«У нас вкрай мало засобів ППО, але F-16 зможе усе виправити», — речник Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат

— Юрію, терористи ніколи не припиняли обстрілювати південь, але останнім часом вони зовсім озвіріли. Під «ударами возмездия», як вони це називають, порти, причали, житлові будинки, торгові мережі, церкви, музеї. Це їхня помста за пошкодження Кримського моста, а ще таким чином кремлівський фюрер хоче примусити Захід переглянути умови зернової угоди та й взагалі добитися послаблення санкцій та посадити Київ за стіл переговорів. Росіяни цинічно брешуть, що цілять виключно у військові об’єкти, мовляв, «у нас же високоточна зброя». Почнімо з лікнепу щодо російських ракет.

— Треба розділити всю їхню зброю на сучасну, тобто ту, яку вони зараз виготовляють, і застарілу радянську.

Високоточною та далекобійною зброєю можна вважати такі їхні ракети, як «Калібр», Х-101, «Іскандер-М», «Іскандер-К», «Кинджал». Це те, що більш-менш попадає, скажімо так. Минулого року я бачив наслідки прильоту трьох ракет у Вінниці. Ми через дві хвилини приїхали на місце, було видно, що реально влучило. Так само у Харкові ОДА рознесли, у Дніпрі були влучання й т.д.

Але одночасно у росіян є дефіцит цих ракет. Вони вже дійшли до недоторканого запасу (НЗ не можна витрачати, його зберігають на надзвичайні випадки), а по деяких видах навіть вже переступили межу, але все одно його застосовують. Майже весь стратегічний запас цієї далекобійної високоточної зброї вони витратили восени й взимку, намагаючись знищити наш паливно-енергетичний сектор. Їм це не вдалося, тому вони вже менше обстрілюють енергетичні об’єкти, але, на жаль, все одно продовжують це робити.

Тепер про радянську зброю, яка у них є. Це зенітні керовані ракети С-300, які можуть летіти на відстань до ста п’ятдесяти кілометрів, але їх зазвичай випускають до ста кілометрів. Це керовані авіабомби, які вони модернізували зі старих радянських фугасних авіабомб. Теж б’ють неточно, але принаймні летять на сімдесят кілометрів.

Це радянська стара ракета Х-22, яка за сприятливих умов може пролетіти до шестисот кілометрів, це максимальна її дальність. Ми їх теж колись мали, але у 1990-х передали росії за газові борги. Запускають цю ракету з Ту-22 М3. Основне її призначення — знищення авіаносних груп на морі, тому її й називали «вбивцею авіаносців». Вона знищувала все, куди влучала. В ній передбачалась як ядерна бойова частина, так і фугасна (дев'ятсот п’ятдесят кілограмів). Допустима похибка при ураженні — шістсот метрів. І цими ракетами держава-агресор б’є по густонаселених містах.

Читайте також: «Ніхто не проявляв під час війн більшої жорстокості й садизму, ніж росіяни», — генерал Віктор Назаров

— Ви сказали, що це найбільш руйнівні та найбільш неточні ракети, які має ворог.

— Це явний тероризм, іншим словом не назвеш. Про якийсь високоточний удар цієї ракети жодної мови бути не може. Ми бачили жахливі наслідки обстрілу торгового центру в Кременчуку, в Дніпрі, коли вони намагалися влучити в ТЕЦ, а влучили в будинок, в інших містах.

Власне, цих ракет у них було понад двісті п’ятдесят. Щонайменше сто п’ятдесят вони вже використали з початку повномасштабного вторгнення. Більше їх не виготовляють, втім є модернізована версія — Х-32, яку вони взяли на озброєння у 2016-му.

Х-22 часто не долітають до цілей. Тобто можуть вибухнути в повітрі, впасти в полі або в морі. Саме тому їх запускають в більшості випадків з районів, де немає населених пунктів, або з Азовського та Чорного морів.

— Південь ще обстрілюють «Оніксами».

— Ця ракета призначена для ураження кораблів супротивника. Вона пролітає з великою швидкістю — понад три тисячі кілометрів на годину — і вражає як плавзасоби, так і наземні цілі в прибережній зоні. Запускають її з берегового ракетного комплексу «Бастіон». Летить вона спершу високо, тобто понад десять тисяч метрів, що дозволяє економити пальне і забезпечує більшу дальність польоту (бо на висоті більш розріджене повітря), потім спускається, щоб її не було радіолокаційно помітно. Може притискатися до води на висоті 10−15 метрів.

