«Чи живий путін, у нас буде можливість з’ясувати під час проведення міжнародного трибуналу», — Андрій Юсов

— Андрію, нещодавно кремлівська пропагандистка скабєєва заявила, що її лякає та шокує статистика втрат російської армії: «284 тисячі некрологів лише в соціальних мережах». Це чимало навіть для такої величезної країни. І ці цифри будуть зростати. Зрозуміло, що так званий «глубинный народ» з його рабською ментальністю не здатний на бунти та заколоти. Що сьогодні відбувається в російській провінції? Які там настрої? Яке справжнє ставлення до політики фюрера? Людям розказують, що СВО йде за планом, а що думають про це вони?

— Така звана СВО йде за планом, але план відсутній. Його вже перестали розуміти фактично всі мешканці веж кремля. Тому наративи, цілі й завдання цієї геноцидної війни часто змінюють заднім числом, а рашистська пропаганда кожного тижня пояснює заново, що з самого початку вони мали на увазі.

З коливанням такої «лінії партії» коливається і цей глибинний народ, який в масі своїй залишається керованим, абсолютно зручним і легким об’єктом для пропаганди. Хоча є яскраві виключення. Наприклад, так званий заколот пригожина створив альтернативні інформаційні посили, які привернули на себе увагу мешканців всіх регіонів. І це був виклик в тому числі й для офіційної пропагандистської машини.

— Дехто на росії вже почав усвідомлювати, що війна може прийти до їхнього дому. У соцмережах все частіше пишуть «мы год назад так хорошо жили, а что теперь?», «зачем мы поперлись на Украину?» Ніби з’являються паростки прозріння, хоча дуже мляві.

— Такі паростки є й були. Звичайно, що, чим більше кількість знищених в Україні окупантів, тим більше російських родин починають розуміти, що реальність і пропаганда — різні речі. Щодо цих паростків, то в сучасній росії їх уважно і ретельно підстригають. Якщо англійці століттями стрижуть газони біля власних будинків, то росіяни — паростки будь-якого громадянського суспільства, вільнодумства і здатності до колективного протесту (свідомого та демократичного, а не просто заколоту або бунту).

Історія з затриманням гіркіна показує, що навіть люди, які користуються повагою значної кількості (ми зараз не оцінюємо їхні політичні уподобання або інтелектуальні здібності) цього суспільства, не можуть зібратися і наважитися на якісь спільні організовані дії. Арешт гіркіна викликав мізерну реакцію. Ці сміховинні лекції та творчі вечори проти його затримання або на його підтримку красномовно показують жалюгідний стан, в якому перебуває певна колективна свідомість сучасних росіян.

Путінський режим це, звичайно, влаштовує. Але разом з тим він стає все більше вразливим. Відомо, що там, де тонко, там і рветься. А де наступного разу буде тонко, важко сказати. От сталася історія з пригожиним. Що буде далі? Насправді ситуація там дуже динамічно розвивається за багатьма напрямками — і внутрішні процеси, і внутрішня політична криза. Тому, звичайно, це нестабільна конструкція. Суспільна агресія може з’явитися випадково і дуже масово проти тих керманичів, яким ще вчора поклонялися, як поклонялися фюреру в нацистській Німеччині.

Читайте також: «Росіяни ненавидять вказаного їм ворога, але ще більше — один одного», — Роман Безсмертний

РЕКЛАМА

— Повним ходом йде «демілітаризація» росії — кожного дня на окупованих територіях та у рф вибухають військові об'єкти, мости, нафтобази, шляхопроводи. Наші хлопці обіцяють, що загарбникам буде ще спекотніше й що ця робота триватиме. Україна підіймає ставки й намагається змінити правила гри, а путін заявляє, що відповіді на «терористичні акти» будуть жорсткими. Скільки, за даними розвідки, у росіян ракет та дронів? Бо думки дуже різняться — від «не закінчаться ніколи» до «кількість обмежена». Яка потужність їхнього заводу з виробництва «шахедів», який вже запрацював?

— Наразі на росії налагоджена великовузлова збірка іранських дронів. В цьому вони мають системні успіхи. В дронах, які ми збиваємо, знайшли перші найпростіші елементи вже російського виробництва. Завдання, які вони перед собою ставлять, — вийти на стовідсоткове своє виробництво.

