«До такого вишуканого сету пасує безе з пелюстками троянд», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

«Кожна троянда має власний характер і настрій»

- «Трояндарій» — так називається новий сет у розписі відомого українського митця, лауреата премії імені Катерини Білокур Олександра Опарія, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Ця робота нагадує святкову симфонію квітів, у якій художник продовжує розвивати традиції українського порцелянового розпису, поєднуючи академічну майстерність із власним упізнаваним почерком. Ось блюдо «Троянди». У центрі композиції розквітають пишні квіти — рожеві та золотисто-жовті. Вони ніби народжуються з самого білого тла порцеляни. Легкі, майже прозорі мазки створюють відчуття руху пелюсток, а тонкі лінії стебел і трав надають букету живої природної пластики. Квіти ніби погойдуються під легким подихом вітру.

— Краса!

— Особливої виразності твору надає кольорова гармонія. Насичені рожеві відтінки перегукуються з теплими золотавими квітами, а численні листки, написані складними переходами оливкових, зелених та бурштинових тонів, створюють глибину й об'єм. Біле поле тарелі стає не фоном, а простором світла, в якому квіти розкривають свою красу. Кожна троянда має власний характер і настрій. Це блюдо сприймається як ода красі природи та радості життя. В уяві з’являються старовинні садиби з квітучими трояндовими кущами, літній ранок, наповнений ароматами квітів і сонячним світлом. Перед нами не просто декоративний твір, а поетичний образ саду, який ніколи не в'яне.

«Блюдце нагадує трояндовий килим, на якому чашка виглядає центральною квіткою всієї композиції»

— Які ще предмети входять до сету?

— Ось чайні пари. Вони не просто прикрашають стіл, а створюють настрій. Легкі мазки пензля передають м’якість пелюсток, а делікатні переходи кольору створюють враження, ніби троянди освітлені теплим сонцем. Блюдце нагадує трояндовий килим, на якому чашка виглядає центральною квіткою всієї композиції.

Ця чайна пара запрошує до неспішної розмови, до споглядання краси, яка народжується з поєднання фарфору, кольору та натхнення. І, можливо, саме тому «Трояндарій» нагадує квітучий сад, який можна тримати в долонях.

— Як ви б порадили сервірувати стіл таким сетом? Які ласощі смакували б, з вашої точки зору, до чаю?

- Я б обирала чай та десерти, які продовжують настрій — ніжний, романтичний і трохи ностальгійний. Трояндовий чай — найочевидніший і водночас найгармонійніший вибір. Липовий або жасминовий чай також пасуватимуть до сету. Щодо смаколиків, доречними будуть мигдальне печиво, бісквітний рулет із трояндовим варенням, безе з пелюстками троянд, медові тістечка, лимонний тарт, домашнє печиво у формі троянд… Також можна подати полуницю, малину та виноград у кришталевій вазі. Щодо сервірування, до сету пасуватимуть світла лляна скатертина, невеликі букетики садових троянд у низьких вазах, срібна або мельхіорова ложечка, свічки у скляних свічниках із теплим золотавим світлом, кришталева цукерниця з пастилою.

«Цей сет дарує відчуття гармонії серед швидкоплинності сучасного світу»

— Чим особливі тарілки?

— Кожна має власний характер. На одній троянди утворюють вінок, залишаючи світлий простір у центрі. На іншій квіти ніби вільно розростаються поверхнею, нагадуючи старовинний сад, де природа сама обирає шлях для кожної гілки. Завдяки цьому предмети поєднані спільною темою, але водночас залишаються неповторними.

— Відчувається дихання літа…

- У цих розписах бачимо продовження кращих традицій українського порцелянового мистецтва, де квітка завжди була символом краси, добробуту та домашнього затишку. Троянди супроводжують людство століттями. Вони прикрашали королівські сади, надихали поетів, ставали символами кохання та краси.

«Трояндарій» — не лише декоративний набір посуду. Це спроба зберегти на порцеляні красу миті: той короткий час, коли троянда перебуває у найвищій точці свого цвітіння. Саме тому кожен предмет сету сприймається як своєрідна сторінка ботанічного щоденника художника, написаного мовою кольору, світла і порцеляни.

Дивлячись на ці твори, згадуєш старі трояндові сади, ранкову росу на пелюстках і тихий аромат квітів після літнього дощу. У цьому полягає особлива сила робіт Олександра Опарія, вони повертають глядача до простих і вічних цінностей, де природа залишається найкращим джерелом натхнення.

— Милуватися цим сетом можна нескінченно…

— Набір предметів «Трояндарій» Олександра Опарія є яскравим прикладом сучасного авторського фарфору, в якому традиції українського декоративного розпису отримують нове художнє осмислення. Головною героїнею циклу стала троянда — один із найдавніших символів краси, гармонії та духовного багатства. У кожному предметі вона постає по-новому: то урочистою і величною, то ніжною і замріяною, то легкою, майже невагомою. Вільний живописний мазок, витончені колористичні поєднання бузкових, рожевих, кремових і золотистих відтінків надають творам особливої теплоти та емоційності.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з засновником ShvetsMuseum Олександром Швецем, який розповів, що до сторіччя скульптора Владислава Щербини, в музеї відтворили атмосферу його майстерні.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

На фото в заголовку — О. Опарій, блюдо «Троянди». Львів. 2026

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

132

Читайте нас у Facebook