«Вдарив по лобі статуеткою «Еммі»: зірка «Корони» Джош О'Коннор про роль принца Чарльза та свої страхи
Ще два роки тому цей юнак був відомий хіба що лондонським театралам. Джош О'Коннор закінчив акторську школу при театрі «Олд Вік» у Бристолі. Він мав невеликі ролі в кіно та на телебаченні, з яких запам'яталися, мабуть, лише дві — у драматичній комедії «Флоренс Фостер Дженкінс» з Меріл Стріп і Г'ю Ґрантом та драмі «Земля Божа», що зібрала низку нагород на різних кінофестивалях.
Аж раптом про Джоша заговорили в усьому світі! Сталося це завдяки феноменальному успіху серіалу «Корона», знятому американською стримінговою компанією Netflix. Це історія королеви Єлизавети II та членів її родини. О'Коннор зіграв у третьому та четвертому сезонах принца Чарльза.
Ця блискуча акторська робота принесла йому не лише неймовірну любов глядачів, популярність, а й низку престижних премій, включно з «Золотим глобусом» та «Еммі». І це перші нагороди такого рівня у кар'єрі 31-річного актора.
Церемонія вручення «Еммі» відбулася наприкінці вересня у Лос-Анджелесі. Вийшло так, що О'Коннор опинився в залі єдиним представником «Корони». Решта членів знімальної групи серіалу зібралися того дня в Лондоні. Чому так сталося, що відчув Джош під час церемонії, як він ставиться до принца Чарльза? На всі ці запитання, а також багато інших, актор відповів в інтерв'ю журналу Variety. Розмова з журналістом Майклом Шнайдером відбулася через кілька днів після вручення «Еммі» в одному з готелів Лос-Анджелеса. «ФАКТИ» пропонують переклад цієї дотепної розмови.
«Сподіваюся, це буде моє останнє інтерв'ю про цей серіал!»
— Джоше, чим вам найбільше запам'ятався вечір вручення «Еммі»?
— Кров'ю!
— Пролилася чиясь кров? Ви з кимось побилися?
— Пролилася моя кров. І я сам у цьому винен. Був такий схвильований, що вдарив себе по лобі врученою мені статуеткою. А в неї виявилися гострі крила! На щастя кров швидко зупинилася. Це тривало кілька секунд. Дякую колегам, допомогли мені.
— Хто конкретно, можете сказати?
— Чому ні? Це були мої суперники, які також номінувалися на «Еммі» у категорії «Найкращий актор у драматичному серіалі» — Реге-Жан Пейдж з «Бріджертонів» та Стерлінг К. Браун з «Це ми». Поріз трохи болів, зате ми щиро посміялися. Реге-Жан та Стерлінг пожартували, що боротьба за «Еммі» перетворилася цього року на криваву війну!
— Хотів запитати, як вам дісталася роль принца Чарльза…
— Вибачте, що перебиваю. Не сумнівався, що сьогодні йтиметься переважно про «Корону». Я не заперечую, однак сподіваюся, що це буде моє останнє інтерв'ю про цей серіал!
— Він вам так не подобається?
— Що ви! Серіал чудовий. Просто я недавно подумав ось про що. На зйомки в ньому пішли два роки мого життя. Боюся, все життя мені доведеться говорити тільки про «Корону»! Погодьтеся, дивна річ. Іноді ми розповідаємо про свою роботу набагато довше, ніж на неї пішло часу. Проте я не скаржуся. Адже все зрозуміло. Люди хочуть знати якнайбільше про серіал, який їм сподобався. Їм цікаво все — як тривали зйомки, що відбувалося на майданчику та поряд з ним. Це вкотре демонструє, наскільки популярна «Корона». І поки що це були найкращі роки мого життя. Але все-таки мені хотілося б, і цю ідею я намагаюся зараз донести, перевернути цю сторінку й поговорити про щось інше. Але запитання про «Корону» не забороняються сьогодні (сміється).
А тепер відповім на те, що вже прозвучало. Я не знаю, чому мене взяли. Річ у тім, що я не був упевнений, чи хочу зіграти цю роль. Зараз мені соромно зізнатися, але тоді я практично нічого не знав про принца Чарльза. Так, я знаю, в це важко повірити, оскільки я є британським підданим. Але я не брешу. Мені здавалося, що це нудний персонаж. Однак, коли мене все ж затвердили та я почав вивчати свого героя дедалі глибше, то мені стало неймовірно цікаво. Коли вийшов третій сезон, я дуже боявся запитань про те, що я думаю про справжнього принца Чарльза. Розумів, якщо почну відповідати, то розчарую глядачів. Мені нічого було їм розповісти.