Щодо потужності заводу, ми ж бачимо, які партії традиційно летять в Україну. Тобто партія дронів, яку постачають з Ірану досі, це власно і є ті елементи, з яких потім відбувається великовузлова збірка на території самої росії. Завод мав би замістити постачання з Ірану або в ідеалі додати до іранських дронів ще й російські. Проте це завдання, яке вони не можуть швидко вирішити, хоча давно над цим працюють.

— А що з виробництвом ракет?

— Теза про «не закінчаться ніколи» не відповідає дійсності. Тому що там продовжується виробництво певних видів ракетного озброєння. Але сьогодні воно не може покрити потреби відновлення стратегічного запасу, який був у них до початку повномасштабного вторгнення. Цей запас вони вже випустили по нас й відновити його не можуть. Тобто все, що зараз виробляють, одразу використовують.

Ці тенденції й той факт, що росія як глобальний противник не може протистояти сьогодні Північноатлантичному альянсу, наприклад, в плані ракетного озброєння (ми говоримо не про ядерне, звичайно) бачать не лише в Україні.

— Путін завжди казав, що аналогів російській ППО немає. Але виявилося, що вона дірява.

— Традиційно вважалося, що у Радянського Союзу надзвичайно потужні протиповітряна та протиракетна оборона, а також засоби радіоелектронної боротьби. У кількісному значенні насиченість цими засобами у росіян достатньо висока. Але пройшов час, технології не стоять на місці. І сьогодні весь світ бачить, що навіть свою столицю, а також низку ключових для російської сфери безпеки й оборони об’єктів вони не можуть захистити.

Цьому є багато пояснень. Зокрема, розосередження сил протиповітряної та протиракетної оборони й радіоелектронної боротьби на тимчасово окуповані українські території. Якби вони менше думали про захист своїх бойовиків, терористів і окупантів в українському Криму, ці засоби знаходилися б на території росії. Наприклад, біля москви. Можливо, тоді б дрони туди не долітали.

Вочевидь, що на нові технології росіяни наразі не мають ефективних відповідей. Для держави, яка претендує на відповідні позиції на ринку озброєння, це дуже погані новини. Тому що тестування вона сьогодні не пройшла. І це антиреклама, яку бачать потенційні замовники. Вони розуміють, що краще утриматися від майбутніх замовлень російської зброї, ППО і засобів протиракетної оборони.

Читайте також: «У нас вкрай мало засобів ППО, але F-16 зможе усе виправити», — речник Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат

— Путін зараз реально загнаний в кут. Якими можуть бути його подальші кроки щодо України? На що ще він може наважитися?

— Якщо ми говоримо суто про військові речі, то росія використала проти України весь арсенал і всі види озброєння, крім ядерного. Ця війна найбільша в Європі з часів Другої світової з використанням всіх видів озброєння, в тому числі артилерії, реактивних систем залпового вогню, важкої бронетехніки, ракет, авіації й багато чого іншого. Це все вони вже застосували, тому говорити про чергову ескалацію та про те, що не треба когось дратувати, не доводиться.

Чим він може ще напряму нам погрожувати? Власне, ядерною зброєю. Але на цей шантаж вже не реагують або не так гостро реагують ані у світі, ані тим більше в Україні. Тому що стратегічно це застосування нічого б не змінило, при цьому ще б більше погіршило становище самої путінської росії.

Крім того, що я назвав, росія використовує інші гібридні схеми, спецоперації в інформаційній площині, проводить ІПСО проти України за кордоном, використовує різного роду регіональні конфлікти по всьому світові як зброю в тому числі проти України. Так, як ми бачимо зараз, наприклад, в Нігері. Росія причетна до подій, які там відбуваються, і може використовувати це як інструмент тиску на Францію для того, щоб відвернути її увагу, зокрема, від допомоги Україні. Над такими елементами гібридної війни проти нас росія буде продовжувати працювати й витрачати на це колосальні ресурси.

— Буданов днями розповів, що в оточенні путіна є агенти, які співпрацюють з українською розвідкою. Що відбувається між вежами кремля, тобто між «голубами» та «яструбами»? Хто сьогодні впливає на рішення фюрера, який ніби майже нікого до себе не підпускає?