Максимальна її дальність теж шістсот кілометрів, а якщо вона буде з початку маршруту летіти низько, то дистанція може зменшитися удвічі. Тобто відстані з Криму до Одеси вистачає. Що, власне, й відбувається. Саме з тимчасово окупованого півострова неодноразово атакували й Одещину, і Миколаївщину. Тому це не є якийсь перший випадок використання цих ракет.

Читайте також: «Росіян треба забити під землю на півтора метра за все, що вони накоїли», — письменник Ян Валетов

— Ракети часто змінюють маршрут. Вони програмують це? Чи можна по ходу руху корегувати?

— Найсучасніші російські ракети повітряного базування Х-101, як і «Кинджали», мають свої «мізки».

Х-101, за даними з відкритих джерел, коштує 13 мільйонів доларів. Кожна така ракета це фактично безпілотний літак. Вона має високотехнологічні комплектуючі (мікросхеми, чіпи й т. д), які росія сама не може виготовляти. Умовно кажучи, там можуть зробити 70% ракети, але 30% - ні. Навіть якщо немає одної запчастини, вона не полетить.

Маршрут кожної ракети перед тим, як підвісити її на літак, зазвичай програмують таким чином, щоб на шляху до цілі максимально ефективно подолати нашу систему протиповітряної оборони. Вони пускають їх по рельєфних місцевостях, по річках, змінюючи маршрут. Ракета може, припустимо, вирушити з півдня на Київ по Дніпру, потім — раз, повернути на Львів, або облетіти Київ і попрямувати в Чернігівську область.

Так само працюють і «Шахеди», для яких теж програмують маршрут до цілі, намагаючись оминати потенційні зони ураження, які надає їхня розвідка.

Тобто росіяни програмують маршрути таких крилатих ракет, як «Калібр», Х-101, «Іскандер-К». Балістичні ж ракети, «Іскандер-М» та «Кинджал», просто «падають» на свої цілі з великої висоти. Зрештою крилата ракета Х-22 теж заходить на ціль по балістичній траєкторії, тому збивати її можуть лише такі системи, як Patriot.

Читайте також: «Росіяни ненавидять вказаного їм ворога, але ще більше — один одного», — Роман Безсмертний

— Давно написала у фейсбуці, що, коли на майбутньому параді Перемоги по Хрещатику піде колона ППО, оплески буде чутно за межами Києва. Неможливо підрахувати, скільки життів врятували ці чудові хлопці, яким ми кожного дня дякуємо за їхню роботу. Але статистика нещодавніх жахливих атак півдня була не дуже гарною. Ми ж звикли, що завжди результат збиття 80−90%. А тут було набагато менше. І ще. Люди не можуть зрозуміти всіх складнощів. Часто в соцмережах обурюються: «Чому збивають не в полі? Чому ці ракети та „Шахеди“ долітають до центрів міст?»

— Я на кожному ефірі роз’яснюю це питання, вмикаюся в різні платформи, щоб охопити максимальну аудиторію. Іноді навіть ті, хто має розбиратися, не розуміють цих складнощів. «А чому такий малий відсоток сьогодні? Вчора був 90%».

Поясню ще раз. Але спочатку нагадаю, що ракети, які летять по балістичній траєкторії (Х-22, С-300, «Іскандер-М» та інші), неможливо збити звичайними засобами ППО. Тільки Patriot може, що він і продемонстрував у травні-червні з Х-47 «Кинджал».

19 липня протиповітряній обороні вдалося знищити тринадцять «Калібрів» з шістнадцяти. Наступного дня два з трьох. Це такий само результат, як завжди, — 70−80%. Так само це стосується дронів-камікадзе.

Щодо Х-22, це крилата ракета, але при входженні в зону ураження наших ППО, вона вже летить по балістичній траєкторії, збивати її звичайними зенітними ракетами неможливо. Жодної ракети зі ста п’ятдесяти, які росіяни застосували, не було збито протягом цієї війни. Можливо, Patriot її може збивати. Але скільки у нас Patriot? Тому такий відсоток.

