«Генерал Герасимов підірвав ГЕС, залив двісті з чимось кілометрів фронту водою, щоб вивільнити свої резерви», — військовий експерт Роман Світан

— Романе Григоровичу, ми з вами розмовляємо 12 червня. «За поребриком» черговий шабаш — там святкують день росії, а ЗСУ тим часом почали звільняти українські села. Військові експерти кажуть, що наступального потенціалу росіяни не мають, а оборонний є, тому наступ ЗСУ йде набагато важче, ніж планував Генштаб. При цьому російські військкори пишуть, що їхня лінія фронту тріщить. Це так?

— У росіян залишився наступальний потенціал на луганському напрямку, тому що в кількох десятках кілометрів знаходяться російські Валуйки, тобто можливість швидкого перекидання сил та засобів, тож вони можуть тиснути на Куп'янськ, Кремінну та Сватове; і в районі Донецька за рахунок агломерації — вони розташовані в місті та звідти тиснуть на Авдіївку та Мар'їнку. І все, в принципі, більше наступального потенціалу вони не мають.

На решті лінії фронту вони у глухій обороні. При цьому їхні позиції дуже незручні та складні для оборони. Особливо запорізький напрямок. Приазовські степи — це рівна як стіл поверхня. Так, вони замінували поля, збудували якісь загородження. Але там немає ані річок, ані гір, тобто нічого, за що можна було б вчепитися.

А відбудувати серйозну бетонну лінію укріплення за пів року неможливо. Такі перешкоди зводять роками. Тому й тріщить фронт, особливо запорізький — і Оріхове, і Гуляйполе, і Новосілка, і вже, думаю, Вугледар у тому числі. Вони почнуть там сипатись саме через те, що дуже незручно оборонятися. До того ж у них у тилу Азовське море. Тобто доставлення військової амуніції дуже ускладнене.

Тому не можна сказати однозначно, де яка ситуація. На луганському фронті вона одна, на запорізькому інша.

Читайте також: «Росіяни кинули в нас бомбу, але ударною хвилею зносить саме їх», — спікер InformNapalm Михайло Макарук

— Представники влади практично одразу після Нового року почали нам розповідати, що ось-ось розпочнеться контрнаступ. Природно, породили цими обіцянками завищені очікування, створивши у людей хибне уявлення, що наступальні дії — це легко і просто: шашкою змахнув і вороги розбіглися. Усі тільки й питали: «Де цей обіцяний контрнаступ? Чому наші не йдуть уперед?»

— Тривалий період від анонсів до початку реалізації пояснюється погодою — раз (вона більш-менш встановилася лише на початку травня), підготовкою сил — два, та сточуванням російського наступального потенціалу — три. Не можна наступати, коли він ще залишився у противника. Треба було вести бойові дії так, щоб він просто втомився наступати. Ми його вимотали на донецькому та запорізькому фронтах. Залишилося трохи на луганському. Інакше не можна, інакше наш наступальний потенціал зіткнеться з наступальним потенціалом ворога, і тоді лінія фронту зависне на одному місці.

Десь тиждень тому почався рух. До цього протягом місяця розгорталися наші частини. Тож усе йде за класичними підручниками та за планом Генштабу.

А у путіна великі проблеми. Йому нема де взяти навіть оборонний потенціал, не те що наступальний. Ось зараз за кілька тижнів сточать їхні сили на луганському напрямку. І все, літа він не витримає. Йому треба буде думати, він буде змушений щось робити — оголошувати загальну мобілізацію, закуповувати зброю у Китаї та Ірані, переплачуючи втридорога. На запорізькому напрямку росіяни не витримають наших наступальних дій. Зараз підсохне земля на херсонському, і там теж почнеться рух. Поки що без авіації. З авіацією було б веселіше.

— Наприкінці червня минулого року у нас з'явилися американські реактивні системи залпового вогню HIMARS, які змінили перебіг подій на фронті. Тепер усі чекають такого ж ефекту від F-16.

