Одного разу доля звела сивого мудреця, що доживає свій вік у скромному сільському будинку, та неймовірно багату людину, що прославилася своєю рідкісною скупістю, яку він, як правило, називав ощадливістю. Попри те, що вони були практично незнайомі, багатій завів стару пісню про те, як нелегко дістаються йому гроші, як важко примножувати величезне майно, яке вимагає, до всього, ще й постійних витрат на його утримання, і як шалено набридли бідні родичі, яким вічно чогось не вистачає і які, напевно, його багатству заздрять.

- Подумати тільки, — голосно обурювався багатий чоловік, — адже вони всі справжні ледарі! Жебраки й голодранці! І при цьому ще сміють мене — мене! — називати скупердяєм…

- Вони не мають рації, — підтримав співрозмовника мудрець. — Вони навіть уявити собі не можуть, до чого ж вони не мають рації. Щедрішої людини, ніж ти, зустрічати мені ще не доводилося.

- Що правда? Ти справді так вважаєш? — недовірливо перепитав багач.

- Звичайно правда. Ось ти вважаєш себе людиною ощадливою. А насправді щедрість твоя не знає меж. Адже погодься, щодня наближає тебе до того благословенного моменту, коли всі свої багатства ти залишиш спадкоємцям — і тим, кого любиш, і навіть тим, кого терпіти не можеш.

У Міжнародний день ощадливості, що відзначається 31 жовтня, хочу побажати всім іменинникам добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.