ПОИСК
Інтерв'ю

Собаки виють під сирену, а коти дуже стресують у момент вибуху: прихисток для тварин родини зоозахисників з Полтави під час війни переповнений

12:20 13 листопада 2024
Настя Хан з мамою Оксаною

Десять з половиною років тому родина полтавців Ханів уже була трохи більшою за статистичну: тато, мама, четверо дітей, дві німецькі вівчарки й три свійські коти. За цей час кількість живності в неї зросла до сотні. До підібраних на вулиці бездомних собак та котів додалися три лисиці, одне білченя, дві сороки й пара голубів. Усі вони мирно вживаються у вольєрах на невеликому подвір’ї їхнього приватного домоволодіння, а також поділяють житлову площу одноповерхового будинку разом з господарями. До речі, «ФАКТИ» раніше розповідали про зірку серіалу «Слід», який став «рятувальником тварин» і збирав в деокупованому Ірпені кішок, собак і хом'ячків.

Забирати безхатьків зі смітника тепер не поспішають

З нами в хаті живуть старі й хворі коти та собаки, а також ті, які не ладять зі своїми «родичами», — розповідає 23-річна Анастасія Хан, найстарша з дітей.

Дівчині було 13, коли мама з татом принесли зі смітника двох новонароджених безпородних цуценят. Невідомо, скільки вони пролежали, привалені відходами, і скільки людей чули їхній писк, але їх ніхто не спробував врятувати. На жаль, одне цуценя не вижило. А Тоша став загальним улюбленцем й талісманом їхнього притулку для тварин.

Прилаштувати Тошу в хороші руки не вдалося, та ми не дуже цього й хотіли, — усміхається дівчина. — Надто він запав нам у душу. Хоча на той момент у нас були дві німецькі вівчарки.

РЕКЛАМА

Наступним через три роки у нас з’явився рудий пес Нокаут. Ми всі вулицею ловили його, щоб полікувати, бо він стікав кров’ю. Виявилось, у нього була венерична саркома. Собаці на той час було приблизно три роки. Ми його вилікували і теж не змогли знайти йому господаря. Тепер він ветеран нашого притулку. Ось подивіться, який красень: абсолютно здоровий, активний і життєрадісний.

Притулок родини Хан. Собаки у вольєрах

Догляд за бездомними тваринами став сімейною справою Ханів, сенсом їхнього життя. Це вплинуло й на професійний вибір моєї співрозмовниці. Нині Анастасія — дипломований ветеринарний лікар, працює у клініці «VetExpert» у Полтаві.

РЕКЛАМА

«В пошуках щастя» — так родина зоозахисників назвала свій притулок для тварин, зареєструвавшись, як громадська організація. Під цією ж назвою ведуть сторінку у Фейсбуці, на якій розповідають про життя тварин і птахів, що перебувають під їхньою опікою. На цьому віртуальному майданчику вони розміщують фото та відео чотирилапих, які потребують господарів чи допомоги.

Відтоді, як ми з’явилися у соцмережах, наш притулок значно розширився, — розповідає Анастасія. — Просто люди знають, куди телефонувати у випадку, якщо треба знайти тваринам дім.

РЕКЛАМА

Читайте також: Під Києвом рятують тигрицю, яка постраждала під час ракетного удару

Так три місяці тому в притулку Ханів з’явилося і п’ятеро новонароджених цуценят. Їм зателефонувала працівниця з комунального підприємства, сказала, що знайшла їх у сміттєвому бакові — вони, придавлені сміттям, пищали й плакали. На жаль, двох не вдалося виходити. На щастя, одне вже знайшло собі господарів.

— Останнім часом кількість бажаючих забрати бездомних хвостатих значно зменшилась, — продовжує Анастасія. — На це, безумовно, вплинула широкомасштабна війна. Зараз добре, коли раз у місяць когось візьмуть. Раніше, якщо до нас потрапляли, наприклад, п'ятеро цуценят, то за тиждень-другий ми всіх їх у родини прилаштовували. Тепер цуценята затримуються. Є такі, яким уже по року, і їх досі ніхто не забрав. Зрозуміло: у людей інші переживання, інші пріоритети, тому наразі зустрічається дуже багато безпритульних тварин. Не лише безпородних дворових, а й породистих, навіть бійцівських, які є небезпечними для людей та потребують спеціального професійного догляду.

Оксана Хан з 3-місячним цуценям

Кілька котів і собак нам залишили люди, тікаючи від війни. Серед них була старенька кішечка персидської породи, яку довелося довго лікувати.

— До речі, як реагують тварини на звуки повітряної тривоги й на вибухи?

— Деякі собаки починають і собі вити під час сирени, решта більш-менш адаптувалися до ситуації. А ось коти дуже стресують у момент вибухів — починають нявчати, стрибати, хаотично бігати, ховатися по закутках. Їх потрібно заспокоювати.