— Це коло максимально консервативне і максимально вузьке. До нього належить, наприклад, патрушев. Формування політики від імені путіна (є питання, наскільки він залишається суб’єктним) — це окрема тема для обговорення. Але так, сьогодні ця група підстаркуватих маразматиків, як було в гірші часи Радянського Союзу, вирішує долю власного народу, заважає жити сусідам і веде війну проти України. Просто якщо в брежнєвські часи ці персонажі були зосереджені на політиці ізоляціонізму, то пізній путін розв’язав от таку криваву геноцидну війну.

— Він живий взагалі? Неодноразово звучали натяки, що його ніби вже немає. Ми ж постійно бачимо різних путіних.

— Наявність двійників визнають вже не лише в Україні, але й за кордоном як доконаний факт. Є багато прямих і непрямих доказів використання цієї технології в кремлі.

А чи живий безпосередньо путін, у нас буде можливість з’ясувати в останній момент, зокрема, під час проведення міжнародного трибуналу, де він має опинитися на лаві підсудних. Тоді всі необхідні процедури будуть проведені. Не думаю, що двійник путіна захоче брати на себе відповідальність за воєнні злочини оригіналу. В іншому випадку, як кажуть, «вскрытие покажет».

Читайте також: Андрій Піонтковський: «Політична смерть путіна стане причиною його фізичної смерті»

— Хто буде наступником путіна? Експерти вважають, що хтось з силовиків. Хто само? На так звану російську опозицію немає сенсу сподіватися. Вони такі травоїдні.

— Питання наступника передбачало б довіру до якогось найближчого оточення, якусь колективну гру, якісь колективні процеси. Але який міг бути наступник у Сталіна? Вождь народів напевно через дуже короткий час або ліквідував цю людину через підозру спроби захопити владу або його оточення щось би з ним зробило. Те саме стосується й Гітлера. У таких типажів наступників бути не може. У слабкого і немічного Єльцина міг бути наступник. А сучасний російський режим вже пройшов навіть нагоду грати в імітацію спадковості влади. Наприклад, варіант з медведєвим зараз виглядав би абсолютно несерйозно і трагікомічно. Він злий придворний блазень, і не більше.

Але, звичайно, питання не призначеного наступника, а того, хто з’явиться в результаті боротьби або внутрішніх процесів і конфліктів, відкрите. Цей неоголошений кастинг між російськими елітами триває. Інша справа, що майбутні претенденти, навіть охочі зайняти цю посаду, на цьому етапі бояться себе в такому амплуа виявляти просто з міркувань власної безпеки.

— Де тепер генерал суровікін? Що відбувається з генералом герасимовим?

— Ми бачимо, що суровікін після пригожинського заколоту досі не оговтався від звинувачень і репресивних заходів проти нього. Його допитували, йому обмежили обов’язки й пересування. Попри те, що формальних рішень не оголошували, були послані сигнали для воєнного і політичного керівництва про те, що не все у нього гаразд і що попереднього статусу вже немає.

Що стосується герасимова, відбувалися певні процеси, які послабили його позиції, але шойгу продовжує відчайдушно боротися і витягувати з нафталіну свого насамперед бізнес-партнера. Цей тандем багато років освоював оборонний військовий бюджет.

Тобто глобально — так, якісь перетасування йдуть, ми бачимо, що то зникає з радарів низка генералів, то їхні посади можуть змінитися, але пенсіонери все одно залишаються на своїх місцях. І шойгу поки що також. Хоча там сьогодні відбуваються динамічні процеси. Не виключено, що найближчим часом ми побачимо продовження кадрових перестановок.

Читайте також: «Якщо Захід дозволить вам вести цю війну як наступальну, все закінчиться дуже швидко Перемогою України», — історик Юрій Фельштинський

— Хто реально керує ворожою армією сьогодні?

— Шойгу і герасимов продовжують так чи інакше визначати всі ключові стратегічні рішення.

— Що зі здоров’ям «дон-дона» кадирова?