Те саме й П-800 «Онікс». Якщо вона притискається до води, то її виявляти радіолокаційно вкрай важко, а тим більше збивати. Ймовірно подавляти ці ракети можна засобами радіоелектронної боротьби. Думаю, що наші Сили оборони це роблять, тому й не долітає частина «Оніксів» до своїх цілей.

Щодо великих міст, у нас недостатньо засобів, щоб зробити велике кільце ППО навколо них. Що більше розширюється це умовне кільце, то більше треба засобів ППО, щоб не пропустити ракету. Тим паче зенітні ракетні комплекси й не стоять в містах, але є нюанси. От візьмемо Одесу. Куди поставити ЗРК, щоб захистити портову зону? В море не поставиш. Тому ППО буде стояти десь недалеко. І будуть падати уламки, на жаль. Так само Київ. Це величезне місто. ППО знаходиться десь на околицях, на віддаленні. Плюс треба зазначити, що захисники неба змушені постійно змінювати позиції для того, щоб ворог при плануванні атак не зміг фіксувати їх місцезнаходження.

Зенітні ракетні комплекси, які є на озброєнні Повітряних Сил, мають невеликий радіус дії. Лише на сорок кілометрів максимум можуть вражати крилаті ракети Бук-М1, NASAMS та IRIS-T. С-300 — до 75 км! Тому ту кількість зенітних ракетних підрозділів, яка є сьогодні, військове керівництво використовує найбільш раціонально, наскільки це можливо. Повірте, інакшого способу немає!

Звісно, що намагаються знищити ракети та дрони ще до міст. Вдасться збити — супер. Не вдасться, треба їх доганяти далі. Навіть вже підбита ракета може ще пролетіти як мінімум п’ять кілометрів. Уламки з висоти можуть полетіти вправо, вліво, вперед, назад. Тому й кажуть всім нам, що треба ховатися, навіть коли ви впевнені в успішній роботі нашої ППО.

Читайте також: «На місці російських воєначальників я б в жодному разі ніякого результату їхньому керівництву не гарантував», — Михайло Забродський

— За вашими словами, з такими масованими ударами противника ніхто у світі не стикався. Десь читала, що у збитті одного дрона залучені сотні людей. Як все відбувається, коли ми чуємо сигнал «повітряна тривога»?

— Про це можна розповідати довго. В системі протиповітряної оборони держави (це зенітне ракетне прикриття знизу та винищувальне зверху) дуже багато складових, в тому числі ППО Сухопутних військ та інших підрозділів Сил оборони. Навіть винищувальна авіація Повітряних Сил, яка чергує на аеродромах, теж входить в систему протиповітряної оборони (в мирний час також). Ще є радіотехнічні війська, які виявляють повітряні цілі як всередині України, так і за сотні кілометрів за межами нашої держави. Радіотехнічні війська — це очі Повітряних Сил.

А більшість збитих повітряних цілей — на рахунку зенітних ракетних військ. У них є Бук-М1, С-300, С-125, західні системи NASAMS, Patriot, IRIS-Т, які нам надали партнери. Плюс є мобільні вогневі групи, війська зв’язку, радіоелектронної боротьби, частини забезпечення. Усім цим керують органи військового управління.

Тому сказати вам, скільки військових залучено, щоб збити один дрон, важко. Це сотні, тисячі людей.

Все відбувається дуже швидко. Спочатку надходить інформація від радіотехнічних військ. Усі бачать ці повітряні цілі на своїх моніторах. Відповідно, приймається рішення, якими засобами їх знищити в тому чи іншому районі.

Якщо з’явилася група дронів, звичайно, їх будуть намагатися збити там, де є відкриті ділянки, мобільними вогневими групами. Але у них доволі невеликий бойовий радіус, як, зрештою, і в ППО Сухопутних військ.

Зрозуміло, що ухвалюють рішення про використання раціональніших, тобто дешевших способів — стрілецька зброя, великокаліберні кулемети, ПЗРК, ЗУ. Кулемети стріляють на два кілометри, ЗУ трошки більше, ПЗРК — до п’яти кілометрів.

Безпілотник зазвичай один не літає. Група розосереджується, кожен рушить своїм маршрутом. Дрон-камікадзе складна ціль, на жаль. Його непросто збити. Якщо немає можливості знищити цими засобами, приймають рішення про застосування зенітної керованої ракети або ж підіймають винищувачі. Пілоти намагаються збити ці дрони по маршруту їх слідування. Якщо вдається таким чином знищити хоча б 30%, то решту збивають на підльотах до міст зенітними ракетними системами.

У наших воїнів вже напрацьований серйозний досвід. Вони збивають цілі по всій території країни, а вона величезна. ППО локально захищає великі міста, стратегічні об’єкти та критичну інфраструктуру. На жаль, засобів ППО у нас вкрай мало.

Читайте також: «Ми маємо не брехати собі про ціну, яку заплатимо за Перемогу», — генерал Сергій Кривонос

— За вашими словами, росіяни переважать нас у кількості літаків в п’ять-шість разів, а якщо брати до уваги технології, то в десять. Перевага в повітрі дозволить нам розраховувати на серйозні успіхи на всій лінії фронту. Незабаром українські пілоти почнуть навчання на сучасних винищувачах F-16. Ви кажете, що це довгострокова програма, що перед цим треба було зробити деяке домашнє завдання. Десь читала, що Польща переходила на ці винищувачі кілька років.

— Це правда.

Але спочатку про інше. Наші льотчики сьогодні не мають іншої можливості, як воювати на тому, що є.

Поляки досі нам передають обіцяні МіГ-29 (у березні 2023 року Польща разом зі Словаччиною оголосили, що підтримають ЗСУ винищувачами МіГ-29 замість F-16. — Авт.). Днями наш посол у Польщі Василь Зварич сказав, що нам дадуть ще двадцять МіГів. Це, власне, з тієї партії, яку передавали раніше. Звісно, ми дякуємо партнерам. Це посилить наші спроможності. Але це не зовсім те, що нам вкрай потрібно. Ці МіГ-29 нічим особливо не відрізняються від наших, треба чітко про це сказати.

Там проведена незначна модернізація системи зв’язку та навігації. Але вона нічим не допоможе у бойових діях. Система зв’язку потребує відповідної адаптації. До того ж нам не підходить натівська система розпізнавання «свій-чужий», бо у нас ще радянська. Тому треба її перевстановлювати. Плюс літаки треба досліджувати, робити перевірку систем, з’ясовувати, в якому вони стані. Це теж дещо накладає на нас певні труднощі в умовах війни.

Але в будь-якому разі це техніка, яка допомагає нам відновлювати бойові спроможності винищувальних бригад. Двигуни, вузли, агрегати або інші запчастини можна ставити з одного літака на інший. Ми таким чином вже давно техніку відновлюємо. Коли є три несправних літаки, з них можна зробити один справний. Іншого виходу немає. Бо у нас вся авіаційна техніка радянського виробництва. Чимало роблять на українських авіаремонтних підприємствах, але є унікальні запчастини, які виготовляють лише в росії.

Таким чином, ми за рахунок словацьких та польських МіГів можемо посилити спроможності трьох бригад, у яких вони є на озброєнні. Але це лише посилення, для виконання поточних завдань. Битися на рівних з російськими «сушками» — без шансів.

Так, неймовірними зусиллями нашим пілотам інколи вдається вполювати крилату ракету чи дрон-камікадзе. Але відсоток збиття авіацією низький.

Су-27 і МіГ-29 — це радянські винищувачі 1970-х. Вони не створені для знищення дронів-камікадзе та крилатих ракет, про які тоді й гадки не було. Це малопомітні цілі, які важко виявляти та збивати обладнанням тих часів. Бортовий радар, м’яко кажучи, застарілий, а ракета Р-27 — з напівактивною головкою самонаведення. Тобто після пуску ціль потрібно підсвічувати радаром, поки ракета не влучить. Пілоти витискають з техніки все, що можуть, діють на межі можливостей, але…

Саме тому нам потрібен F-16! Цей літак пройшов кілька етапів глибокої модернізації. Але навіть той, у якого менша з цих модернізацій, може завдяки своєму прицільно-навігаційному комплексу, радару й ракетам, які мають активні головки самонаведення, а не напівактивні, як наші, збивати такі повітряні цілі, як «Шахеди» й крилаті (не балістичні!) ракети ворога. От F-16 для захисту України від ракетного тероризму підійшов би ідеально.

Знаходячись на різних аеродромах (а у нас по всій державі оперативних аеродромів багато), F-16 міг би реагувати на загрози, які летять в будь-якому напрямку, і ефективно знищувати їх. Тобто використовуватися як частина ППО.

А ще F-16 потрібен для того, щоб відігнати російську авіацію з її керованими авіаційними бомбами від лінії фронту, протидіяти на морі кораблям і, відповідно, завоювати перевагу в повітрі там, де росіяни зараз панують, тобто над тимчасово окупованими українськими територіями і акваторією Чорного моря. Там же літають, до речі, Ту-22, з яких здійснюють пуски та які прикривають російські винищувачі. Протистояти таким загрозам можна лише потужним літаком, який має технологічні ракети. «Онікси» (береговий ракетний комплекс «Бастіон») знищувати краще взагалі в Криму, звідки їх запускають. Це абсолютно реально. Але необхідно мати дані розвідки й мати, бажано, АTACMS.

Читайте також: «Якщо Захід дозволить вам вести цю війну як наступальну, все закінчиться дуже швидко Перемогою України», — історик Юрій Фельштинський

— В Україні наразі розвивається галузь виробництва безпілотників, бо ЗСУ потрібно багато ударних і розвідувальних дронів. Днями почалося будівництво заводу з виробництва Bayraktar. За словами міністра оборони Резнікова, на озброєння вже взяли понад двадцять абсолютно нових дронів, навчають тисячі операторів. Але, на жаль, у нас з запізненням це все почалося. Фахівці кажуть, що ми суттєво відстали від росії.

— Чому це все не робилося роками? Це питання не до мене, а до всіх, хто був при владі, хто розподіляв бюджетні кошти усі роки незалежності. Це відповідальність тих, хто фінансував армію по залишковому принципу.

Наприкінці 1990-х офіцери по пів року не отримували зарплату. Тому про що говорити? У нас «наймолодший» літак 1991 року. На виставках «Зброя та безпека» десятки різних фірм пропонували свою продукцію, в тому числі БПЛА, але далі справа не пішла. А як інакше, коли міністрами оборони призначали російських агентів?

Добре пам’ятаю, як у 2013 році, коли треба було ухвалити рішення, який курс вибере держава, путін сказав: «265 украинских предприятий работают на наш оборонно-промышленный комплекс. Мы не можем Украину взять и отпустить». Це було чітко заявлено перед окупацією Криму. Я ще тоді здивувався. Думаю: точно, у нас тільки великих авіаційно-ремонтних підприємств було дванадцять, та плюс є інші. Було дійсно багато «оборонки». А де зброя? Були лише старі арсенали радянської зброї.

Де «Грім-2» (або ОТРК «Сапсан»), який тягали по виставках та по парадах? Його дальність ураження — п’ятсот кілометрів. Запросто діставав би до москви. Витратилися б один раз, зробили з тисячу таких ракет, і ніхто б ніколи на нас не напав. Бо гахнули б по всіх їхніх аеродромах всю їхню авіацію. І нічого б вони не зробили. Але багато таких проєктів не фінансували. От, власне, в тому й проблема.

Щодо дронів, то Повітряні Сили не є основними користувачами безпілотників. Із кращого, що у нас є, це Bayraktar. Такі ж, але ще кращі по дальності, є у Військово-Морських Сил. Bayraktar гарно показали себе у перші місяць-два повномасштабного вторгнення, коли росіяни йшли колонами. Головнокомандувач Валерій Залужний тоді оприлюднив відео, як вибухає їхній «Бук», як цистерни палають. Bayraktar кинув маленьку бомбочку, зате влучив дуже точно.

А зараз, коли лінія фронту вже стабілізувалася і росіяни розгорнули своє ППО, Bayraktar, на жаль, теж стає ціллю. Тому зараз їх використовувати як ударну одиницю нераціонально. Але вони щодня працюють у будь-якому випадку на різних напрямках. Bayraktar хороший розвідник, в умовах гарної видимості він додає гарну картинку. Це дуже важливо.