— Він і буде, оскільки наші частини зможуть за допомогою цих літаків працювати на велику глибину (бойовий радіус F-16 — до п'ятисот кілометрів) та завдавати масованих (наголошую на цьому нюансі) ударів по обороні противника. Один літак може нести п'ять-сім тонн бойового навантаження. А якщо це буде ескадрилья, множте на дванадцять. Це дуже багато. Одна ескадрилья за один захід може розкривати першу, другу, третю лінії ворожої оборони. Це і дешево, і сердито. Дешево — тому що ракета типу Storm Shadow коштує мільйон доларів, а бомба — кілька тисяч.

Читайте також: «Як казав мій комбат, проти нас воюють ще гірші довбо*би, ніж ми», — Мартін Брест

— Кремлівський фюрер постійно демонструє, що ні перед чим не зупиниться. Після невдалих спроб знищити нашу енергетичну систему всю країну почали жахати ночами, минулого тижня підірвали Каховську ГЕС, позбавивши десятки тисяч людей житла та влаштувавши екоцид величезної території. Путіну начхати на жертви. То був його відчайдушний крок, щоб якось затримати наш наступ?

— Чому відчайдушний? Це спланований крок. Армія завжди використовує розливи річок, підриває мости, гідроелектростанції, греблі, щоб вирішити свої завдання. З російської точки зору це однозначно була військова необхідність і доцільність, так би сказав. Для них ця акція виправдана та не катастрофічна.

У них не вистачало сил та засобів утримувати ще й херсонський напрямок. Якби вони залишили там резерви, ми зараз з Оріхового пробилися б на Токмак і вже б йшли до Мелітополя. Тому генерал Герасимов підірвав ГЕС, прикрив свої сили із заходу, залив двісті з чимось кілометрів фронту водою і перекинув резерви, які він мав на херсонському напрямку, на запорізьке. Нині вони утримують нас у районі Оріхового. Нам важко там просуватися.

Тобто вони на місяць затримали наш наступ. А це досить довго. За місяць армія, що атакує, втомлюється.

Щодо того, що вони наробили, військові ніколи не звертають уваги на жертви серед мирних громадян або екологічні наслідки. Якщо вирішується питання такого рівня, то і підриватимуть, і підпалюватимуть — та що завгодно.

— Усю країну вимотали ці жахливі ракетно-шахедні атаки. Люди втомилися від безсоння, від постійної напруги та страху. Зрозуміло, що кінчені мразі більше нічого іншого зробити з нами не можуть. Це тепер модель нашого життя на роки?

— Річ у тому, що нічні атаки таки не призвели до жодного результату. Росіяни їх активізували перед підготовкою нашого наступу. Намагалися знайти центр прийняття рішень, якось натиснути на суспільство, щоб люди зажадали від влади поступок на переговорах, яких так прагне кремль.

Ну хай, припустімо, ще місяць це триватиме. А далі їхня увага з ударів по тиловій інфраструктурі перейде на роботу вже по першій лінії оборони. Так вони й зараз працюють по ній. Здебільшого закидають КАБами. Тож у них навряд чи будуть сили продовжувати такі атаки.

Але, знову ж таки, це питання не воєнного плану. Це питання, як росіяни вбачають подальший розвиток подій. А це дуже складно спрогнозувати, оскільки ми маємо справу з конкретно неадекватними виродками.

Читайте також: «На місці російських воєначальників я б у жодному разі жодного результату їхньому керівництву не гарантував», — Михайло Забродський.

— Судячи з усього, не варто тішити себе ілюзіями, що в них колись закінчаться ракети.

— Вони збільшили виробництво ракет із 50 до 70−100 на місяць залежно від номенклатури. Їхній НЗ вичерпаний. Накопичуватимуть запаси ближче до осені. А малі партії, по 10−20 ракет, зараз використовуватимуть для виконання бойових завдань.

Що стосується Shahed, все залежить від постачань з Ірану — як домовляться, в якій кількості Іран їх вироблятиме і постачатиме. Нині постачання досить динамічні. Тому дрони теж будуть.

Тобто поки ми не розгромимо практично всі військові об'єкти до Уралу, буде таке лихо. А Іраном має зайнятися Захід.

— Іранські дрони, за словами спікера Повітряних сил полковника Юрія Ігната, це головний біль для ППО, бо їх важко збивати. Нещодавно ЗСУ отримали чеські зенітні установки Viktor. Говорять, вони дуже ефективні.

