Це аналог не переможної Потсдамської конференції 1945 року, а Тегерана-43: яких результатів очікувати від Глобального саміту миру
«Саміт тих, хто дійсно прагне покласти край війні дипломатичним шляхом»
— Чому більшість держав, передусім розвинені, підтримують Українську формулу миру, а не китайську, африканську або якусь іншу? — ставлю запитання Антону Кучухідзе.
— Все дуже просто: Українська формула миру ґрунтується на Статуті ООН.
— Ну, й що тут особливого?
— Якби Формула миру, представлена президентом Володимиром Зеленським, була тільки про Україну, то довелось би роз’яснювати представникам десятків країн велику кількість історичних подій і фактів — починаючи з Постанови Верховної Ради про державну незалежність 1991 року. Ці історичні реалії близькі і зрозуміли нам, але для багатьох іноземців вони дуже далекі. Тому було б складно добитися підтримки такого плану значної частини з них. Інша річ — Статут ООН. Він для всіх зрозумілий і важливий. Адже в ньому йдеться, зокрема, про повагу до територіальної цілісності та суверенітету держав. Прийнявши у 1945 році Статут ООН, країни взяли на себе зобов’язання відмовитись від розв’язування війни як засобу ведення своєї політики. А також від порушення суверенітету та територіальної цілісності країн.
— Отже, якщо Українська формула миру спирається на Статут ООН, то вона близька не тільки нам, а й будь-кому в світі, хай то буде, скажімо, прем’єр-міністр територіально дуже далекої Папуа Нової Гвінеї)?
— Так. Саме те, що український план про те, що зрозуміло всім (про повагу до суверенітету і територіальної цілісності тощо), забезпечує йому широку підтримку. Важливо, що для просування цієї формули наша країна змогла залучити велику групу держав. Їхні представники працювали в робочих групах, які збиралися в Джидді (Саудівська Аравія), Данії, на Мальті, узгоджуючи кожне з формулювань плану.
Варто наголосити ще й на такому аспекті: в Статуті ООН записано, що в двосторонніх та багатосторонніх відносинах держави беруть за пріоритет дипломатичний шлях вирішення проблем, що виникають між ними. Росіяни вже другий рік просувають наратив про те, що Україна зірвала укладання миру (так звані Стамбульські домовленості). Тож мирний план президента України — це, зокрема, й перехоплення ініціативи в питанні, хто насправді прагне покласти край війні дипломатичним шляхом.
Читайте також: «Для путіна настають дуже сумні часи, є багато чинників, які його владу роблять крихкою і хиткою», — Володимир Огризко
— Коли Україна запропонувала світу Формулу миру?
— Цей план було проголошено влітку 2022 року, а презентація фінального документа відбулася через декілька місяців — у листопаді під час Саміту G19.
— Чому Глобальний саміт миру заплановано аж через півтора року після цього?
— Це типова дипломатична практика. Адже потрібен час, щоб здобути підтримку якомога більшої кількості країн. Зокрема, узгодити всі пункти плану з іншими державами. Плюс, нагадаю, існує принципова позиція США, яка полягає в тому, що слід залучити якомога більше країн Глобального Півдня. А з ними працювати дуже й дуже непросто. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба відвідав за два роки чимало з них задля роз’яснення нашої позиції. І це дало результат. Скажімо, хто донедавна міг подумати, що в Південній Америці палкою шанувальницею нашої країни стане Аргентина. Також вдалося добитися того, що позиції багатьох африканських країн стали більш обережними стосовно росії.
— Ваше питання можна розширити: чому було вирішено проводити Глобальний саміт миру, не досягнувши домовленостей з усіма державами? — доповнює відповідь колеги політичний аналітик, кандидат філософських наук Валентин Гладких. — Бо якщо й далі переконувати тих, хто на сьогодні не заявив про участь у саміті, значить, ще більше відтерміновувати схвалення кінцевого документу. Головне — отримати правовий інструмент (тобто схвалений державами мирний план), який може бути дієвим для досягнення важливої мети. А мета — це справедливий мир. Засади цього миру напряму в плані не сформульовані, але вони передбачаються наявними формулюваннями. Це відновлення територіальної цілісності України, покарання осіб, які скоїли воєнні злочини та злочини проти людяності. Третє — компенсація завданих збитків. Четверте — гарантії безпеки. Це наріжні положення. Чи дозволить мирний план їх реалізувати? Я схильний думати, що дозволить.
— Ви зазначили, що експерти багатьох країн збирались у робочі групи в Джидді, Данії, на Мальті, аби відшліфувати положення Української формули миру. Що конкретно вони уточнювали, доповнювали? — ставлю запитання Антону Кучухідзе.
— Якщо відповідати коротко, то вони обговорювали майбутній світопорядок. Тобто правила, за якими світ буде вирішувати питання миру та війни. І друге — це те, що я вам вже сказав: остаточні формулювання, які держави готові підтримати. Наприклад, якщо в кінцевому варіанті мирного плану затвердять передачу Україні 300 мільярдів доларів заморожених активів рф, то країни, які з цим погодяться, будуть це реалізовувати. Цей приклад умовний, бо яким буде фінальний текст плану, поки що невідомо.
Мирний план Трампа — це вигадка чи документ, який реально існує?
— Китай нещодавно заявив, що його план миру підтримали 20 країн. Скільки держав надали перевагу Українській формулі миру?
— Понад 80.
— Чому Китай відмовився від участі у Глобальному саміті миру?
— Бо якби Пекін взяв у ньому участь, то цим фактично заявив би про свою підтримку Українського мирного плану. І відповідно мав би виконувати його положення. Китай такий варіант не влаштовує. Показовим свідченням цього є те, що в КНР недавно перебував із візитом путін, і Пекін досяг із ним домовленостей у багатьох сферах. Можете бути певні, що з цих угод китайська сторона має чималий зиск.
