«Це було пекло на землі»: переможниця «МастерШеф-12» про випробування під час великої війни

«Я була просто в ступорі»

— Валеріє, памʼятаєте, що відчували, коли судді оголосили вас переможницею проєкту?

— Я не очікувала цього до останньої хвилини, була впевнена, що це буду не я. Тому стояла спокійна та врівноважена. І коли почула своє ім'я, була просто в ступорі. Здається, в той момент я навіть не дихала.

— Чому ж були настільки не впевнені в собі?

— Можливо, зовні я виглядаю впевненою людиною. Але насправді у мене свої комплекси, які проростали багато років. Бо, коли ти доходиш до певного віку, накопичується досвід, який притуплює відчуття власної особливості. Звичайно, я в себе вірила, але недостатньо.

— Ось ви перемогли й тепер…

— Все одно я не відчуваю себе зіркою. Я залишилась такою, як була, бо тільки на початку шляху. Мені хочеться розвиватися в кулінарії, і попереду ще довгий шлях. Дуже шкода, що переможець зараз не отримує навчання в кулінарній школі Le Cordon Bleu. Як сказав Євген Клопотенко, перемагаючи у проєкті, ти не стаєш професіоналом, ти стаєш останнім серед кухарів, які вже мають досвід роботи на кухні. Але в цьому й полягає сенс проєкту — прийти аматором і дійти до того рівня, про який мрієш.

— І все ж ви вже зналися на різних стравах.

— Я вчилася на своєму ж досвіді. Був час, коли мені захотілося дізнатися, як готували, скажемо, лазанью. І я просто дивилася відео, повторювала багато разів. Так було з багатьма рецептами. Напевно, мені було років 20, коли я зрозуміла, що кулінарія для мене — більше, ніж просто бажання себе нагодувати. До речі, моя мама дуже смачно готує і, мабуть, моя історія саме звідти. Все моє дитинство мама готувала торти на замовлення. Взагалі все, за що вона бралася, виходило особливим — поживним, корисним. І в моїй картині світу довгий час всі мами так готували. Коли я зрозуміла, що це не так, була дуже здивована.

«Напруга, недосипання, обстріли: тебе просто збиває з ніг»

— Як мама відреагувала на те, що ви пройшли у «МастерШеф»?

— Я сказала їй, коли вже пройшла телекастинг, щоб заздалегідь вона не переживала. Мама була дуже щаслива, вірила в мене та мою перемогу. До речі, вона дивилася проєкт, знаючи, що я перемогла, але все одно кожен етер дуже хвилювалася.

— Зазвичай учасники кажуть, що найскладніша — остання ніч перед суперфіналом.

— Для мене це було три ночі. У нас був тільки один вихідний день перед суперфіналом, коли я переробила половину меню. Була наче натягнутий нерв. До третьої години ночі, пам'ятаю, на великому аркуші паперу писала кожен свій крок на суперфіналі. Все сталося, як планувала. Були невеликі проблеми з десертом, але це вже не важливо, бо все вдалося.

— Як гадаєте, яка ваша страва підкорила суддів?

— Мені здається, переможною стала моя концепція. Вона була про моє життя. Дитинство у Луганську, початок повномасштабного вторгнення, переїзд на захід країни й зараз, життя у столиці. В кожну страву я вкладала ідею. Закуска — історія про терикони та Луганськ. Моя основна страва передавала смак гір, лісів, Закарпаття.

— І який у нього смак?

— Висушених горіхів, подрібненої ялинки, варення з шишок, оленини, грибів, топінамбура та квітів. Смак всього, що росте на горі.

— Був момент на проєкті, коли вам здавалося, що можете піти?

— І не раз. Пам'ятаю, перші «битви чорних», коли я стояла в коморі в повній прострації та мені здавалося, що я поїду додому. Напруга, недосипання, обстріли. Тебе просто збиває з ніг, і ти розумієш, що далі не можеш. Потім збираєшся й тримаєшся далі. Мене дуже підтримував мій наречений. Казав: «Ти зможеш, іди».

«На день Перемоги приготую гуску»

— Зйомки відбувалися під час активних дій на фронті. Як це вплинуло на процес?

— Пам'ятаю день, коли підірвали Каховську ГЕС. У нас саме в цей день були зйомки. Ми прокинулись, прочитали у новинах про це пекло на землі, і світ просто перевернувся. Навіть зараз мурахи по шкірі. І в цей час треба фарбуватися, одягатися, готувати, посміхатися. У стані шоку була вся знімальна група. Було важко, але я розуміла, що у мене немає іншого варіанту, ніж йти далі.

— Яким було ваше 24 лютого 2022 року?

— До 5 березня я прожила в Ірпені. Це був майже останній день, коли можна було вийти з міста. Складно все згадувати. Дім, в якому я винаймала квартиру, був дуже побитий, мабуть, прильотів двадцять. До речі, зараз все відновлено. Виїхавши з Ірпеня ми поїхали на захід України. Мій наречений з Харкова, і в грудні 2022 року ми туди переїхали. Майже рік прожили в Харкові, потім продали там квартиру та повернулись до Ірпеня.

— Ваші рідні знаходяться у Луганську?

— Так. Я прожила там до 19 років, а сімʼя так і залишилась в Луганську. Батьки не можуть поїхати, бо вони дбають про родичів. Вони як можуть, так і живуть.

— Думали, що б приготували на день нашої Перемоги?

— Пам'ятаю, в дитинстві на кожен день народження мій хрещений готував гуску. Це був такий символ мого дитинства. Так от, я б приготувала таку величезну, гарну гуску, фаршировану яблуками. На велику родину, з якою б і відсвяткували Перемогу.

Раніше відомий шеф-кухар та ведучий «МастерШеф» Ектор Хіменес-Браво, який нещодавно наважився на операцію з пересадки волосся, розповів про наслідки нещодавньої атаки дронами на Київ.

1874

Читайте нас у Facebook