Відвідувачі нашого музею часто зупиняються біля цієї надзвичайно виразної роботи. Іноді виникають суперечки щодо того, кому композиція присвячена. Втім, ці суперечки, як правило, довгими не бувають, оскільки у рисах обличчя старого капітана легко вгадується образ знаменитого письменника Ернеста Хемінгуея.

Багато років тому, побачивши цю композицію в одній із антикварних крамниць іспанського міста Більбао, я не міг відвести очей від твору, як виявилося, зовсім не присвяченого Хемінгуею. І не зміг відмовити собі в бажанні привезти роботу до Києва, щоб нею могли насолоджуватися й інші любителі чудового фарфорового мистецтва. Тим більше, що кожному з нас вона навіює довгу низку легенд, пов'язаних із улюбленим письменником.

Коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Хлопчик побіг хвалитися подарунком перед своїми приятелями з околиці Чикаго. Побачивши його, стара індіанка сказала: «Будь обережний, хлопче. Ці іграшки мають звичай звертатися проти будь-кого, у тому числі й проти своїх господарів…» Її слова виявилися пророчими. Рівно через 50 років Хемінгуей застрелився із рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель, до речі, називається Hemingway.

Втім, перш ніж 62-річний Хемінгуей приставив дуло до голови, він десятки разів виключно дивоми залишався живим. Під час Першої Світової війни його вразили десятки мінних уламків, до того ж ноги прошила кулеметна черга. Він побував у п'яти аваріях та семи катастрофах. У різних випадках отримував сильні забиття, переломи і струс мозку. Двічі постраждав на полюванні, мало не згорів під час лісової пожежі. Але рахунки із життям вирішив звести самотужки.

У січні 1919 року Ернест повернувся до США героєм. Він став одним із перших американців, поранених на італійському фронті. Він сказав тоді: «Я був великим дурнем, коли вирушив на ту війну. Я думав, що ми спортивна команда, а австрійці — інша команда, яка бере участь у змаганні. Але до спорту війна жодного відношення не мала…» До речі, в армію його не брали через поганий зір, тому Хемінгуей завербувався в один із санітарних загонів, які США направляли до італійської армії.

З ним завжди траплялися якісь неймовірні історії. Так, вже під час Другої Світової війни в одному з боїв на території Іспанії Хемінгуей познайомився з французьким письменником та льотчиком Антуаном де Сент-Екзюпері.

Одного разу Хемінгуей посперечався, що вигадає оповідання з шести слів, яке стане найзворушливішим з усіх раніше написаних. І він виграв цю суперечку із самим собою, написавши: «For sale: baby shoes, never used» («Продаються дитячі черевички. Не вживані»). Після цього у всьому світі почали проводити конкурси на найкоротшу розповідь.

Крім того, що Ернест був привабливим чоловіком, він мав ще й неймовірну силу і витривалість. У молоді роки він — знову ж таки, на спір — міг вистояти цілий раунд проти відомого боксера-важковаговика; примудрявся входити до клітки з левами; міг, як справжній матадор, убити на арені кориди великого бика. У пошуках гострих відчуттів бував гірськолижником, плавцем, яхтсменом, снайпером. Якось зумів на спінінг зловити акулу вагою понад 100 кілограмів. Та сутичка з величезною рибиною спонукала його до написання повісті «Старий і море», за яку Хемінгуей отримав спочатку Пулітцерівську, а потім і Нобелівську премію.

Перед самою смертю він написав у своєму щоденнику: «У той час я вже знав, що коли щось кінчається в житті, чи то погане чи добре, залишається порожнеча. Але порожнеча, що залишилася після поганого, заповнюється сама собою. Порожнечу ж після чогось хорошого можна заповнити, лише знайшовши щось найкраще…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.