Сорокам найкраще смакують зелені коники

У кожного чотирилапого чи пернатого, що потрапляють в турботливі руки великої і дружної родини Ханів, своя історія.

Скажімо, білченя Тимка небайдужі люди з Червоного шляху (мікрорайон Полтави, де мешкають зоозахисники) кілька років тому підібрали під деревом. Швидше за все, пояснює Анастасія, батьки просто викинули малечу з гнізда, оскільки вона має нетиповий окрас — біле з рудим, чим нагадує морську свинку. Такі «білі ворони» просто не виживають у природі.

Читайте також: «Місце смерті»: в поліції взялися розслідувати знущання над тваринами у притулку на Київщині

Люди, які підібрали білченя, не знали, як його годувати, як за ним доглядати, — каже дівчина. — Ми теж тоді не знали цього. Але почали шукати інформацію в Інтернеті, спілкувалися з іншими зоозахисниками, яким доводилося стикатися з цими тваринками. Наше білченя полюбляє фрукти, а особливо гарбузове насіння.

З сороками теж була морока. Одну з них ми підібрали в траві. У птахи було перебите у двох місцях крило, тому його довелось частково ампутувати.

Сороки виявилися досить вибагливими в харчуванні. Основа їхнього раціону — м'ясо. Зоозахисники змішують його у сирому чи відвареному вигляді з рисовою або гречаною кашею. У раціон додають також овочі та фрукти. А ще — личинки, бажано нежирні. Найкраще сорокам підходять зелені коники, але їх можна хіба що зловити, бо вони ніде не продаються. Окрім того, для здоров’я сорок потрібен пісок з морськими мушлями — суміш слугує і за підстилку, і є додатковим джерелом кальцію.

Та все ж чи не найбільше сюрпризів підносять родині лисиці. Якось вони вибралися з вольєра й забігли в «гості» до сусідки.

Коли я пішла їх забирати додому, то Ксюша (так ми назвали «дівчинку») приповзла до моїх ніг, ніби просячи пробачення, а один з «хлопчиків» самостійно забіг до вольєра. Щоб спіймати іншого, довелося простити допомоги у працівників комунального господарства, — усміхається мама дітей, Оксана.

— «Хлопчиків» — Бейлі і Майлі — років п’ять тому принесли до нас волонтери, які викупили їх у браконьєрів, — розповідає Настя. — Ті використовували їх як приманку для натаскування мисливських псів. А пізніше інші люди принесли «дівчинку», яку вони врятували, знявши з цепу. Якісь «любителі живої природи» посадили її маленькою на цеп, як собаку.

Лисицям, каже дівчина, потрібно багато м’яса. Обов’язково щороку треба вакцинувати від сказу та вірусних захворювань. І це чи не найграйливіші з тварин, які живуть у притулку — на них не напасешся іграшок.

Річі вижив і «подружився» з інвалідним візком

Зазвичай безхатні тварини потребують лікування й посиленого харчування. Але у практиці родини зоозахисників був випадок, коли породистого пса, який став тягарем для господарів, довелося саджати на дієту і змушувати більше рухатися. Замість необхідних 25 кілограмів Айс важив понад 40, і це було проблемою, бо в нього постраждали суглоби.

Але найбільше уваги потребував та й завжди буде потребувати Річі — метис хаскі. Кілька місяців тому, коли його збила машина і лікування не дало ефекту, господарі від нього відмовились.

Річі без візочка був приречений лежати

— Небайдужі люди підібрали травмованого песика на вулиці і відвезли у ветеринарну клініку, звідки ми його забрали, — розповідає Настя. — Нам стало його шкода, і ми навіть не обговорювали, брати чи не брати. Було зрозуміло, що песик ніколи не стане на задні лапи, адже він мав серйозні травми хребта. Хоча досі в нас не було досвіду утримання собаки з інвалідністю, але ми ризикнули.

— Понад три місяці Річі навіть не дивився на їжу, і ми буквально насильно запихували в нього розмочений корм і паштети, — продовжує Дана. — Чи то у нього була депресія, чи поганий загальний стан — важко сказати. Але, зрештою, той дуже складний період життя позаду. Тільки недавно він нарешті почав їсти самостійно! Адаптувався, став контактним і навіть життєрадісним. Уже «подружився» з інвалідним візочком — нам його подарували знайомі зоозахисниці — і тепер ми часто виходимо разом на прогулянку. Для хаскі рух — це життя. Це обов’язково! Ми вигулюємо його, як мінімум, двічі на день, оскільки він може лише повзати і більшість часу просто лежить. Спочатку робимо легенькі пробіжки, тому що йому треба вибігатися, а потім можемо йти у спокійному темпі.