— У нього справді є проблеми. Наскільки вони критичні, поки що важко сказати. «Дон-дон» дуже часто виглядає комічно, але те, що він останнім часом дистанціюється від кремля, може свідчити про те, що він зосереджується і готується до наступних процесів і до того, щоб захищати себе і свої позиції намісника території, якою його призначили керувати.

Ще можу додати про дуже цікаву роль кадирівських військ у війні проти України. Вони, попри гучні заяви, не беруть участь в штурмових діях та в діях на передовій, а працюють більше як загороджувальні загони й загони, які виконують функції зачистки.

— Цитую вас: «Російські солдати визнають, що в армії рф все погано, командири — нездари, а путін веде всіх не туди. У росії навіть контрактники намагаються за будь-яку ціну уникнути можливого перекидання на передову в Україну». В якому стані зараз ворожа армія? Які там настрої?

— Цілком ймовірно, що настрої, схожі з настроями в армії Третього рейху, наприклад, у 1944 році. Дуже багато військових середньої ланки й вищого командування розуміють стратегічну поразку і безперспективність цієї війни. Жодна з поставлених першочергових задач досі не виконана. А та непомірна ціна, яку платять російські армія, суспільство, економіка, держава за божевільні забаганки рашистського фюрера, не може бути виправдана ніким, окрім повністю зомбованих пропагандою людей.

Інша справа, що вони не можуть протиставити цьому майже нічого. Хтось не наважується, хтось боїться, хтось просто думає, що це не його рівня справа — «я человек маленький». Відомо, що у 1945 році німці все розуміли, але Гітлер досидів у своєму бункері до самого кінця. Цього разу може бути по-іншому. Побачимо. Думаю, що історія не завжди повторюється однаково.

Читайте також: «На місці російських воєначальників я б в жодному разі ніякого результату їхньому керівництву не гарантував», — Михайло Забродський

— Ми чудово ламаємо ворожу логістику. Що у загарбників з боєприпасами та пальним, враховуючи суцільну «бавовну» всюди?

— Якщо на початку повномасштабного вторгнення можна було говорити, що запаси БК, зокрема артилерійські, практично необмежені, то сьогодні цей термін вже не використовується. Так, в окупантів ще є бронетехніка й артилерія. Але величезна кількість бронетехніки, зокрема танкової, яка пройшла необхідну модернізацію, вже знищена або виведена з ладу. В технологічному плані російська армія сьогодні гірше оснащена, ніж до 24 лютого минулого року.

Те саме стосується кадрового складу. Велика кількість кадрових військових, які пройшли необхідне навчання та злагодження, вже ліквідовані або важко поранені. І ані частково мобілізовані, ані контрактники відновити в плані якості цей ресурс не можуть.

Щодо БК, в окупантів залишаються значні можливості. І це виклик для українських Сил безпеки й оборони й предмет для роботи антипутінської коаліції.

— Росія щосили намагається розвалити її. Зрозуміло, що це нереально. Але які ще кремль може розробити сценарії?

— Ми бачимо зараз потужні ІПСО й елементи гібридної війни, які вони реалізують проти України. Росіяни використовують різноманітних експертів та агентів впливу для просування відверто проросійських наративів в міжнародний інформаційний простір та політичне середовище. Про «неуспіх» українського контрнаступу, про шалену корупцію в Україні, про страх розвалу росії в контексті в чиїх руках виявиться ядерна зброя й дуже багато чого іншого. Паралельно вони дискредитують політичне керівництво України. Російські спецслужби залишаються достатньо потужними. В багатьох випадках, скажімо, більш професійними, ніж сучасна російська армія. Це фактори, з якими Україна стикається, яким протидіє і шукає ефективні інструменти спротиву.

— Російські операції впливу відбуваються по всьому світу. Зрозуміло, що кремль готується до виборів у США та в європейських країнах і буде намагатися втручатися в ці процеси. Яких сюрпризів в цьому сегменті слід чекати?

— Оскільки путінський режим давно пішов ва-банк і жодних стримувальних факторів в контексті міжнародного права, дипломатії або якихось союзницьких взаємин у нього немає, то так, він може вдаватися до найбільш безглуздих і відчайдушних кроків з метою дестабілізації ситуації в ключових країнах вільного світу або будь-де, де у них буде можливість.

