Все сталося в Індії. Одна жінка щодня випікала чапаті. Це такий хліб, схожий на лаваш, лише трохи тонший і м'якший. Жінка випікала чапаті для сім'ї. Але, як правило, слідуючи стародавній народній традиції, один корж залишала на підвіконні відкритого вікна. Щоб випадковий перехожий, у якого немає грошей, міг взяти з собою в дорогу цей свіжоспечений хліб.

Одного разу жінка звернула увагу на те, що вже багато днів поспіль хліб з її підвіконня бере одна й та сама людина — дивний горбун, який замість слів подяки голосно вимовляє одну лише фразу: «Все зле, зроблене вами, з вами і залишиться, але добро, зроблене вами для інших, вам повернеться…». Так тривало багато днів. І в один із них жінка, яка образилася на горбуна за те, що він жодного разу так і не сказав їй «дякую», вирішила покарати його за це. Підмішавши в тісто трохи отрути, вона спекла чапаті і поклала коржик на звичне місце на підвіконні. Подумки вона уявляла, як цей невдячний горбун забере свіжий хліб із собою, десь примоститься, щоб з'їсти його, і почне корчитися в страшних муках через покладену отруту. Чим більше жінка представляла цю картину, тим страшніше їй ставало. «Господи, та що я роблю?! Адже я ніколи не зможу позбутися такого гріха…»

В останній момент вона схопила отруєний коржик і кинула його у вогонь. А на колишнє місце поклала іншій чапаті. Горбун, що нічого не підозрював, забрав хліб і знову, не промовивши жодного слова подяки, пішов собі далі. «Все зло, зроблене вами, з вами і залишиться, але добро, зроблене вами для інших, вам повернеться», — пробурмотів він.

Всі ці дні жінка молилася за сина, який пішов на заробітки кілька років тому та так і зник невідомо де. І раптом увечері у двері її будинку хтось постукав. Вийшовши на ганок, вона не повірила очам своїм — на порозі стояв син. Змучений, схудлий, у старому обірваному одязі. «Мамо, — кинувся він до неї. — Дорогою додому я так знесилів, що, подумки прощаючись із цим світом, упав на краю дороги, зовсім знесилений. І раптом наді мною схилився горбун. Він простягнув мені свіжий чапаті, сказавши, що цей хліб щодня рятував його з голоду, але зараз він, мабуть, потрібніший мені… Він врятував мене, мамо!». Жінка на мить уявила, як отруєний нею хліб міг потрапити до рук рідного сина — і їй стало ніяково. «Все зло, зроблене вами, з вами і залишиться, але добро, зроблене вами для інших, вам повернеться…»

У День спонтанного прояву доброти, який відзначається у багатьох країнах світу, всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.