Днями в англійському графстві Саффолк сталася подія, про яку написали чи не всі британські газети. На стіні одного з приватних будинків загадковий вуличний художник, відомий під псевдонімом Бенксі, намалював картину, яка отримала назву «Дівчинка з ломом».

Все було добре доти, доки господар будинку не продав цей твір (звісно, разом із частиною стіни, на якій він був зображений) неназваному покупцеві за 2 мільйони фунтів стерлінгів (2,73 мільйона доларів або близько 76 мільйонів гривень).

Місцеві жителі, нерухомість яких у зв'язку із сусідством із цією вуличною картиною за короткий час помітно зросла в ціні, почали пред'являти претензії людині, яка продала картину. Кажуть, що суперечки зайшли так далеко, що, можливо, навіть розглядатимуться у суді.

Мені ж у зв'язку з цим згадалася давньогрецька легенда про царя Мідаса, один дотик якого до будь-якого предмета перетворював цей предмет на золото.

Одного разу бог виноробства Діоніс (у давньоримській міфології Бахус) так загулявся зі своїми друзями на просторах гірської Фракії, що примудрився загубити у лісі вчителя Силена, який захмелів. Старця, який був напідпитку, місцеві селяни відвели до царя Мідаса. А той, впізнавши у старці улюбленого наставника Діоніса, дев'ять днів годував та поїв того, влаштовуючи для нього пишні бенкети. Дізнавшись про це, Діоніс запропонував Мідасові вибрати для себе будь-який дар, який тільки заманеться.

— О, великий Діоніс , — звернувся до могутнього богу Мідас, — зроби так, щоб все, до чого я б не торкався, одразу же ставало золотом.

«До чого ж нерозумними бувають ці люди» , — подумав Діоніс, але прохання царя все ж таки виконав. Дорогою додому Мідас ледь не божеволів від щастя, що привалило. Ще б пак! Кожен камінь, піднятий ним з землі, відразу перетворювався на золотий злиток. Кожне дерево в його саду, до гілок якого він простягав руку, ставало золотим. Мідас не встигав бігати своїм палацом, перетворюючи звичні предмети у золото, золото, золото…

Він і не помітив, як, сівши за обідній стіл і простягнувши улюбленій дочці пиріжок, перетворив його на золотий злиток, а, вирішивши заспокоїти дитину, яка заплакала, доторкнувся до ніжного її волосся…

Відчаю батька, який найбільше на світі любив свою маленьку дочку, не було меж. І тоді він кинувся у ноги Діонісу зі сльозами на очах:

— Прошу тебе, зроби, що завгодно, але, будь ласка, поверни мені моє рідне дитя!

Зглянувся Діоніс над нерозумним царем і сказав:

— Іди до берегів річки Пактол, поринь у річкову воду — і змий із себе цей дар і свою провину.

Негайно вирушив Мідас до Лідії, де біля витоків Пактола довго змивав із себе це нестерпне «благо», доки не очистився повністю. А потім, набравши у глечик води, повернувся додому і оживив рідну дочку. Розповідають, що у річці потім ще довго знаходили золоті самородки.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.