Жителям Афін подобалося слухати міркування Сократа про внутрішній світ людини. Збираючись вечорами на центральній площі грецької столиці, вони могли довго сперечатися з ним про добро і чесноти, до яких філософ відносив знання, хоробрість і чесність. При цьому саме знання Сократ вважав головною чеснотою. Бо, говорив він, не усвідомлюючи сутності понять, людина не може творити добро, бути хоробрим або вважатися справедливим.

Під час однієї з таких філософських суперечок до Сократа звернулися двоє шанованих у місті купців:

- Ну добре. Можна довго витати в цих високих матеріях. А якщо ми поставимо тобі простіше питання, ти готовий на нього відповісти? Ось ми, наприклад, ніяк не дійдемо єдиної думки щодо найбільш правильного часу прийому їжі. Що ти можеш сказати з цього приводу?

Сократ уважно подивився на купців і з властивою йому повільністю відповів:

- Ті, у кого їжі вдосталь, можуть їсти її, як тільки у них з'явиться бажання поїсти. Тим же, хто, на жаль, їжею не розпещений, залишається братися до їжі лише в той момент, коли їм вдасться її роздобути.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.