Все змінилося, коли ми розпочали роботу над четвертим сезоном. Я перейнявся справжньою симпатією до свого персонажа, а отже, і до реальної людини. Я побачив юнака, який глибоко страждає від того, що його недооцінюють рідні батько та мати. А він усіляко намагається заслужити їхню похвалу, схвалення. І навіть укласти шлюб він погоджується з тою, яку схвалили його батьки. Це глибоко нещасна родина. І для мене це стало досвідом усього життя. Одночасно це був справжній виклик у професійному плані — зіграти людину, яку знає весь світ і яка зараз жива.
«Зможу дивитися п'ятий сезон „Корони“ як звичайний фанат»
— У п'ятому сезоні Чарльза грає Домінік Вест. Як ви вважаєте, він впорається?
— Абсолютно впевнений у цьому. До речі, у п'ятому сезоні змінився практично весь акторський склад. І він чудовий! Елізабет Дебікі, Домінік, Джонатан Прайс, Імельда Стонтон… Я в захваті! І я відчуваю насолоду, яку отримаю від перегляду нового сезону. До речі, Вест першим привітав мене із врученням «Еммі». Ми з ним маємо дуже добрі стосунки. Я впевнений, що п'ятий сезон отримає не менше нагород, ніж четвертий. А мені буде подвійно приємно, тому що я зможу дивитися «Корону» як звичайний фанат і не мучити себе запитаннями: «О боже, навіщо ти це зробив? Господи, що за вираз у тебе на обличчі?!
— Ви вірили в те, що «Еммі» дістанеться вам?
— Авжеж, ні. Зовсім навпаки! Я був упевнений у перемозі Біллі Портера. Я його великий шанувальник. І серіал «Поза», за роль у якому він номінувався, мені дуже подобається. Зізнаюся, я поставив у букмекерів на Портера! І програв. Неприємно. Ех, треба було вірити у себе.
— Нервували перед церемонією?
— Дуже. Все ніяк не звикну до цих червоних доріжок і такого скупчення знаменитостей в одному місці. Мене це, як і раніше, бентежить. Метелики забилися у мене в животі, щойно я виліз з машини.
— Але ж ви теж знаменитість!
— Я вам так скажу: і так, і ні. У нас у Британії світ кіно, телебачення, театру не такий вже й великий. Я працюю у ньому вже 11 років і знаю всіх. Це, як сказали б тут, в Америці, маленька фірма. А тут шоу-бізнес — величезна фабрика з масою людей, які працюють на ній. На церемонії вручення «Еммі» цього року, як мені пояснили, було через пандемію 500 людей. І проводилася вона не у звичайній для неї залі, а в наметі. Господи, пів тисячі людей! Оце скромний захід! У мене очі розбігалися — навколо самі знаменитості, яких я раніше бачив тільки на екрані. Хотілося в кожного просити автограф. Я сидів за столом із Бредлі Вітфордом. А я ж кілька разів переглядав усі сезони «Західного крила». Я захоплююсь його грою. І ось він сидить переді мною! Це якийсь сюрреалізм. А ще я бачив Біллі Портера. Так, і Аню Тейлор-Джой! Радий за неї та «Ферзевий гамбіт». Ми з нею дружимо, але бачимося, на жаль, рідко.
Про що ми говорили? А, так. Знаменитість я чи ні? Судіть самі, така ось історія сталася на «Еммі». Як я вже сказав, усі учасники сиділи за столами. Більшість столів було віддано тим, хто працював над створенням того чи іншого серіалу. У «Бріджертонів» свій стіл, у «ВандаВіжен» — свій. Був стіл біля «Країни Лавкрафта». І вони почувалися єдиними командами, сім'ями навіть. А «Корону» представляв я один. І організатори посадили мене за стіл, за яким зібрали таких самих, як я, — неприкаяних. І ось я шукаю свій стіл, прошу помічників допомогти мені, а вони дивляться на мене й кажуть: «А ви з якого серіалу?» Але все було чудово, чесно. Мені дуже сподобалося. Ось тільки потім, коли все закінчилося, всі ці сім'ї вирушили святкувати. А моя «родина» гула до ранку в Сохо (район Лондона, що славиться своїми нічними клубами та ресторанами. — Ред.). Без мене. Я ж вирушив з моїм агентом у невелику закусочну Majordomo. Ми скромно повечеряли та розійшлися.
— А як так вийшло, що ви були тут, у Лос-Анджелесі, а вся знімальна група «Корони» у Лондоні?
