З пенсіями Україна наблизилася до критичної межі — іноземний експерт
У першій частині інтерв'ю зі старшим спеціалістом з питань соціального захисту Міжнародної організації праці Кенічі Хіросе йшлося про наслідки повної чи часткової приватизації пенсій, а також «ФАКТИ» з'ясували, що очікує на українців після запровадження загальнообов'язкового накопичення пенсій.
У продовженні розмови йдеться про досвід європейців, який варто врахувати українцям при зміні пенсійної системи, та чому після приватизації пенсій в деяких країнах зросла гендерна нерівність.
«Приватні пенсійні фонди — це не благодійні організації, а компанії, які працюють на прибуток»
— Ви сказали, що після приватизації пенсій в деяких країнах зросла гендерна нерівність. Чому так сталося?
— Гендерний аспект цієї реформи дуже важливий. Не забуваймо про те, що приватні пенсійні фонди — це не благодійні організації, а компанії, які працюють на прибуток. Наприклад, жінка, яка народжує дитину і на певний час випадає з ринку праці, не має доходу і не сплачує внески до пенсійного фонду. Як наслідок, вона отримує нижчі виплати в порівнянні з чоловіками. При солідарній пенсійній системі держава оплачує цей період за жінку, її тимчасова неучасть у робочій силі потім не відгукується нижчим пенсійним забезпеченням.
Читайте також: Чи не припинять виплачувати пенсії через дефіцит Пенсійного фонду, який вже позичає гроші: ексвіцепрем’єр Розенко
— Тож якою є головна роль приватних пенсійних фондів?
— Передовсім ми як Міжнародна організація праці не проти приватних пенсійних систем. Приватні пенсійні системи виконують свою дуже важливу роль, яка полягає у доповненні основних систем пенсійного забезпечення, що існують. Але в Україні хочуть частково замістити чинну систему. Йдеться про часткову приватизацію теперішньої, тобто солідарної, пенсійної системи.
— Ви сказали, що люди вкладали гроші у приватні пенсійні фонди, але виплати були нижчими, ніж у солідарній системі. Чому?
— Як я вже казав, приватні пенсійні фонди — це приватні компанії, які працюють заради отримання прибутку. Є дуже складні схеми їхньої роботи. Зокрема, стягнення своїх відсотків з накопичень пересічних громадян. Наприклад, якщо людина кладе 10 гривень на свій рахунок у приватному фонді, то 1 гривня одразу вираховується в якості відсотка за обслуговування. Загалом ці вклади інвестуються в певні проєкти. І якщо ви отримуєте, наприклад, 5−10% з тієї операції, то певний відсоток компанія також бере собі.
Звичайно, під час популяризації цих пенсійних фондів завжди наводяться оптимістичні розрахунки та прогнози. Але не забуваймо, що ринковій економіці притаманний циклічний характер, з високою вірогідністю настання кризи десь раз на десять років. Наприклад, десять років тому була економічна криза, останні кілька років — це пандемія COVID-19.
Аби приватний пенсійний фонд був успішним, необхідно, щоб він приносив приблизно 10% прибутку. Тобто економіка має зростати, як у Китаї. Вочевидь, цього не відбувається в Україні. Таким чином, аби приватний фонд був успішним, необхідно вкладати гроші в надприбуткові проєкти, яких поки що немає в Україні. Оскільки інвестувати особливо нема куди, ці гроші не будуть примножуватись, а, навпаки, танутимуть.
— Як сьогодні європейці збирають на пенсію?
— Коли ми говоримо про країни Європейського союзу, то маємо різний досвід. Треба його враховувати, але брати до уваги, що Україні необхідно робити зі своєю власною пенсійною системою. Якщо ми подивимося на деякі країни ЄС — донедавна Великобританія, Німеччина, — то це багаті країни, де є приватні пенсійні фонди, що працюють як додаток до державного пенсійного фонду. До слова, останній працює досить непогано та не має дефіциту. В Україні й тут ситуація інша. Адже Пенсійний фонд має дефіцит бюджету.
Я особисто, наприклад, також беру участь в приватному пенсійному фонді, щомісячно сплачую певну суму — 100 євро. Але потрібно сказати, що це додаток до моєї основної пенсії, яка також обіцяє бути непоганою.
Читайте також: Які пенсії будуть в Україні за умови впровадження обов’язкового накопичування: порахував ексміністр
Що стосується нових країн — членів ЄС, то лише дві держави ще не запроваджували другий рівень, це Чеська Республіка та Словенія. Інші країни це зробили і, як ми вже говорили, мали різний досвід цього експерименту. Потрібно сказати, що як старі, так і нові члени Європейського союзу постали перед викликом — старіння населення. Це глобальний феномен. І кожна країна намагається знайти своє рішення.
«Великий відсоток тих, хто не сплачує внески в пенсійну систему, — це, так би мовити, бомба уповільненої дії»
— Який досвід європейців варто врахувати українцям під час зміни пенсійної системи?
— Говорячи про Україну, потрібно наголосити: країна має відбудувати систему, яка забезпечувала б дійсно відчутний розмір допомоги по старості для більшості населення. Звичайно, потрібно гарантувати сталість цієї системи. І такий феномен, як неформальна економіка, зокрема зарплати у конвертах, — це те, на що передовсім треба звернути увагу. З цим явищем необхідно боротися вже сьогодні, докладаючи зусилля.
Великий відсоток тих, хто не сплачує внески в пенсійну систему, — це, так би мовити, бомба уповільненої дії, яка підриває сталість пенсійної системи. З часом ця проблема буде лише нагромаджуватися. Звісно, я не думаю, що пенсійна система дійде до колапсу, оскільки велику кількість пенсіонерів неможливо залишити без грошей. Але постає запитання: в який формі вона існуватиме, якщо зараз не зайнятися цим аспектом? На нього необхідно вже зараз відповісти. І це говорить про те, що Україна, можливо, наблизилася до критичної межі у вирішенні питання майбутньої пенсійної системи.
— Які ризики запровадження другого рівня ви бачите для України?
— Основний ризик, про який хотів би сказати, — запровадження пенсійної системи другого рівня не вирішить наявних проблем сьогоднішньої державної пенсійної системи. Тому перш, чим упроваджувати новації, необхідно вирішити поточні проблеми.
Читайте також: Після рішення КСУ: системи спецпенсій для чиновників топ-рівня немає, — ексвіцепрем’єр
Фото Сергія ТУШИНСЬКОГО, «ФАКТИ»
9353Читайте нас у Facebook
