Коли закінчиться війна в Україні: у Швейцарії назвали умови

Європа не наблизилася до миру після переговорів у Туреччині. Все більше тих, хто розуміє, що путін раптово не заморозить війну на прохання Заходу. Українсько-російські мирні переговори у Стамбулі не дали жодних відчутних результатів. Але вони створили момент істини. Це незручна правда, яку частина західної громадськості намагалася не помічати. Тут три аспекти, пише Neue Zürcher Zeitung (NZZ).

«Перше — путін не зацікавлений у мирі. Замість того, щоб особисто з'явитися, він відправив делегацію третього сорту — знак презирства. На путіна навіть не тиснуть, щоб він погодився на тимчасове припинення вогню. Після трьох місяців невдалих спроб складається враження, що це глухий кут. Припущення, що українці можуть самотужки змусити росіян до перемир'я, видається майже ілюзорним. путін не міг би чіткіше показати свою незацікавленість», — пише Андреас Рюш у NZZ.

По-друге, йдеться у статті, Європа та Америка зазнали невдачі в одному ключовому пункті.

«Той факт, що момент для переговорів колись настане, завжди був частиною їхньої стратегії щодо України. Але Захід хотів спочатку поставити Україну в сильну позицію. Це зазнало невдачі, і що ще гірше: Європа та Америка підштовхують Україну до переговорів, постійно надсилаючи сигнали слабкості. Одним із прикладів є ультиматум рф — погодитися на припинення вогню або зіткнутися з новими каральними заходами. З моменту закінчення терміну мало, що сталося — США не хочуть чути про нові санкції, тоді як ЄС зміг домовитися лише про пом'якшений пакет заходів. Можна уявити собі сміх у рф», — зазначає Андреас Рюш.

По-третє, проблема Трампа полягає не лише в тому, що США хочуть переклвсти тягар безпеки на Європу.

«Трамп сигналізує, що він би волів разом з путіним відстоювати інтереси відповідних великих держав, а не європейців, вірний девізу Фукідіда: „Сильні роблять те, що можуть, а слабкі терплять те, що мусять“. Дональд Трамп систематично грає на руку російському диктатору. Водночас, йому поки що не вдалося отримати від путіна жодної важливої поступки», — аналізує NZZ.

кремлю необхідно чітко дати зрозуміти, що ціна його агресивної політики занадто висока і може навіть поставити під загрозу владу правлячої кліки. Основний тягар підтримки України зараз лягає на європейців, але у них немає іншого вибору, якщо вони серйозно ставляться до власної безпеки.

Якщо Україна впаде, під наступною загрозою опиниться східний фланг НАТО. москва вже готує для цього ґрунт пропагандою та військовими реорганізаціями. З огляду на зусилля росії в галузі озброєння, така подальша війна цілком можлива з кінця десятиліття, про що попереджають кілька розвідувальних служб.

У цьому контексті заклик до припинення вогню є недоречним. Ідея Заходу про те, що путін може назавжди заморозити війну на нинішньому фронті, є виданням бажаного за дійсне. З його точки зору, це означало б прийняття важкої поразки, зазначають у публікації.

«Він би зазнав невдачі у своїх найважливіших воєнних цілях: Україна б вижила як незалежна, прозахідна держава, та ще й із зміцненішою національною ідентичністю порівняно з 2022 роком».

Війна була вигідною для путіна лише тому, що він зміг підкріпити свою диктатуру, створивши собі зовнішнього ворога. Саме тому він не може раптово відмовитися від своїх воєнних цілей — навіть за допомогою всіх пропагандистських прийомів було б важко приховати від російського народу, що величезні витрати були марними.

Тому лише сміливі оптимісти можуть розглядати Стамбул як віху на шляху до миру. Реалістично кажучи, ця війна закінчиться лише тоді, коли Україна стабілізує фронт за допомогою Заходу, а Європа відбудує надійний військовий стримуючий фактор проти росії. Це величезне завдання, але за наявності необхідної політичної волі в Європі воно не є нездоланним.

Раніше «ФАКТИ» писали про те, що Європа сподівається перетворити Україну на «сталевого дикобраза».

1258

Читайте нас у Facebook