Сьогоднішній пост написаний не мною. Я навіть не знаю імені автора цього тексту. А, може, у нього взагалі автора не було? Може, він написаний рукою Ангела, якому доручено оберігати наших воїнів, які боронять рідну землю від російсько-фашистської навали? Ця молитва, як кажуть, була розміщена на одному з блокпостів Збройних Сил Украіни і торкала серця навіть найстійкіших атеїстів:

«Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху —
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру й розпач
І побратимам розбігтись врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами,
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов'ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима.
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої.
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі довірую…
Побудь, мій Боже, зі мною!
Вірую…»

Усім сьогоднішнім іменинникам за давньою традицією цієї вранішньої щоденної рубрики дозвольте побажати добра і щастя. Всім захисникам рідної країни — мужності і Божої опіки. Всім нам — надії на безумовну перемогу над підступними ворогами. І, звичайно, віри. Віри і любові. Як завжди, щиро ваш.