Один великий бізнесмен, який досяг у житті років до сорока практично всього, чого хотів, якось задумався про те, що рано чи пізно і йому доведеться покинути цей тлінний світ. І так захотілося йому зробити якесь добре діло, що він готовий був приступити до цього негайно. Ось тільки часу на подібні вчинки в нього все не вистачало. А докори совісті не давали жити спокійно.

І ось одного разу, виходячи на вулиці з машини, він побачив маленький чорний гудзик, що відірвався від кофти бабусі, яка, не помітивши втрати, продовжувала йти далі. «Господи, ну, не стану ж я наздоганяти її тільки для того, щоб повернути ненароком втрачений гудзик, — подумав бізнесмен. — Тим більше, чи можна таку дрібницю вважати доброю справою?» І все-таки, піднявши гудзик, він наздогнав бабусю і обережно вклав у її зморщену долоню непомічену втрату.

Минули роки. Завершивши свій життєвий шлях і опинившись на небесах, побачив наш герой старовинні ваги, на одній із чаш яких лежала купа табличок з переліком гріхів, вчинених ним за життя, а інша чаша була абсолютно порожньою. І раптом до ваг підлетів ангел, що тримав у руках одну-єдину табличку з написом «гудзик». Він поклав її на порожню чашу, звернувши увагу на здивований погляд людини, що ніби запитувала: невже така маленька добра справа може переважити всі ті гріхи?! А де ж таблички з іншими добрими справами, про які останніми роками життя бізнесмена знали чи не всі, хто був з ним знайомий?

- Може, — наче вгадавши його думки, промовив ангел. — Може. Вже хоча б тому, що про всі свої добрі справи ти розповідав на кожному розі, а про цей незначний епізод просто забув, не вважаючи його важливим. Але саме він і врятував зараз твою вічну душу.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.