На жаль, внаслідок травми у Річі виникли проблеми з нирками і сечовидільною системою, — говорить Оксана Хан. — Тож він потребує особливого догляду. Йому на день потрібно, як мінімум, п’ять памперсів і додатково кілька пелюшок. А ще він у нас перебуває на лікувальному харчуванні, хоч йому це й не дуже подобається…

Для хаскі рух — це життя. Річі на прогулянці. Скрин відео

— Найважче з тваринами, які хворіють, — зауважує Анастасія. — Це завжди боляче, це сильні душевні переживання.

Настя — єдина в сім’ї, хто робить уколи підопічним. Причому, ще з самого дитинства. А, набувши практичного досвіду у ветклініці, зможе оперувати.

З неонатальним боксом більше шансів на життя

14-кілограмовий мішок корму для собак зникає за 4−5 днів. Коти їдять менше, але їх більше. Зазвичай це сертифіковані корми «Клуб 4 лапи».

Самі ми не впоралися б з такою «оравою», — усміхається Настя. — Раніше навіть готували каші для тваринок, а коли їхня кількість перевалила за півтора десятка, тоді почали просити сторонньої допомоги. До речі, на випадок тривалого відключення світла тато зробив на подвір’ї спеціальну піч. Наразі наших котів і собак повністю забезпечує кормами благодійний фонд Happy Paw. Про решту живності ми дбаємо самі. Хоча фінансово родину забезпечує лише тато Дмитро, він працює далекобійником. Мама волонтерить — плете маскувальні сітки. Дана — студентка, 16-річна Софійка й 10-літній Саша — школярі. Я працюю всього кілька місяців.

Настя Хан біля пічки, яку зробив тато на випадок блекаутів

Часто допомагають просто небайдужі люди, за що ми їм дуже вдячні, особливо волонтерці Інні Якобенко, яка живе неподалік від нас. Вона запропонувала нам узяти участь в грантовому конкурсі Upshift — глобальній програмі Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Перемога в конкурсі додала нам нових можливостей. Завдяки їй, до речі, ми маємо спеціальний вольєр для котів і навіть неонатальний бокс для виходжування кошенят. Завдяки боксу нам удалося зберегти життя одразу п’ятнадцяти кошенятам. Їх зовсім маленькими викинули десь в одному місці, вони мокли під дощем… Бокс з підігрівачем і вентиляцією —порятунок для малечі, яка не тримає температури, і для важкохворих. Кошенята у нас перебувають під опікою Софії.

За кошти програми родина Хан збудувала також спеціальну кімнату для котів. Вона трохи не дороблена, але в ній уже стоять бокси для ізоляції хворих тваринок, що дозволяє моніторити їхній стан.

Окрім того, родина провела ярмарок, під час і після якого вдалося прилаштувати кількох тваринок. А також організувала навчальні курси для бажаючих мати домашніх улюбленців і тих, хто їх уже має, з правильного догляду за чотирилапими та їхньої адаптації після притулку.

Читайте також: Українцям офіційно дозволили брати домашніх тварин у притулок під час тривоги, але є умови

— Насправді дуже важко віддавати тварин у руки іншим, бо встигаєш прикипіти до них душею,— зізнається Анастасія. — Нам дуже важливо, щоб вони дійсно потрапили до хороших людей. І хоча при підписанні договору завжди обговорюємо багато моментів, все одно хвилюємось.

— Найважче, коли повертають тварин назад, — зітхає мама Оксана. — Нещодавно така історія сталася з нашим красунчиком Еріалом. Два тижні люди погралися з собачкою, а потім призвели і кажуть: «Ми їдемо за кордон». Ну, зовсім несерйозно. На щастя, для Еріала дуже швидко знайшлися інші господарі.

Звісно, нашим підопічним у нас непогано, але це все одно, що діти в інтернаті. Хочеться, щоб кожен з них мав своя родину, яка віддавала б свою любов лише йому. Душа радіє, коли нові господарі присилають відео, і ми бачимо на них грайливих і щасливих наших котиків і собачок. Та й розширювати притулок далі не можемо — у нас вже тісно всім.

Оксана не приховує, що тягнути таке велике господарство важко. Ранки у їхній сім’ї починаються не з кави, а з генерального прибирання в будинку та чотирьох вольєрах, годування тварин і птахів, і це триває майже до обіду.

— А хатні тварини дуже балувані, — розповідає Оксана. — По всіх кімнатах розставлені для них окремі ліжачки, але вони покірно сплять там доти, доки ми не заснемо. Потім починають перебиратися до нас. А рано будять, щоб гуляти. Та іншого життя ми вже не уявляємо…

Раніше «ФАКТИ» писали, що у Києві запрацював сервіс пошуку перетримки для тварин.

На фото у заголовку Настя Хан з мамою Оксаною

Фото автора та надані родиною Хан, скриншот — телеканал ІРТ

2021

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів