Закінчення Купальських святкувань, короткого посту та підготовка до жнив: обряди, прикмети й заборони на День святих Петра і Павла

Ритуальною стравою під час святкування були так звані «мандрики»

— У народі День святих Петра і Павла відоме під назвами Петрів день, Пе́тра, Петр, Петро-Павло, Петропавлов день, Свято Петра й Павла, День Петра і Павла, — уточнює Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (у Пирогові). — У народній традиції цей день — разом зі святами Івана Купала (23−24 червня) та Горпини Купальниці (6−7 липня) — складає єдиний святковий цикл, що знаменує повний розквіт природи, коли в силу вступають сорок спекотних днів. У слов'ян свято знаменує закінчення купальських святкувань, настання «маківки літа» і літніх весіль, підготовку до сінокосу і першого зажину озимого жита.

Від Петра дні стають коротшими. У західних областях України існувало повір'я, що на Петра й Павла ключі від землі святий Юрій (його дата 23 квітня) передає святому Петру, і так наближається настання осені. Тож в народі казали: «Йшло до Петра, а тепер — до Різдва». Про святих, день пам’яті яких символізує кульмінацію літа, йдеться в одній з колядок: «святий Юрій трубить в трембіту «листовую», а святий Петро — «в цвітовую»: як затрубив святий Петро, то

Пішли голоси по полонинах,

По всіх царинах, та й по всіх садах,

По виноградах, по пасіченьках —

Всі полонини у цвіту стали,

Всі полонини та всі царини,

Та й усі сади, та й виногради.

Зродили цвіту по всьому світу,

А пчолоньки сі ба й ізроїли,

Та на цвіт спали, медок зібрали.

До свята апостолів Петра й Павла, або «Пе́тра», готувалися ретельно: господині наводили лад у садибі, підбілювали хату, прикрашали її святковими рушниками, квітом і зеленню. Зранку, як годилося, йшли на церковну службу, а з собою несли квіти й віночки, окрасою яких були маки. Після церкви обідали. Оскільки завершився Петрів піст (розпочався за тиждень після Трійці), то накривали щедрий стіл зі скоромними стравами: готували молодий борщ з куркою та овочами нового врожаю, вареники із сиром і вишнями, страви з риби, печеню, домашні ковбаси, ягідні пироги, киселі-компоти… Ритуальною стравою під час святкування були так звані «мандрики» (випікали коржики з пшеничного борошна з додаванням сиру). Цю назву у народі пов'язували з легендою про апостолів Петра й Павла, які мандрували світом, проповідуючи вчення Христа, а у дорозі харчувалися подібною випічкою.

І зараз ще побутує на Прикарпатті обряд «копання Петра»

— Основний мотив свята — після Петра й Павла початок жнив у багатьох районах України, — продовжує етнографиня. — Звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито зажинати». Бо Петро, як відзначав М. Грушевський «…являється сторожем поля, майбутнього врожаю, бджільного взятку, — він же заорює, очевидно, на озиме. Ця тема розробляється на різні способи в колядках, легендах, оповідках». В одній з народних колядок святі Петро і Павло виступають плугатарями, які орють поле під осінній засів: «Святий Петро за плугом ходить, святий Павло волоньки водить, а сам Господь-Бог пшеничку сіє, а святий Ілля заволочує».

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки збіжжя з нового врожаю, адже «як зажнеться, так і обіжнеться». А в день свята зазвичай освячували в церкві хліб з нового врожаю, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.

А от у Закарпатті, де в основному займались тваринництвом, найурочистіше Петрів день святкували пастухи: організовували так звану «Петрівку». Це був святковий обхід вигону, під час якого частували відпасувачів мандриками, влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці. У цей день юним пастухам дозволялося забрати собі та вигідно продати весь удій. А гроші витратити на власні потреби.

