До царя Соломона прийшов знатний городянин і сказав:

- Царю, я не знаю, що мені робити. Кожен мій новий день схожий на попередній. Я вже не відрізняю світанку від заходу сонця. У мене є все. Тоді чому я такий нещасний?

Соломон саме сидів на березі ставка і роздивлявся риб.

- А чого ти хочеш? — спитав Соломон гостя. — Чи маєш мрію?

- Спочатку я мріяв позбутися рабства, і це справдилося. Потім я мріяв, щоби моя торгівля приносила дохід. Тепер я багатий. Виходить, що мені більше нема чого бажати.

— Людина, яка не має мрії, подібна до риб у цьому ставку, — сказав Соломон. — Кожен їхній день схожий на попередній. Вони теж не відрізняють світанку від заходу сонця. Різниця лише в тому, що на відміну від них ти сам замкнув себе в цьому ставку. І якщо в твоєму житті не з'явиться нової мрії, ти так і нудьгуватимеш по хаті, а перед смертю зрозумієш, що жив даремно.

- Чи означає це, що, щоразу досягаючи мети, я маю шукати наступну? І коли здійсниться одна заповітна мрія, відразу ж починати прагнути іншої?

- Так, — сказав Соломон. — саме так. Тільки в дорозі людина може здобути своє щастя.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.