Вечірні розмови шкільного вчителя Франциско з невеликого містечка під Валенсією відвідували не лише учні, а й усі, кому було цікаво. Як правило, послухати мудру людину збиралися люди різних станів та різного віку. Франциско ніколи не говорив зарозуміло, ніколи не вступав у глибокі філософські суперечки. Навпаки, свої промови він вимовляв просто і зрозуміло кожному. Саме це дуже дратувало священика одного із місцевих храмів. Якось, прийшовши на таку розмову, він вирішив посперечатися з Франциско.

- Гей, учителю! — крикнув священик. — Я дивлюся, тут всі слухаються твоїх слів. А чи зможеш ти змусити мене підкоритися?

- Підійди до мене, і я тобі покажу це, — сказав Франциско.

Священик почав нетерпляче розштовхувати натовп, пробираючись до вчителя.

Франциско посміхнувся:

- Стань від мене ліворуч.

Священик корився.

- Ні, — сказав вчитель, — мабуть, буде краще, якщо ти станеш праворуч.

Той із гордо піднятою головою перейшов праворуч.

- Ось бачиш, — зауважив Франциско, — ти вже підкорився мені. І це, незважаючи на те, що людина ти дуже кмітлива. Тож нам буде про що поговорити…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.