— Ця зенітна установка може працювати по будь-яких дозвукових аероцілях, у тому числі по дронах. Вона непогана, але призначена для ближнього бою. Дальність її дії дуже маленька — півтора-два кілометри. Їх ставлять на пікапи та використовують як мобільну систему. Але навіть десятки таких установок погоди не зроблять. От якби тисяча, тоді так. Але для роботи на тисячі установок потрібно щонайменше три тисячі військових, тобто практично бригада. Отоді, може, був би якийсь серйозний ефект.

— У верхівці військового керівництва росії почалася гризня. Чим може завершитися конфлікт Пригожина та Шойгу? Ватажок «Вагнера» останнім часом нібито зовсім роздухарився і поплутав береги. Він демонстративно не виконує накази міноборони, звинувачує генералів у боягузтві, тролить самого путіна.

— У них піариться кожний. Нічого там не станеться такого, що нам було б корисно. Усі ці інформаційні хвилі розганяють для внутрішнього споживання. Не більше. І на бойовому потенціалі це абсолютно не позначається. Тут нема чого обговорювати.

Читайте також: «Росіяни ненавидять вказаного їм ворога, але ще більше — один одного», — Роман Безсмертний

— Нещодавно частина Білгородської області вийшла з-під контролю силовиків. Туди попрямували бійці легіону «Свобода росії» та «Російського добровольчого корпусу», які заявили, що хочуть створити демілітаризовану зону на кордоні з Україною, щоб з того району стало неможливо нас обстрілювати, а глобальна мета — «звільнення всієї росії від путінського диктату та припинення злочинної війни». Подібного ще не було. Ситуація склалася дуже цікава.

— Якщо вона отримає продовження у вигляді сепаратистських настроїв у регіонах та наступного розвалу російської федерації, то так — цікава. Створення «Білгородської народної республіки» — це непогана тема, на відміну від появи легіону «Свобода росії». Нам не має значення, вільна росія чи невільна. Ті, хто вигадав цю ідею, однозначно зіграли проти України, оскільки вони за збереження російської імперії.

Хоча, коли зі складу росії почнуть виходити Татарстан, Удмуртія, Бурятія, Ічкерія та всякі народні республіки, це й призведе до розвалу монстра. Тому тут подвійний підхід.

Але, швидше за все, це або недоробка тих структур, які запускали цю операцію, або навмисна навіть не провокація, а, можна сказати, держзрада. Тому що виходить, що ми підтримуємо ворога.

— Нам намагаються навіяти, що там є «хорошие русские», є бунтівники, які чинять опір режиму.

— Навіть саме словосполучення «хорошие русские» — нонсенс. Росіяни напали на Україну, росіяни нищать нас. Росіяни — це збірна солянка, починаючи з бурятів і закінчуючи татарами. Взяти та обілити росіян — ну, ні. Років на сто слово «русский» має стати прокляттям для всієї планети. Вони мають зникнути як етнос, а їхня імперія — розпастися. Тому слід підтримувати сепаратистські настрої вільної Бурятії, вільного Татарстану, вільної Ічкерії й далі за списком.

— Відомий письменник Ян Валетов нещодавно в інтерв'ю «ФАКТАМ» сказав, що його дуже турбує те, що «ми зовсім не беремо до уваги несприятливий результат війни». Що ми не маємо відповіді на запитання, «що ми робитимемо, якщо…» У наших військових є такий сценарій?

— У таких, як Валетов, за всієї поваги до них, спочатку десь усередині сидить поразницький настрій, якщо не сказати більше. Тому вони завжди говорять про такі варіанти й цими настроями заражають інших.

А козаки не мають поразницьких настроїв. Справжній українець народжується, щоби перемагати. Перемога або смерть.

— Однак кожна розсудлива людина має завжди передбачати й поганий розвиток подій. Проти нас воює велика країна з величезними ресурсами. Ворог дуже сильний та підступний. Так, ми віримо у ЗСУ, але ж не можна виключати негативний варіант.

