Закривавлене обличчя — важка ціна нашої перемоги: нагородили легендарного льотчика, який відвів палаючий літак від селища на Вінниччині та знищив 5 «Шахедів»

«На відео з польотів все дуже гарно, літаки літають, ракети відстрілюються, але немає розуміння того, що відбувається насправді»

Попри молодий вік, його називають справжнім асом української авіації й мисливцем за російською військовою технікою. Саме він 12 жовтня знищив п’ять «Шахедів», а за день до того дві крилаті ракети в небі, й це все практично відбувалось на очах людей. Під час останнього збиття у літак Вадима Ворошилова з позивним KARAYA влучили уламки одного із «Шахед-136». Сталося загоряння борту…

Проте льотчик однієї із бригад тактичної авіації не розгубився, а відвів палаючу техніку від населеного пункту, що за 25 кілометрів від Вінниці, лише після цього катапультувався.

За мужність офіцера командувач Повітряних сил ЗСУ, генерал-лейтенант Микола Олещук ініціював клопотання про присвоєння пілоту високого звання Героя України. І 5 грудня Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України військовому пілоту Вадиму Ворошилову з позивним «Karaya».

А в день Збройних сил України майору Вадиму Ворошилову вручили відзнаку «За заслуги перед Вінницею» та грошову премію у розмірі 30 тисяч гривень. Саме 6 грудня воїн вперше опублікував у своєму Інстаграмі світлини після тієї аварії винищувача МіГ-29.

«На відео з польотів все дуже гарно, літаки літають, ракети відстрілюються, але на жаль, немає розуміння того, що відбувається за кадром, тому я вирішив виставити фото без редагування», — написав захисник на своїй сторінці в Instagram.

Він вже повернувся на службу, але поки не літає, проходить медичну комісію. Проте готовий вже знову піднятись у небо та нищити окупантів. Так як Герой України, кавалер ордена «За мужність» поки що не дає інтерв’ю, ми знайшли тих, хто допомагав йому у встановленні на шлях військового льотчика.

- Вадим Ворошилов закінчив Кременчуцький військовий ліцей з посиленою військовою підготовкою у 2011 році, це мій вихованець, то ж ми із ним до цих пір активно підтримуємо спілкування, — розповів «ФАКТАМ» голова ГО «Координаційний центр об’єднань ветеранів АТО», керівник Музею військової історії Кременчука Володимир Поляков. — Я завжди казав йому, що він втілив мою мрію у життя, бо теж з дитинства марив стати військовим льотчиком, проте не склалось. Вадим запам’ятався мені чистою українською мовою, спокійною вдачею, завжди рівною спиною. Й коли такі прості хлопці сідають за штурвал багатотонного літака — я реально горджусь!

Читайте також: «Це він відвернув увагу повітряних російських бандитів»: у Василькові поховали льотчика, який посмертно став Героєм України

Після закінчення льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба офіцер пішов служити в одну із авіабаз льотчиком-винищувачем. Зі своєї ескадрильї було лише 5 осіб, хто отримав дозволи літати вночі, й серед них і наш Вадим. Наш випускник неодноразово виконував бойові завдання на передовій. Знаю, що був певний період коли Вадим пішов з авіації, але з початком повномасштабного вторгнення поновився й став виконувати бойові завдання. Які саме — він не міг нам розповідати, але ми постійно тримали зв'язок.

«За лічені секунди Вадим вирішив, що потрібно терміново відводити військовий літак, бо внизу селище Турбів»

- Вам Вадим розповідав, що відбулось 12 жовтня в небі над Вінниччиною?

- Того дня він збив відразу три дрони, невдовзі ще два. Коли знищував останнього, було вже темно, уламками «Шахеда» пошкодило літак-винищувач. Постраждали кабіна та система управління. Відповідно МіГ-29 став втрачати висоту, розпадатись у повітрі. За лічені секунди Вадим вирішив, що потрібно терміново відводити військовий літак, бо внизу під ним знаходилось селище Турбів, де мешкають мирні люди. Й тільки після того як це вдалось зробити, офіцер катапультувався.

Хіба це не вчинок справжнього Героя, який готовий пожертвувати собою заради інших? А порівняйте цю ситуацію навіть з тією, що сталась в Єйську. Ось такі вони — українські льотчики!