— Нічого загадкового у цьому немає. Просто я якийсь час тому перебрався до Нью-Йорка. Сам не знаю чому. Мабуть, мені знадобився якийсь струс, якийсь новий поворот у кар'єрі. І ось напередодні церемонії вручення «Еммі» я опинився на роздоріжжі — летіти до Лондона чи Лос-Анджелеса? Вирушити на батьківщину означало сидіти кілька днів у карантині після прибуття. І такий самий карантин чекав би на мене після повернення до Нью-Йорка. Це все через пандемію. Відповідь напрошувалася сама собою — вирушати спокійно до Лос-Анджелеса, а не займатися розв`язанням логістичних проблем, породжених коронавірусом.
«Я вперше знімався голим. Зізнаюся, дуже дивно бачити себе на великому екрані в чому мати народила»
— Судячи з усього, ви любите дивитися серіали та фільми…
— А ви вважаєте це дивним для актора? (Сміється)
— Ні, звичайно. Скажіть, який фільм із тих, що вже вийшли, ви не бачили, але дуже хотіли б подивитися?
— «Спенсер»! Його зняв Пабло Ларріан. І він розповідає про Діану та Чарльза. Леді Ді грає Крістен Стюарт, а Чарльза — Джек Фартинг. Мені дуже хочеться подивитися, як вони це роблять. Сподіваюся, ви знаєте, чому. Я кілька разів писав Фартингу, але він мені не відповів, не перетелефонував! Адже ми друзі з ним. Збагнути не можу, чому він не відповів.
— Слухайте, наскільки мені відомо, «Спенсер» показували в липні на Каннському міжнародному кінофестивалі. Адже ви теж там були, представляли фільм «Материнська неділя». Як вийшло, що вам не вдалося подивитися стрічку?
— Знову все через коронавірус! Я вперше побував на Каннському фестивалі. Цього року там було вжито додаткових заходів через ковід. Різні суворі протоколи, які не дозволили мені подивитися не лише «Спенсер», а й низку інших фільмів.
— «Материнська неділя», ваш новий фільм. Про що він?
— Це драма, події якої відбуваються у 1924 році. Показано один день із життя героїв фільму. Це екранізація роману Грема Свіфта. Молода служниця закохується у сина сусідів її господарів. Багатошарова стрічка. Вона й про класовий поділ, і про проблеми втраченого покоління. Так-так, ціле покоління британців, та й не лише їх, опинившись між двома світовими війнами, не знало, чим зайнятися, що робити. У багатьох із них сформувався комплекс провини перед тими, хто загинув, лише тому, що самі вони залишилися живими. До речі, там я знову граю разом з Олівією Колман. І це було так чудово! Щоправда, на відміну від «Корони», де вона зіграла мою матір, у фільмі ми маємо лише одну спільну сцену. Але нам було приємно зустрітися знову.
— Кажуть, що у «Материнській неділі» є сцена, де ви постаєте повністю оголеним. Як то кажуть, full-frontal.
— Це правда. Я вперше знімався голим. Зізнаюся, потім дуже дивно бачити себе на великому екрані в чому мати народила. Незвичайний досвід. З іншого боку, бачити себе на екрані у будь-якому вигляді дуже дивно. Тож я не дуже переживаю. Виправдовую себе тим, що «голі» сцени в цьому фільмі виправдані сценарієм, а не вставлені заради піару стрічки.
Читайте також: Зірка «Титаніка» Кейт Вінслет: «Зображуючи секс, порвала зв'язки на нозі»
— Банальне питання: які ще у вас творчі плани на найближчий час?
— Є кілька пропозицій. Не хочу забігати вперед, але, ймовірно, ми знову гратимемо разом з Еммою Коррін…
— Чарльза та Діану?
— Ні, не так швидко. Потрібно, щоб минуло років 10, тоді глядачі встигнуть нас забути (сміється). Якщо чесно, навряд чи я погоджуся знову грати когось із членів британської королівської сім'ї, що нині живуть. Я обожнюю Шекспіра та з великим трепетом і радістю граю на сцені створених ним персонажів. Тому мене цікавлять лише шекспірівські королівські персони.
— І все ж таки, ви не шкодуєте, що погодилися зніматися в «Короні»?
— Звісно, ні! Як я вже казав, це були два чудові роки. А тут мені вручили «Еммі». Завдяки «Короні» в мене залишилися тепер не лише добрі спогади про роботу з прекрасними людьми, а й цей чудовий трофей, який, до того ж, виявився досить гострим!
Читайте також: «Корона», «Секс у великому місті» та інші: чим здивують нові сезони найпопулярніших серіалів
Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Michael Schneider / Variety)
Фото в заголовку variety.com
2695Читайте нас у Facebook