Відновлення Харкова: хай-тек від Фостера чи українські архітектурні проєкти?

Британський архітектор і дизайнер, лауреат Імператорської та Прітцкерівської премій Норман Роберт Фостер погодився взяти участь у відновленні Харкова після війни, повідомила днями Харківська міськрада. Деякі ЗМІ припустили, що він мало не завтра приступає до роботи, хоча Харків все ще обстрілюється рашистами. До того ж запрошення будь-яких «іменитих зірок» для відновлення України видається не найкращою ідеєю.

Норман Роберт Фостер, якому цього року виповнюється 87 років, справді дуже відомий і знаменитий архітектор, якого по праву називають засновником стилю «хай-тек». Його компанія Foster + Partners спроєктувала десятки знакових об'єктів по всьому світу, серед яких найвідоміші — це купол над Рейхстагом у Берліні, The Gherkin Tower («Вежа-огірок») та Сіті-Холл (будівля мерії) у Лондоні, штаб-квартира Apple в Купертіно та банку HSBC у Гонконгу, ряд стадіонів, аеропортів, міських просторів та приватних резиденцій. Проте є низка причин, чому ідея залучення їх для повоєнної реконструкції Харкова — за якою, ймовірно, стоїть міністр регіонального розвитку Олексій Чернишов, — виглядає спірною.

Міжнародні архітектурні бюро — це дуже дорого

Зокрема, варто відзначити, що основні клієнти Foster+Partners — це великі приватні корпорації, такі, як, наприклад, Російська мідна компанія підсанкційного нині олігарха Ігоря Алтушкіна або багаті уряди та муніципалітети, які можуть собі дозволити оплатити роботу дорогих фахівців.

І навіть якщо особисто Норман Фостер та вся його команда безоплатно генеруватимуть ідеї для відновлення Харкова після війни, то за будівельні матеріали для запропонованих рішень та роботу людей, які ці рішення реалізовуватимуть, доведеться платити. Не виключено, що значна частина цих мільярдних витрат ляже на дуже скромний після війни міський бюджет і бюджет країни, або спеціалізовані міжнародні трастові фонди, коштами яких теж не варто було б «розкидатися». Тим більше є історії не дуже дбайливого ставлення безпосередньо «фостерів» до грошей замовника. Наприклад, один британський девелопер хотів побудувати в лондонському аеропорту Хітроу 5-зірковий готель зі строго визначеним бюджетом у 100 млн фунтів. «Фостери» розробили проєкт на 195 млн і вдали, що так і треба. В результаті девелопер через суд стягнув з компанії штраф у 3,6 млн фунтів, оскільки проєкт не відповідав бізнес-завданню.

Можливо, проєкти одного-двох знакових будівель у містах України могли б «подарувати» ТОП-20 світових архітекторів. Але виключно як знак солідарності або разової акції, а не на системній (а значить, оплачуваній) основі. Проте, як повідомляють джерела в уряді, ідея Чернишова якраз полягає у тому, щоб залучити «фостерів» до відновлення всього міста. Що виглядає не найкращою пропозицією.

Необхідне швидке та функціональне рішення, а не експерименти

У тому числі й через те, що «хай-тек», на якому спеціалізується Foster+Partners — це все-таки більше про експеримент, а не прийнятне вирішення проблеми житлового фонду Харкова. Зруйнованому війною місту явно буде не до архітектурних експериментів. Як і іншим понівеченим снарядами містам, йому потрібно буде «перевигадувати» не лише житло, а й соціальну, інженерну інфраструктуру, закладати енергоефективні рішення — і все це робити швидко та в межах обмежених бюджетів. А це, як ми знаємо, не те, заради чого наймають найдорожчі архітектурні бюро. А отримати дорогий проєкт і потім його кинути на півдороги через брак грошей — це повторити сумний досвід нового міжнародного аеропорту Мехіко-Сіті вартістю $ 13 млрд, який мав би замінити існуючі повітряні ворота мексиканської столиці. Окрім того, що проєкт виявився непідйомним для місцевої скарбниці, «зоряні» архітектори ще й спроєктували його в екологічно чутливій зоні (на березі озера поряд із маршрутами перельотних птахів). І при цьому проєкт не вирішував завдання збільшення пропускної спроможності аеропорту. Тому влада провела референдум і за його результатами проєкт заморозила. На місці недобудови буде спортивний та екологічний центр. А новий аеропорт побудують за рахунок розширення старого — як і планувалося спочатку, поки хтось в уряді не захотів «хайпонути» та запросити «фостерів».

До того ж в Україні є свої архітектори, які краще інтегровані в контекст. Ця причина, мабуть, найголовніша з погляду емоційного наповнення нового міста, яке підніматиметься з попелу. Очевидно, що стерти жах війни з пам'яті харків'ян вже неможливо. І нова архітектура має бути максимально ювелірно вписана в залишки старого, рани війни, і при цьому не викликати відторгнення у тих, хто щодня ходитиме цими вулицями, і тих, хто приїжджатиме сюди на екскурсію.

Українські архітектори, очевидно, набагато краще розуміють контекст того, що відбувається, і відчувають нерв часу. Не кажучи вже про суто економічну та соціально-політичну складову, яка передбачає, що завантаження власних фахівців замовленнями в умовах повоєнного відновлення — це необхідний і єдино правильний шлях для запуску економіки. Навряд чи цього не розуміє Міністр регіонального розвитку Чернишов, який безпосередньо відповідає і за роботу будівельної галузі, і за майбутнє відновлення міст.

Безумовно, міжнародні колаборації повинні бути присутніми і творчо інтегруватися в новий простір, але першу скрипку в цих процесах все ж таки мають грати українські компанії та бюро.

Зрештою, яким би багатим не був досвід шановної агенції, де є окремі площі, цілі райони, ділові центри, окремі спальні масиви, є навіть перспективні плани будівництва нових міст з нуля — до 2046 року, у його портфоліо немає міста-мільйонника, зруйнованого війною.

1030

Читайте нас у Facebook