаряддя помсти колишньому чоловікові. О, Боже мій! Відсмокчіть, хлопці! Я не можу зрозуміти, звідки взявся цей стереотип. Чому люди завжди зображують розведену жінку як одержиму помстою? Як схиблену? Як ту, що зірвалася з ланцюга? Нісенітниця собача.

Мене сьогодні дорікають у тому, що я не демонструвала в Instagram процес схуднення. А що — мала? Я взяла на себе якесь зобов'язання? А висновок такий — раз я не розповідала про це у соцмережах, значить, щось приховую. Оце так! Знаєте, моїм тілом мільйони людей цікавляться останні 12 років. Вірніше сказати, вони обговорюють моє тіло. Десять років обговорювали і знущалися з моїх зайвих фунтів. Тепер намагаються зробити те ж саме зі схуднувшою Адель. Саме тому я нічого не викладала два роки в Instagram! До речі, моя тактика все одно зіграла зі мною злий жарт. Тепер у мережі з'явилося безліч людей, які стверджують, що тренували Адель. А я їх в очі не бачила! І вони при цьому впевнено так розповідають всякі історії про мене. Фейк! Як їм не соромно! Остання така аферистка — якась інструкторка з пілатесу. Офіційно заявляю, я з цієї дамочкою навіть не знайома!

- Чим ти займалася цього літа, якщо не секрет?

— Тим же, чим переважна більшість моїх землячок. Для англійців й англійок головна подія літа — чемпіонат Європи з футболу. Наша збірна вперше за багато років дійшла до фіналу. Вболівала за неї всією душею. Але тут, в Америці. Дивилася всі матчі по телевізору. Мої нові голлівудські друзі мене не розуміли (сміється).

- Але Англія у підсумку програла у фіналі…

— І це величезне розчарування. Але ще більше мене розлютило інше. Несправедливість. Я із заздрістю дивилася на повні стадіони під час Євро. Не розумію, чому футбол кращий чи, вірніше, безпечніший від концерту? Я зараз про коронавірус. Чому матчі дозволили в Європі проводити на стадіонах із глядачами, а нам, музикантам, виступати не можна? Уявляєш, що б зі мною зробили, якби я спробувала дати концерт на «Уемблі»? Мене б просто забанили! Привіт, дорогий!

(Ці два слова стосуються чоловіка, який несподівано з'являється у дверях. Адель сяє від щастя)

Знайомтеся, це Джайлс, журналістка. А це Річ!

(Ми ввічливо посміхаємося і киваємо один одному. Господи, всього три дні тому в таблоїдах з'явилися фотографії Адель поруч із чоловіком на баскетбольному матчі. ЗМІ вибухнули новиною: у міс Едкінс новий бойфренд! І ось я бачу незаперечний доказ того, що це не просто чергові чутки. Адель сяє від щастя. Її зелені очі затуманились. Це просто неймовірно! Звичайно, я знаю цього чоловіка. Це Річ Пол. Йому 39 років, він один з найуспішніших спортивних агентів в Америці. Спеціалізується на баскетболістах. Досить сказати, що одним з його клієнтів є сам Леброн Джеймс! Пишуть, що капітал Пола вимірюється у дев'ятизначних числах. «Радий познайомитися», — вимовляє Річ з лагідною усмішкою і йде теж подивитися виставку. Не хоче заважати нашій розмові.)

Так, ми разом. Уже кілька місяців. І ми дуже щасливі. Слухай, я втомилася сидіти тут. Пропоную піднятися у мій номер і там продовжити.

(Ми під прикриттям охоронців якимсь дивним чином минаємо інших відвідувачів, опиняємося біля ліфта, який підіймає нас нагору, і заходимо у номер.)

Пропоную ще по коктейлю. Або краще мартіні. Ти не проти? Якщо хочеш, налий собі щось міцніше. Я від міцних напоїв дурію та лізу в бійку (сміється). Не знаю, що зі мною таке. Вина можу випити хоч п'ять пляшок і залишуся в повному порядку. А ось міцне спиртне… Це не моє. Так що, по мартіні?

Бачу, тобі не терпиться розпитати мене про Річа. Гаразд. Він чудовий. Особливо мені подобається те, що він абсолютно не комплексує поруч зі мною. Розумієш, Саймон, та й всі інші мої бойфренди жахалися, коли дізнавалися, що нам потрібно з'явитися разом на публіці. Не знаю, що їх так лякало. Думаю, їм здавалося, що їх чоловіча гідність страждає. Як же, вся увага їх супутниці. Потім у газетах напишуть про Адель, а їх згадають, у кращому випадку, одним словом. Річ зовсім інший. Я вперше за багато років отримала задоволення, посидівши на баскетбольному матчі. І мені було все одно, що мене фотографують, що на нас з ним видивляються. А ще Річ уміє мене розсмішити. У нього гарне почуття гумору…

- Адель, дякую тобі за бесіду, за гостинність. Дозволь поставити тобі ще одне запитання. Про що ти мрієш?

— Ось так запитання наостанок… Часом мені найбільше на світі хочеться знову стати дівчиною, яка бряжчить на гітарі у Брокуелл-парку…

Раніше «ФАКТИ» публікували відверте інтерв'ю з відомим музикантом Дейвом Гролом, якого називають «Бог рок-музики».

Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Giles Hattersley / Vogue, Фото Vogue)

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News