— Буданов каже, що «вагнерівці», які перебувають на території білорусі, наразі не становлять реальної загрози. Але ж не дарма їх туди відправили. Чи можливі сценарії, наприклад, в Литві, як на Донбасі у 2014 році?

— Ні. Саме такі сценарії виключені, оскільки сьогодні всі країни Балтії є членами ЄС і Північноатлантичного альянсу, а «вагнерівці», які знаходяться в білорусі, не можуть навіть формально говорити про свою причетність до цих незалежних держав. Очевидно, що будь-які подібні дії будуть сприйняті яка пряма військова агресія проти членів НАТО. Але різного роду провокації з метою відволікання уваги, сил і засобів відбуваються. І зрештою це саме те, на що росіяни розраховують.

Читайте також: «На Заході бояться ескалації війни та непередбачуваності росії», — Павло Клімкін

— Крім бойових дій на фронті ще йде жорстке протистояння розвідок та спецслужб. Відомо, що російська розвідка дуже активна в Україні. Західні ЗМІ пишуть, що майже все, чим США діляться з нами, також потрапляє до росіян, що країни Східної Європи, особливо прифронтові, так само пронизані російськими шпигунами та прихильниками. Це свідчить про професійну роботу ворожої розвідки. Але, якщо порівняти наших фахівців з розвідки і їхніх, хто сильніше? Недооцінювати ворога теж не можна.

— Безумовно, не можна. Російські спецслужби залишаються серйозною загрозою і викликом і для України, і для всього вільного світу. Наша країна це дуже добре розуміє й усвідомлює. Сьогодні зокрема українська розвідспільнота і Головне управління розвідки мають найбільший досвід (якщо говорити про демократичні країни) протидії сучасній путінській росії і її спецслужбам. Цей досвід є неоціненний. Звичайно, наша робота удосконалюється і стає все більше ефективною.

— Американське видання Newsweek днями написало, що ЦРУ, як і решта розвідувальної спільноти США, неправильно оцінило стійкість України. Чому так сталося? Виявилося, що був прорахунок не лише у росіян.

— Так, росія недооцінила ані свій вплив в Україні, ані вплив своїх агентів, ані готовність українців до спротиву. Проте це недооцінила не лише вона. Для багатьох у світі здатність України чинити опір, єдність суспільства і стійкість народу виявилися несподіванкою. Для світу, але не для нас з вами.

— Це фатальна помилка для росії, попри те, що у них всюди були інформатори, причому вищого рівня.

— Тут одної відповіді може бути замало. Цьому є багато причин. У диктаторських, тоталітарних режимів часто є проблема об’єктивної оцінки інформації й корупції. Якщо вони роками виділяли колосальні кошти на підкуп якихось агентів впливу в Україні, але в результаті значну частину цих коштів розкрадали самі російські спецслужби, а потім подавали звіти, що все гаразд, і прикріпляли липові відомості про якусь удавану підтримку, в результаті склалося викривлене сприйняття інформації. Утворилася така бульбашка, яка й призвела до серйозних прорахунків.

— На окупованому Донбасі щосили готуються до фейкових виборів, щоб швидко легітимізувати приєднання цих територій до росії. Десь з весни росіяни активно ремонтують там дороги, школи, лікарні. І це дуже подобається людям. Там радіють новому асфальту, якого не буде вже через два місяці, стають в черги за російськими паспортами. Що нам потім з цим робити?

— Щодо так званих минулих «референдумів» в Криму та на території ОРДЛО і псевдовиборів, які вони збираються проводити, ані з точки зору українського законодавства, ані з точки зору міжнародного права будь-які дії окупантів на наших територіях не мають жодного значення.

Так, частина колаборантів змушена робити радісний вираз обличчя. Однак напевно він у них був не такий радісний, коли когось з їхніх родичів примусово мобілізували. Тотальна мобілізація, на відміну від часткової на території рф, почалася одразу після повномасштабного вторгнення. Мова йде про десятки тисяч чоловіків. Тому по їхньому телебаченню можуть показувати якихось окремих колаборантів або зазомбованих пропагандою персонажів, але в цілому настрої там не дуже радісні. Тим більше, що основні руйнування росія накоїла саме на території українського Донбасу.