— І це для КНР головний аргумент у питанні, чи брати участь в Глобальному саміті миру?
— Саме так. Адже зараз китайці масово скуповують у росії все, що їх цікавить: природні ресурси, металургію, інші привабливі заводи і фабрики тощо. Європейські й американські компанії виходять із російського ринку, їхнє місце займають китайські. Населення КНР — півтора мільярда. Тож цій країні потрібно все. А в росії їй є що взяти. Свій економічний інтерес є і у декількох інших країн (Бразилія, ПАР), які відмовились взяти участь в Глобальному саміті миру, на якому не буде росії. Чому рф не запросили, всім зрозуміло — бо вона розв’язала нічим не спровоковану загарбницьку геноцидну війну.
Читайте також: «Китай боїться не стільки поразки росії, скільки поразки путінського режиму»: експерт про плани та інтереси Пекіна
— Зрозуміло. Як вплине відмова Китаю взяти участь у саміті у Швейцарії на реалізацію Української формули миру?
— На щастя, суттєво — ніяк.
— Чому?
— Бо стосовно КНР нічого не зміниться. Проте держави, які нас підтримують, приймуть конкретний план для досягнення справедливого миру.
Щодо Китаю слід ще сказати: щоб ефективно кидати виклик світовим лідерам, тільки великої кількості грошей і потужної армії йому недостатньо. Потрібно ще дещо важливе, зокрема — реальні механізми впливу на глобальну фінансову систему (Китай їх не має, однак вони є у Заходу) та надійні і впливові союзники. Союзницька мережа вибудована у колективного Заходу. Якби Китаю вдалося зібрати навколо себе певну кількість країн Глобального Півдня, він би організував альтернативний форум, а не тільки путіна у себе приймав.
Читайте також: «Думаю, що в кінці цієї війни виживе лише одна сторона, і це буде Україна», — Кулеба
— Крім українського та китайського існують ще декілька мирних планів. Зокрема, багато розмов було про план Трампа. Чому виникли сумніви, чи насправді він є у колишнього президента США?
— Бо Трамп заявив, що має план, але не пояснив, у чому його суть — положень свого задуму не представив. Про цей план могли б хоч щось сказати радники, члени виборчого штабу Трампа або Республіканська партія США. Але вони цього не зробили. Як на мене, якщо є план, то його оприлюднюють. Скажімо, ми знаємо, що план Китаю складається з 14 пунктів, із ними можна ознайомитися. Ясна річ, що Трамп мусив висловитись щодо війни, яку розв’язала росія проти України. Бо мовчати не виходило — надто злободенна тема. Але ж одна справа — зробити певні заяви виборцям, інша — бути готовим до практичного вирішення завдання справедливого миру. Зважте також на те, що президент Зеленський запросив Трампа приїхати в Україну, а той промовчав.
— Все ж таки, як ви вважаєте, Трамп має мирний план?
— На мою думку, ні. Якби експрезидент США міг вгамувати війну, як він це каже, чому врешті дав відмашку республіканцям у Конгресі США проголосувати за пакет допомоги Україні? Значить, він все ж таки робить ставку на військову складову, а вже згодом може повернутися до варіанту перемовин. Зрозуміло? Спершу він каже під час праймеріз (голосування, у якому обирається кандидат від певної партії) про мирний план, а потім фактично не заперечує проти виділення асигнувань на військову допомогу.
Читайте також: «Росія погрожує країнам Європи, США, НАТО, а воюють інші. В цьому головна проблема», — Валерій Чалий
— Можливо, проголосувати за надання коштів Україні республіканців у Конгресі спонукало різке погіршення ситуації в нашій країні: жахливі ракетно-шахедні удари по енергетиці, втрата Авдіївки?
— Переконаний, що Трамп менш за все думає про інтереси України. Передусім він турбується за те, що буде робити, якщо йому вдасться вдруге стати президентом США. Його недавні заяви про власний мирний план — це суто передвиборча гра.
«Мета саміту в тому, щоб пункти Формули миру були висунуті росії від імені всього світу»
— Цілком можливо, що Глобальний саміт миру стане першим кроком для утворення структури, паралельної ООН, адже Організація Об’єднаних Націй на сьогодні не в змозі впоратись із виконанням своїх головних завдань, — заявив на презентації дослідження Валентин Гладких.
— росія не візьме участі в Глобальному саміті миру. В такому разі, чи реально буде втілити його рішення?
— Мета саміту в тому, щоб пункти Формули миру були висунуті росії від імені всього світу. Щоб російська федерація отримала чіткий сигнал від країн, що її спроба зруйнувати світовий порядок і засади, на яких він ґрунтується, провалилась. На мою думку, саміт матиме спільні риси не з Ялтинською мирною конференцією союзників 1945 року, а з Тегеранською 1943-го. Тобто до реалізації досягнутих домовленостей буде доволі складний і довгий шлях.
Звичайно, було б чудово, якщо б Українську формулу миру затвердила в ультимативній формі Організація Об’єднаних Націй — тоді ООН наочно продемонструвала б свою функціональність та значущість у системі міжнародних відносин. Але, на жаль, це неможливо, адже росія є постійним членом Генеральної Асамблеї ООН із правом вето. Тому й виникла потреба в альтернативному міжнародному форумі, яким і стане Глобальний саміт миру.
1251Читайте також: «На третій день великої війни рф заявила, що готова вести переговори з Україною»: чому у 2022 році не вдалося укласти мирну угоду
Читайте нас у Facebook
