Попросивши наставника відкрити йому чергову життєву премудрість, молодий послушник даоського монастиря почув у відповідь:
- Добре. Тільки ти маєш бути готовим до того, що цього разу вона не відкриється тобі надто швидко.
- Я готовий, — погодився юнак.

Після цього наставник запропонував йому щодня переносити по кілька невеликих каменів з найближчої гірської ущелини в русло струмка, що нещодавно засох. І робити так упродовж трьох років.

Час пролетів швидко. Осягаючи інші науки, юнак не забував про свою обіцянку, дану наставнику, і щодня приносив каміння до висохлого струмка, викладаючи їх у вигляді великого кола. І що ви думаєте, згодом на тому місці утворилося невелике гарне озерце, наповнене напрочуд чистою водою.
- Ну, а тепер скажи, яку ж істину тобі вдалося збагнути, виконуючи це дивне, на перший погляд, завдання? — спитав наставник у учня, який помітно подорослішав.
- По-справжньому велике, учителю, створюється поступово, — відповів юнак.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте зробити добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.