ПОИСК
Шоу-бізнес

Піаніст Олег Переверзєв: «У мене виникла ідея записати кліп разом із хором «Лісапетний батальйон»

15:00 7 травня 2013
Україна має талант!-5
Телеканал СТБ провів у прямому ефірі третій півфінал народного конкурсу «Україна має талант!-5»

Жартівлива пісня «Секс-бомба», яку виконав у третьому півфіналі шоу «Україна має талант!-5» самодіяльний хор «Лісапетний батальйон», справила такий фурор, що не виникло сумнівів: більшість голосів телеглядачів отримає цей завзятий колектив.

— Ми запропонували членам творчої групи талант-шоу на вибір десять моїх пісень, — каже керівник «Лісапетного батальйону» композитор Наталія Фаліон. — Вони зупинилися на «Секс-бомбі». Співавтор багатьох пісень, які виконує наш хор, мій син Сергій: він пише вірші, а я — музику. Але «Секс-бомба» — мій твір.

*Наталія Фаліон (у центрі) розповіла, що запропонувала членам творчої групи талант-шоу десять своїх пісень. Ті обрали «Секс-бомбу»

— Хто та невисокого зросту жінка, якій ви жартома сказали: «На секс-бомбу ти не тягнеш. Хіба що — на газову атаку?

— Це найстаріша учасниця нашого колективу Оксана Омелянівна Косинська. Ми всі її любимо та поважаємо. Коли я була дівчинкою, вона вже співала у художній самодіяльності. Доля цієї жінки склалася непросто: син загинув у 20 років, незабаром після того, як повернувся зі строкової служби в армії. Немає вже в живих її чоловіка. Для самотньої жінки хор, поїздки на виступи — віддушина.

Жарти про газову атаку, а також з демонстрацією панталон і ніг вище колін (як підтвердження сексуальності хористок. — Авт.) придумані давно, і, якщо чесно, мені вони набридли. Я неодноразово хотіла замінити їх, але публіка вже дуже жваво на це реагує.

— У колективі поки що лише один чоловік…

- Так, хормейстер Віктор Кустицький. У нас співає та його дружина Наталя.

— Як проходила підготовка до виступу у півфіналі?

— Ми два тижні провели у тренувальному таборі у курортному селищі Пуща-Водиця під Києвом. Багато й із задоволенням репетирували. Проте виникла проблема: удома в селі ми звикли багато працювати. А тут повний пансіон. І нам стало бракувати фізичних навантажень. Але швидко знайшли вихід: включили до програми підготовки оздоровчий біг та заняття у тренажерному залі.

Друга путівка у фінал дісталася піаністу Олегу Переверзєву. Він здивував тим, що грав, сидячи спиною до інструменту, одночасно на кількох синтезаторах і навіть із зав'язаними очима.

— Я виріс у Казахстані в місті Джамбул, яке відоме на весь колишній Радянський Союз завдяки герою культової кінокомедії «Джентльмени удачі» Василю Алібабаєвичу, якого зіграв чудовий артист Раднер Муратов, — каже Олег. — Пам'ятаєте фразу: «Хочу в Джамбул, там тепло, там моя мама»? Головним героям «Джентльменів удачі» у Джамбулі (зараз він називається Тараз) встановили пам'ятник.

Скільки себе пам'ятаю, у нас у будинку був рояль із написом «Червоний Жовтень. Ленінград». Любов до музики нам із сестрою прищепила мама. Вона була лікарем-урологом, причому любила музику. Мами не стало, коли я навчався у консерваторії. Виступ у півфіналі присвятив їй.

— У дитинстві вам подобалося розучувати гами чи, може, хотілося більше поганяти з хлопцями м'яч?

- Із захопленням займався і музикою, і футболом. Ось тільки людям нашої професії протипоказані види спорту, в яких можна травмувати руки. Наочний приклад — барабанщиця групи «Віола», яка серйозно пошкодила руку, граючи у футбол напередодні виступу в півфіналі талант-шоу.

Коли мені виповнилося 11 років, батько (колишній військовий) сказав: «Вибирай — або фортепіано, або футбол». Я, звичайно, вибрав музику. В останньому класі музичної школи пройшов програму двох років навчання. І у 13 років вступив до музичного училища. Щоправда, брати мене не хотіли через вік. Але мама пішла на прийом до якогось начальника, і питання залагодили. До речі, на той час я вже став лауреатом кількох конкурсів.

А у 17 років мене прийняли до консерваторії. Я виявився наймолодшим студентом. Хлопцю, з яким мешкав в одній кімнаті у гуртожитку, тоді виповнилося вже 28 років. На першому курсі складно було звикнути до реалій гуртожитку — п'яні застілля, кавалери, що лазять у вікна до дівчат… Згодом освоївся, але до розгульного життя не звикнувся — був зосереджений на навчанні.

— Що спонукало вас грати незвичайними способами?

— Почалося з бажання створити ролик для YouTube, який став популярним серед користувачів інтернету. Мій друг (ми разом виступаємо в групі «Chick flick», що спеціалізується на поп-музиці) сказав: «Зіграй, сидячи спиною до рояля, і успіх забезпечений».

Першим експериментом, який я виклав в інтернет, було виконання одночасно на двох інструментах «Польоту джмеля» Миколи Римського-Корсакова. Ролик переглянули вже понад 950 тисяч людей! Наступною роботою стала гра, сидячи до рояля спиною. Щоб навчитися, знадобилося півроку.

*Один із трюків Олега Переверзєва — грати, сидячи спиною до інструменту (фото Сергія Тушинського, «ФАКТИ»)

Деякі колеги не схвалюють моє новаторство. Але ж це просто жарт! Музиканти завжди любили жартувати. Досить широко відомий випадок. Гайдн прийшов до Моцарта і, зацікавившись однією з партитур, запитав: «Як зіграти цю ноту?» — І вказав. «От так», — відповів Моцарт, ударивши носом по клавіші. Я, до речі, вперше спробував грати носом ще у дитинстві.

— У півфіналі талант-шоу ви здивували неймовірно складним номером із використанням чотирьох синтезаторів. Грали на них із зав'язаними очима та іншими дивовижними способами.

— До речі, нічого подібного на світі ще ніхто не демонстрував.

— Щось лишилося у вашому арсеналі для фіналу?

— Так, ідеї є, але говорити про них поки що не буду. Розповім про інший задум: записати кліп разом із хором «Лісапетний батальйон». Вийде бомба!

3618

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів