Нещодавно побачив в інтернеті короткий ролик, від якого просто не зміг відірватися. Навіть вирішив перепостити у себе у Facebook. Маленький собачка, який підхопив на руки український солдат, який щойно повернувся з фронту, плаче, притулившись до грудей улюбленого господаря. Плаче! Зовсім як дитина.

Довгий час вважалося, що сльози радості чи смутку властиві лише людям, що жодна інша жива істота не здатна проливати сльози від емоцій. Але нещодавно японські дослідники спростували це твердження, провівши цілу серію експериментів за участю кількох десятків домашніх улюбленців.

Дослідники довели, що, возз'єднавшись зі своїми власниками після розлуки, собаки не просто скиглять від радості — вони буквально плачуть від хвилювання. У 18 собак, що брали участь в експерименті, вчені виявили суттєве (на 10 відсотків!) збільшення обсягу сліз (порівняно зі звичайною вологістю), коли собаки вітали своїх власників. Водночас собачі очі залишалися сухими під час зустрічі з незнайомцем, навіть якщо ця зустріч була для собаки радісною.

Дослідники дійшли висновку, що підвищення рівня так званого «гормону кохання» окситоцину (скажімо, від вітання рідної людини), неодмінно викликає додаткове сльозивиділення у наших чотирилапих друзів.

Проте деякі скептики вважають це явним перебільшенням. Мають право.

Один із авторів дослідження, Такефумі Кікусуї з Університету Адзабу, навпаки, впевнений у тому, що йому та його колегам вдалося таки визначити різницю між сльозами, що очищають очі собак, та емоційними сльозами, тобто зафіксувати грань, виміряти яку було дуже непросто. Втім, напевно, одного дослідження навряд чи буде достатньо, щоб покласти край усім цим суперечкам.

Хоча, відверто кажучи, чи потрібні взагалі докази такого очевидного прояву почуттів чотирилапих домашніх вихованців? Невже недостатньо просто зазирнути в їхні віддані очі, що люблять, — і відразу в усьому переконатися?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. як завжди, щиро ваш.