Пізно вночі, блукаючи у непроглядній темряві довкола старовинного монастиря, втомлений подорожній упав у дуже глибоку яму. Її, нічим не обгородивши, залишили землекопи, яким було доручено вирити колодязь. Якимось неймовірним чином бідолашному вдалося обома руками вхопитися за коріння, що стирчало зі стін поглиблення. Так і провисів він до самого ранку, тримаючись за те коріння з останніх сил.

На світанку відчайдушні крики, що долинали з ями, почув настоятель храму, який поспішав разом із юними послушниками на ранкове заняття у місцевій школі. Заглянувши в глибокий колодязь і швидко зрозумівши, що трапилося, настоятель опустив вниз міцну мотузку, за допомогою якої збирався витягнути людину, яка потрапила в біду. Але, незважаючи на всі умовляння відпустити ненадійне коріння і вхопитися руками за рятівну мотузку, бідолаха навідріз відмовився це робити.

- Так нерідко трапляється у житті, — пояснив те, що відбувається, звертаючись до учнів, настоятель. — Людина, яка потрапила в біду, готова з останніх сил триматися за щось кволе і випадкове, не розуміючи, що, лише ризикнувши, вона може знайти справжній порятунок і піднятися нагору… На жаль, кожен з нас робить свій вибір самостійно.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.