У невелике затишне кафе на околиці прибережного містечка ввечері зайшов сліпий скрипаль. Він чудово грав на скрипці і кілька останніх років разом із трупою мандрівного цирку переїжджав із однієї іспанської провінції до іншої. Все йшло добре доти, доки цирк не збанкрутував і всі артисти та музиканти залишилися без засобів для існування.

Цього вечора скрипаль прийшов у кафе, сподіваючись хоч тут влаштуватися на роботу. Господиня закладу послухала гру скрипаля та сказала, що бере його. До пізньої ночі вони розмовляли про життя і пили надзвичайно смачний чай із м'ятою. А коли настав час скрипалеві йти додому, господиня запропонувала йому взяти з собою переносний ліхтар.
— Мені не потрібен ліхтар, — сказав скрипаль. — Я ж сліпий: для мене не має жодного значення, чи світло зараз на вулиці, чи темрява.
— Я знаю, що тобі не потрібний ліхтар, щоб знайти дорогу, — погодилася мудра жінка. — Але якщо ти підеш додому без ліхтаря, то хтось інший може налетіти на тебе у темряві. Візьми ліхтар. Адже, подбавши про інших, ти тим самим подбаєш і про себе.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.