— Якщо ви на старті його розглядаєте, значить програмуєте себе на такі дії. У поганий варіант вас може загнати ситуація. Тоді немає сенсу його враховувати. Вона і так вас туди зажене, хоч програмуйте, хоч не програмуйте. А якщо ви спочатку собі це вселяли, то ви там точно опинитеся.

Тому програмувати треба однозначно відновлення кордонів України. Іншого варіанта просто немає. Армія ж не зупиниться. Нема механізму зробити це. Прочитайте текст присяги. Військовослужбовець клянеться українському народові «захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи й незалежності». У військових немає варіанта «а віддаймо Крим та Донбас, а давайте віддамося самі». Це взагалі не до армії питання.

— Завдання росіян сьогодні — заморожування ситуації. Західні ЗМІ пишуть, що це тактика хижака, який не випускає жертву з пащі і з кожною годиною глибше заковтує її. Що буде після гарячої фази війни? Адже вона не може тривати довго.

— Чому? Гаряча фаза у нас триває десять років. Намагалися заморозити її — не виходить. Зараз тим більше не вийде. Сьогодні маємо близько мільйона озброєних людей. Хто дасть їм наказ на заморожування конфлікту?

Зеленський, коли прийшов на Банкову, хотів припинити стріляти й навіть дозволив судам пом'якшувати покарання військовослужбовцям за невиконання наказів. Просто тоді він не потрапив на очі військовим, бо був далеко від фронту. Тепер після сотні тисяч смертей, після тих знущань, які пережило українське суспільство, наказ заморозити конфлікт викличе дуже швидку спонтанну реакцію — знищення будь-кого, хто наважиться таке хоча б запропонувати.

Тому заморозки конфлікту точно не буде. Поки ми не виженемо росіян з України, воюватимемо. Це єдине правильне рішення. Інакше нашої держави більше не буде. І нас не буде.

Читайте також: «Це реально третя світова війна, яка набирає обертів», — Тамара Горіха Зерня

— Остаточно добити росію немає можливості ані в нас, ані в союзників. Для цього потрібні зовсім інші ресурси. А недобитий ворог обов'язково спробує взяти реванш у найближчому майбутньому.

— А який реванш? Вони вже повністю відрізали якийсь шлях до реваншу, підірвавши Каховське водосховище. Щонайменше п'ять-сім років води в Криму не буде. Тобто яка доцільність була займати Херсонську та Запорізьку області, якщо залишити без води Крим? Водопостачання півострова було одним з основних завдань. Сухопутний коридор також неможливий без заморозки конфлікту, а її не буде.

Ми по любому вийдемо в Північний Крим і не зараз, так потім розріжемо цей сухопутний коридор. Повільно знищуватимемо росіян, причому не лише західною зброєю, але вже й за допомогою наших засобів, які починаємо виробляти.

Росіяни вже не мають механізму реваншу як такого. Вони угробили Донбас. Відновити його просто неможливо. Водовід зі Слов'янська до Донецька зруйновано. Технічної води немає і вже не буде, отже й промисловості теж не буде. Люди почнуть вимирати. Там буде, як у Північній Осетії, котра давно нікому не цікава.

Та сама картина і з Кримом. Втративши дніпровську воду, він найближчим часом просто засихатиме. Який реванш? Для чого? Щоб що зробити?

Захопити Київ вони не зможуть. У столиці живе близько чотирьох мільйонів людей, багато хто вже має досвід оборони. Щоб піти на Київ, потрібна, мабуть, п'ятимільйонна армія, яку слід озброїти та підготувати. Тобто немає механізмів. Тим більше після введення воєнного стану, після того, як наша армія вийшла на кордони та звела там фортифікаційні споруди, це просто неможливо зробити.

Тож усе, що їм залишається, це поки що колупатися на лінії фронту. А після того, як ми отримаємо західні літаки (а вони однозначно будуть), ми почнемо їх закидати бомбами на далеких відстанях. Буде те саме, що й на острові Зміїний. Ну, посидять місяць-два. Вивезуть тисячі чорних пакунків. Потім плюнуть і підуть у росію.