Після падіння літака нашому випускнику склом посікло обличчя. Пішки він дійшов до населеного пункту, весь у крові. Переживав, щоб цивільні не злякались. Діставшись до однієї з хат, Вадим відразу заявив, що він український боєць і потрапив у аварію. Люди напоїли його, нагодували, викликали швидку допомогу. Боєць повідомив про ситуацію своєму командуванню. Після чого льотчика ушпиталили.

Навіть після цих подій ми телефонували Вадиму і здавалось, що після пережитого він міг би дозволити собі якесь висловлювання не дуже культурне. Але ні, льотчик спокійний. За його словами, цей випадок не змінив його сенси та значення. Після тих подій Вадим навіть їздив у селище і перепрошував у місцевих за незручності, а вдячні вінничани заявили йому, що готові зібрати кошти на літак, бо того вечора він врятував тисячі…

Читайте також: Слухає землю, щоб визначити, де знаходяться ворожі гармати і танки в радіусі 20 кілометрів: українські науковці створили унікальну систему

- Багатьох цікавить чому льотчик-винищувач обрав собі позивний KARAYA. Щось знаєте про це?

- Це позивний найрезультативнішого льотчика-винищувача ІІ світової війни та й взагалі за всю історію авіації — Еріха Хартманна. Саме слово прямого тлумачення не має. Якщо дослівний перевід з німецької, то це — «кохана», але воно не використовувалось за даним значенням. У Хартманна був цей позивний, коли він був командиром авіаційної ескадрильї «Karaya -1», в решті льотного складу винищувачів були — «Karaya -2», 3, 4… в залежності від бойового порядку в строю та інше. Після закінчення ІІ світової війни він 10 років знаходився у засланні в радянському союзі, десь у Забайкаллі на каменоломнях. Бо радянський союз взагалі не зрозумів значення, яка людина в них була, в плані навичок, досвіду…

Після 10 років заслання він повернувся до ФРН, командував авіагрупою. Потім потрапив до США, де став можна сказати «батьком» сучасної реактивної винищувальної авіації, тому що вся тактика ведення бойових дій, яка лягла за основу, і, навіть, зараз використовується, була написана саме ним. Така досить видатна постать в світовій історії та безпосередньо у реактивній винищувальній авіації.

По історії Вадиму подобалось про нього читати. Почався 2014 рік — окупанти почали нас називати нацисти/фашисти А він в усіх інтерв’ю казав, що «я був молодий і аполітичний, мені подобалося літати, і це було моє покликання». І Вадим так, жартома, взяв цей позивний. Так і залишилось. Тактика Хартманна сформульована у 4-х словах: «побачив — вирішив — атакував — відірвався». І він ніколи не змінював цій послідовності. Таке військове кредо і Вадима.

Читайте також: «Використали понад тонну парафіну»: студенти КПІ цілу добу виготовляли окопні свічки та встановили рекорд

- Наскільки мені відомо, днями Вадим — випускник Кременчуцького військового ліцею — відвідав рідну альма-матер.

- Так, чергова зустріч відбулась в Музеї військової історії, льотчик-винищувач перебував вдома у короткостроковій відпустці. Прийшов не просто сам, а і з подарунками для музею. На мою думку, це не просто презенти, це життя. Життя тих — хто нас захищає. Життя тих, кого захищають. Вадим передав нам парашутну систему, яка врятувала йому життя під час крайнього виліту на бойове завдання.

Він нам розповів: «Даний парашут встановлено у катапультне крісло К36-ДН на усіх типах літаків тактичної авіації України. Таких як — Міг-29, Су-27, Су-22. Під час катапультування — крісло відстрілюється від літака і спрацьовує парашутна система, яка повністю автоматична від момента катапультування до моменту приземлення. Це зроблено на випадок, якщо пілот втратив свідомість. У мене, під час виконання бойового завдання, пошкодило носову частину літака і разом з нею заголовник, де знаходився парашут. Але, навіть пошкоджений, він виконав на сто відсотків своє призначення і врятував моє життя». Ось таких дітей ми навчали і виховували у військовому ліцеї. Після перемоги Вадим обіцяв виконати мрію мого дитинства — разом піднятися в небо.

Нагадаємо, що у США розповіли, як Україна може виграти війну — все залежить від неба.

1892

Читайте нас у Facebook