Тому, звичайно, є проблема. Чим довше відбувається окупація, тим більше нових викликів з’являється. Але інших варіантів у нас немає. Будуть комплексні заходи реінтеграції цих територій і населення в українське правове, інформаційне і культурне поле з відновленням там повноцінного нормального життя. Включно з покаранням військових злочинців.

Читайте також: «Я плачу від любові до України. Від того, що ми з нею зробили», — російська журналістка Вікторія Івлєва

— Це сотні тисяч людей.

— Так, але це виклики, які ми маємо оцінювати об’єктивно. Немає сенсу порівнювати роботи по розвитку інфраструктури, які були проведені після децентралізації на підконтрольній території з імітацією, яку сьогодні робить росія. Це одна з причин, чому був знищений Маріуполь. Він мав занадто добрий вигляд на фоні середньостатистичних російських міст.

— Вперше весь світ спостерігає за війною в режимі онлайн. Теленовини відстають від соцмереж. Десь вибухнула «бавовна», і ми через хвилину бачимо картинку. Чи заважає така швидкість розвідці? Чи, може, допомагає навпаки?

— В різних ситуаціях по-різному. Іноді це допомагає нам в плані оперативності й підтвердження тих чи інших подій, заходів або операцій. Іноді заважає. Але це заважає також і супротивнику. Фактично весь світ дивиться в режимі онлайн воєнні злочини росіян. Цей режим відкритості набагато більше дошкуляє окупантам, ніж Україні. Тому що їм банально важче брехати й приховувати правду. Але якщо ми говоримо безпосередньо про ситуацію на лінії фронту, то часто режим тиші є надзвичайно важливим. Тому і суспільство, і представники ЗМІ мають з відповідальністю до цього ставитися. В багатьох випадках так, на щастя, і є.

— Кожна спецоперація це довга кропітка розробка, це розрахунок безлічі варіантів, з яких треба обрати найкращий, це сміливість і мужність тих, хто виконує завдання в тилу ворога. Наведіть, будь ласка, яскраві приклади філігранної роботи. От коли такого ще ніколи не було, а наші хлопці змогли реалізувати зухвалий задум.

— З того, що ніколи не було, але змогли, це евакуація українських та іноземних громадян з Кабулу 22 серпня 2021 року, коли угрупування «Талібан» повернулося в місто. Це прекрасний приклад роботи українських спецслужб. Багато хто відмовився від такого ризику, а наші все зробили.

Те само можна сказати про унікальну операцію з повернення українців з охопленої боями столиці Судану Хартум 25 квітня цього року. Розвідники разом з дипломатами організували евакуацію 138 осіб, з них 87 українців, інші громадяни Грузії та Перу. Це теж приклад, як Україна бореться і повертає своїх людей.

Звичайно, це планування і реалізація таких важких спецоперацій, як вертолітні рейди до оточеного Маріуполя. Тоді допомогли довше протриматися оборонцям «Азовсталі», доставити необхідні вантажі й врятувати частину поранених.

Це операція зі звільнення острова Зміїний. Тоді була злагоджена робота багатьох структур, але роль фахівців ГУР надзвичайно важлива.

Це ефективні дії таких спецпідрозділів ГУР, як «Kraken», під час звільнення Харківщини, як батальйон «Шаман» під час оборони Київщини. І ще багато речей, які зараз відбуваються на тимчасово окупованих територіях і на території держави-агресора. Це дуже цікавий предмет для обговорення й те, чим ми можемо пишатися. Але наразі не можемо про це говорити публічно. Більше розкажемо після Перемоги.

— Прогнози — справа невдячна. Але про що ми за вами будемо говорити через рік — ще про війну чи вже про відновлення України?

— Дуже хотів би, щоб через рік ми говорили про справедливий мир, про покарання воєнних злочинців, про відшкодування збитків Україні, про розвиток нашої держави. Але це побажання. Українські Сили безпеки й оборони, в тому числі розвідка, роблять все можливе, щоб саме так і сталося.

Читайте також: «Думаю, чесно буде сказати, що ми не знаємо, коли закінчиться ця війна», — Павло Казарін

1429

Читайте нас у Facebook