Читайте також: «Пригожин формує у ПВК „Вагнер“ бригади, які в годину „Ч“ будуть готові до рішучих дій усередині росії», — Володимир Осєчкін

— Які ще виклики на нас чекають найближчим часом? Залишитися без херсонських помідорів та кавунів погано, але не критично. Але вже час думати про те, як ми будемо забезпечені взимку теплом, водою, електрикою. До чого готуватись українцям?

— Чому всі кажуть: «Ми тепер залишилися без херсонських помідорів та кавунів»? Лівий берег затопило. Але на правому березі все гаразд. Повірте на слово, знаю ситуацію. Там є і помідори, і кавуни, і все що хочете, причому багато. Ще й подіти не буде куди. Ми ж у Крим, як раніше, це добро не повеземо.

Що стосується зими, вона буде набагато легша за ту, яку ми пережили. Найстрашніше було тоді, коли ми не були готові до ударів по енергетичних об'єктах та перерозподілу електроенергії. Наразі це все зроблено в аварійному порядку. У принципі, росіяни нам більшої проблеми, ніж була, не створять.

Її можемо створити лише ми. І вже творимо. Дивіться, що сталося. Під шумок про наступ спочатку нам підняли тариф на електроенергію, а потім пропхали законопроєкт про підтримку зеленої енергетики, тобто про закупівлю такої електроенергії за підвищеними тарифами. Стверджую, що це завдасть енергетиці більше шкоди, ніж росіяни.

Друга проблема — ми досі прокачуємо через нашу трубу російський газ до Європи. Але там уже накопичено певний запас. Ми можемо прокачати газ у реверсному режимі по всій Україні за винятком Донбасу — туди газові труби заходять безпосередньо з росії.

Тому треба готуватися до відключення газової труби та використання свого газу тільки для потреб населення та забезпечення роботи котелень взимку. Нам вище даху вистачить свого видобутку, щоб пережити холоди. А якщо ми прокачуватимемо російський газ, росіяни можуть у будь-який момент перекрити трубу або підірвати якусь станцію. Отоді точно отримаємо велику проблему. Нам треба переводити потік у реверсний режим і починати качати газ із Польщі, Румунії, Молдови.

А хто буде проти? Ті, хто викупив свердловини та намагається газ, який видобувають в Україні, продати до Європи за європейськими цінами. Без прокачування газу з росії вони газ до Європи не доставлять.

Росія все, що могла зробити, зробила. Гірше не буде. А наші олігархи мало того, що заганяють нас у кабалу, то ще й повністю підривають відновлення України в майбутньому.

Чому до Китаю пішли інвестори? Бо там дешеві енергія та робоча сила. А до нас жоден інвестор не піде, бо маємо дорогу електроенергію.

Сподіваюся, наступного року ми цю владу змінимо на виборах, а потім вирішуватимемо питання з олігархами, з корупціонерами та рештою. Але спершу потрібно розібратися з рашкою.

— Однак народ здебільшого непогано ставиться до влади. Навіть не ставить питань про провальну підготовку до вторгнення, про те, чому за ґратами опинився військовий розвідник Роман Червінський і чому чиновники непогано наживаються на війні.

— Не треба забувати про тих, хто воює. Хлопцям в окопах наразі не до запитань. Ото повернуться з фронту, тоді інша справа. Війна ще не закінчилася. Вона поки що навіть не на середині. А після Перемоги владі доведеться відповідати на найнезручніші питання.

— Прогнозувати розвиток подій на фронті дуже складно, скоріше навіть неможливо — занадто багато різних складових впливають на результат і локального бою, і великої операції. Ми дуже радіємо добрим новинам. Дай Боже, щоб їх було більше і щоб усі наші захисники повернулися додому живими.

— Однозначно. Поки що все йде за планом, як і очікувалося. І не так погано, як деякі розписують. Зрозуміло, що не буде легко. Нам треба фактично перемолоти чотириста тисяч людей. Після того, як два-три десятки перемелемо на першій та другій лініях оборони, буде простіше. Тоді ми вже здійснимо завдання виходу на Азовське узбережжя. На цьому етапі наступальних дій — це перше і головне завдання. А далі побачимо.

Читайте також: «Ми жахнемося від цифри загиблих воїнів у цій війні, але маємо встояти», — волонтер Діана Макарова

3167

Читайте нас у Facebook