І зараз ще побутує на Прикарпатті обряд «копання Петра». Перед святом пастухи та підлітки викопували навколо попередньо розміченого квадрата глибокі канавки (щоб в них можна було спустити ноги). Вибрану землю скидали поряд і прикривали дерном. Обкопане місце правили за стіл, застеляли його скатертиною і заставляли домашніми продуктами (переважно пиріжками з капустою, сиром та зеленню), а також безалкогольними напоями. Всі сідали навколо імпровізованого столу, спустивши ноги у канавку. Кожен намагався почастувати інших своїм їством. До такого товариства приймали не всіх. За особливу честь було для підлітків брати участь у цих дійствах, бо залишатися поза гуртом вважалося ганьбою. Тож ображені намагалися засипати канавки і за ними потрібно було наглядати.

Після Петра, за народними віруваннями, перестає кувати зозуля. Існує легенда, за якою апостол Петро, мандруючи світом, вирішив перепочити під кроною дерева і заснув, поклавши поруч себе торбинку. Тим часом підкралася зозуля і вкрала «мандрик» з торби. А як тільки почала його їсти, одразу ж вдавилася: так Бог покарав нечестиву птаху. Однак якщо ж голос птахи чути і по Петрові, то це віщує щось недобре.

— Після Петра починався період літніх весіль, — відзначає Ніна Главацька. — Згідно з легендою, записаною на Херсонщині, під час жнив святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, парували їх дивним чином: ледачу дівку зводили з роботящим хлопцем, а роботящу — з лежнем, бо «як поєднувати навпаки, то ледарі з голоду помруть». А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і йому під силу впускати туди благочестивих людей.

Цікаво, що наступного дня, 30 червня, відзначали свято Полупетра. Деякі вважали, що свято названо так на честь Петрового батька, інші пов'язували його з тим, що свято «наполовину менше, а тому й Полупетра». В цей день також вшановували пастухів і худобу. На Слобожанщині різали трьох півників і готували борщ у трьох горщечках — на ознаку того, що святий Петро тричі відрікся од Христа. Крім того, сільські пастушата не пасли худобу, тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

У деяких регіонах у день свята молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю. Це символізувало очищення повітрям перед важливою справою — жнивами: «Ой у лісі на кленку, на кленку, Там повісив той Андрій гойдалку»…

У деяких регіонах день Петра своїм святом вважали рибалки, оскільки сам Петро та його брат Андрій до того, як стати апостолами, були рибалками. Тож рибалки молилися йому, а біля ікони ставили у церкві свічку.

Свято Петра і Павла мало свій пісенний цикл. У піснях йшлося про найкоротші літні ночі — петрівочні, про взаємини молоді: «А на Петра вода тепла, Лиш би ся купати, Ой, у Петра личко біле, Лиш би цілувати!»

На свято можна було дозволити собі вповні насолодитися літньою дниною та дарами природи. Наступного ж дня починалася гаряча пора жнив.

Зі святом Петра і Павла пов’язано чимало прислів'їв та приказок: «До Петра молочка відерце, а по Петрові глек і той неповний». «Від Петра красне літо». «За Петра Афонського сонце повертається на зиму, а літо на жару, а з Спиридона Сонцеворота сонце повертає на літо, а зима на мороз». «По Петрові на дворі пусто, а в полі густо». «Як хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не віднімуть». «Якщо на Петра один дощ — врожай непоганий, два — добрий, а три — багатий».

У День Петра і Павла люди звертали увагу на застороги, яким здавна слідували. Після трапези не можна було одразу прибирати їжу зі столу — вона для померлих родичів. Заборонялося купатися, щоб нечиста сила не затягнула на дно. Разом з тим, апостолів вважали покровителями рибалок і моряків, які у свято, навпаки, купалися, щоб вода «не взяла їх у жертву». Люди вірили, що вода на Петра і Павла очищає, тому купатися було дозволено, і вважалося, що це додає здоров'я. Не рекомендується ходити до лісу, де змії та звірі стають агресивними, а лісові духи можуть злякати людину і забрати її душу.

За прикметами визначали прогноз на добробут і удачу:

• якщо один дощ — врожай небідний, два — урожай хороший, якщо три — багатий;
• на Петра зозуля кує — поганий знак (в деяких варіантах — на пізню зиму);
• у Петрівку холодні ночі — рік голодний.

Нагадаємо, що після Дня апостолів Петра і Павла християни східного обряду святкують день пророка Іллі, одного з найбільших старозавітних пророків. За новим церковним календарем він відзначається 20 липня.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News