Ті, кому поталанило бувати у знаменитому Британському музеї в Лондоні, напевно, як і ми свого часу, звернули увагу на легендарну Портлендську вазу. Її називають шедевром римського склоробства. Амфора розміром 25 сантиметрів у висоту і 56 сантиметрів у діаметрі виконана з двошарового темно-синього, майже чорного, і білого непрозорого скла методом нацвіту, після чого (вже в холодному вигляді) було зроблено рельєфне різьблення із зображенням сцени давньогрецького міфу спокуси Фетиди Пелєєм у присутності Афродіти та Ерота.

Техніка виготовлення вази аналогічна різьбленню по твердому каменю, наприклад, багатошаровому оніксу або агату. У давнину в такій техніці виготовляли античні камеї. Ось чому дослідники вважають, що ця ваза була створена різьбярем камей, ім'я якого так і залишилося невідомим.

За однією з версій, ваза була знайдена у 1582 в усипальниці римського імператора Олександра Севера, розташованої неподалік Риму. Про цей унікальний витвір мистецтва у 1601 згадується в листі астронома Ніколя-Клода де Пейреска до нідерландського художника Рубенса. На той час ваза знаходилася у колекції кардинала дель Монте. Потім протягом двох століть вона була одним з головних скарбів римського сімейства Барберіні, і перейшла у спадок Маффео Барберіні, який став згодом папою римським Урбаном VIII. Тоді вона називалася «вазою Барберіні».

Наприкінці 18 століття торговець антикваріатом Джеймс Байрс купив вазу у Корнелії Барберіні-Колонна, принцеси Палестрини. А у нього, своєю чергою, вазу придбав британський посланець у Неаполі Вільям Гамільтон. Так-так, цей адмірал Гамільтон, який прославив своє ім'я у морських битвах. І, нарешті, саме Гамільтон привіз безцінну вазу до Лондона, після чого вона опинилась у колекції Маргарет Бентінк, герцогині Портлендської.

7 лютого 1845 року, буквально через кілька місяців після того, як ваза (тепер уже під назвою Портлендська!) була передана на зберігання у Британський музей (який, до речі, згодом придбав усі права на неї), психічно хворий відвідувач, якийсь Вільям Ллойд, розбив на кілька фрагментів. Вазу тричі реставрували, після чого повернули до експозиції, виставивши у закритій скляній вітрині.

Портлендська ваза викликала тоді й продовжує викликати зараз величезний інтерес не лише у відвідувачів музею, а й у відомих склодувів та майстрів кераміки. Знаменитий майстер Джезая Веджвуд, натхненний красою цього рідкісного творіння, зумів створити її подібність з чорного та білого яшмового фаянсу (джаспера). Репліку цієї вази в нього замовила королева Шарлотта (дружина короля Георга ІІІ). Одну з копій Веджвуд подарував своєму другові Еразму Дарвіну, дідові Чарльза Дарвіна.

У нашій порцелянової колекції зібрано десятки творів знаменитої англійської мануфактури «Веджвуд». Вони відрізняються від робіт інших європейських мануфактур відомої з першого погляду незвичайної техніки накладання білих зображень на вази (скриньки, тарілки, табакерки) різного кольору — салатового, чорного, темно-синього.

Але сьогодні я вирішив показати вам французьку вазу наполеонівського періоду, яку я придбав цілком випадково в містечку Ренн, на заході Франції. Незвичайність цієї роботи якраз і полягає у тому, що серед кількох технік, у яких вона створена, найяскравіше представлена техніка англійського «Веджвуда»!

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.