Читайте також: «Думаю, чесно буде сказати, що ми не знаємо, коли закінчиться ця війна», — Павло Казарін

— У вересні минулого року в рашистів неочікувано з’явилися іранські «Шахеди». Що може ще з’явитися у них? Чого нам очікувати?

— На такі запитання не відповідаю ніколи, особливо в прямому ефірі. Тому що одразу буде виривання з контексту на кшталт «Ігнат заявив, що буде терор».

У нас йде війна. В будь-який момент можуть бути застосовані і старі радянські ракети, і сучасні, яких вони виготовляють близько ста на місяць. А дрони їм поставляє Іран, плюс в росії будують завод з їх виробництва. Тому наша готовність 24/7. Коли відбувається бойова стрільба по повітряних цілях, ракети одразу перезаряджають, а пускові установки змінюють позиції, тому що ворог їх засікає.

Читайте сторінку Повітряних Сил у соцмережах. Ми там оперативно даємо вичерпну інформацію. Просто погортайте, подивіться на статистику, на інфографіку, яку робимо чи не щодня. Особливо загальну картину за травень-червень. От таке й очікувати постійно. Тому нам треба нарощувати й захист, і засоби нападу, щоб діставати якомога далі — туди, звідки вони завдають по нас удари.

Моє особисте очікування — я сподіваюся на тиск всього світу на росію, щоб санкції працювали не лише ті, які забороняють їй отримувати товари подвійного призначення, але й проти економіки, проти всього нафто-газового сектору, проти банківської системи та продажу сировини. Ясно, що вони будуть торгувати з іншими «країнами-союзниками», але жодних преференцій і жодних послаблень росії не має бути взагалі. Тільки так у них закінчаться джерела фінансування.

— Цього довго чекати.

— А чого довго? Вони вже півтора року потерпають. Щоб працював воєнно-промисловий комплекс, треба багато чого — від електроенергії та комплектуючих до грошей.

— Їхня економіка має дуже потужний запас міцності, кажуть аналітики.

— Він був до війни. Їхні фонди зменшуються. Тому що трильйони рублів витрачають на війну, на компенсації сім’ям загиблих, на закупівлю та виробництво техніки та зброї й т.д. Нафту й газ продають по «скидках» Китаю. Ця країна йде у прірву семимильними кроками. Її треба просто задавити економічно. Щоб Захід не грався з нею в піддавки й не купляв взагалі нічого російського, хоча гроші не пахнуть, щоб не давав їм заробляти. Як тільки світ повністю перекриє їм кисень, все посиплеться. Пригожинська історія є прикладом.

Тому нам треба захищатися, відбиватися, намагатися звільняти потихеньку те, що можемо, і посилюватися, поки не отримаємо F-16.

Читайте також: «У нас є всі можливості й всі шанси розгромити росію на полі бою», — генерал Віктор Муженко

— Прогнози це невдячна справа. Але про що ми з вами будемо говорити через рік — ще про війну чи вже про відновлення України?

— Кожен день наближає нашу Перемогу, тому ми оптимістичніше дивимося на те, що відбувається. Але щоденно гинуть українці. І ті, хто захищає країну, — піхота, пілоти, зенітники, розвідники, а також мирні громадяни. Ціна нашої Перемоги дуже висока.

Ми розуміємо, що запаси у росії не безмежні в будь-якому випадку. Хоча вони розказують, що ніби нарощують виробництво БПЛА, літаків, ракет. Нещодавно була новина про те, що «еще одна партия Су-35 передана в войска». Але це все картинка на публіку, щоб вселити народу «уверенность в победе». Насправді на росії все непросто. Ми вже бачимо на фронті старі танки та іншу техніку.

Через рік, думаю, будемо говорити про те, як росія розвалиться. Сподіваюся, що, коли після Нового року у нас з’являться F-16 і будуть надходити дедалі більше й більше, коли партнери нам нададуть весь спектр озброєння, який може вражати будь-які цілі і в повітрі, й на землі, й на морі, можна буде говорити про нашу Перемогу. Мені особисто дуже хочеться поїхати до звільненого Криму…

Читайте також: «На Заході бояться ескалації війни та непередбачуваності росії», — Павло Клімкін

736

Читайте нас у Facebook