Жив у одному великому лісі молодий олень. У нього були гіллясті роги, якими він шалено пишався. Ще б пак! Адже короткі ріжки диких кіз, які паслися по сусідству, або навіть великі роги гірських козлів, які іноді проносилися повз, не могли йти в жодне порівняння з неймовірно красивими рогами оленя.

Гордовитості оленя не було б межі, якби не тонкі та криві ноги, від усвідомлення недосконалості яких він часом просто божеволів. «Як таку прекрасну тварину, як я, природа могла наділити такими потворними ногами?» — часом запитував олень, розглядаючи своє відображення у дзеркалі води лісового озера.

Але одного разу в лісі виникла сильна пожежа. Вона миттєво охопила величезний простір, змусивши лісових жителів стрімко залишати насиджені місця та бігти світ за очі. І тоді олень несподівано для себе виявив, що криві і тонкі ноги, яких він так соромився раніше, несуть його з неймовірною швидкістю подалі від смертельної небезпеки. «Треба ж, — встиг відзначити олень, — ніколи не міг подумати, що мої ноги здатні на таке!..»

Але вже наступної миті він, заплутавшись у густих заростях непрохідної хащі, зрозумів, що, схоже, потрапив у біду, виною якої виявилися його знамениті роги. Як олень не намагався звільнити великий і гіллястий предмет своєї гордості від потужних гілок, в яких застрягли роги, нічого у нього не виходило. І допомогти йому не могли ані маленькі кізочки, ані великі гірські цапи, ані інші жалісливі лісові жителі, які намагалися вивільнити оленячі роги з несподіваного полону. «Як же все в нашому житті відносно», — подумав олень.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.