Віталій Білоножко: «Що ще має статися, щоб прийшло розуміння, що всі ми в одному Ноєвому ковчезі?»
«Рух — скарбниця життя», — писав давньогрецький філософ Плутарх. І з ним важко не погодитися. Рух дає шанс змін навіть у найскладніші періоди. А його відсутність не залишає надії на зміни на краще.
Про нові реалії життя в проекті «Світ після пандемії» «ФАКТИ» поговорили з народним артистом України Віталієм Білоножком.
Раніше своїми думками про те, яким може стати найближче майбутнє, поділилися Андрій Курков, Михайло Жванецький, Еліна Світоліна, Андрій Макаревич, Ольга Сумська, Тамара Яценко, Євген Паперний, Василь Вірастюк, Андре Тан, Дмитро Борисов, Євген Клопотенко, інші відомі люди та лідери галузей.
«Ніколи ще не було такого, щоб люди викидали на смітник книги…»
— Віталій Васильович, багато ваших колег сьогодні говорять про те, що пандемія завдала нищівного удару по їхньому добробуту, що зараз практично немає заробітків. І в той же час є артисти (скажімо так, з більш молодою аудиторією), які стверджують, що нинішній час для них вельми продуктивний і прибутковий. Як ви це прокоментуєте?
— Думаю, заяви про те, що все так блискуче, — це кураж. Напевно, таким чином артист хоче якось на себе звернути увагу. Сьогодні всім складно. З початку пандемії немає масштабних концертів. І якщо хтось десь виступив на невеликому заході в ресторані, це не той масштаб, яким має задовольнятися професіонал. На жаль, в цілому ситуація сумна. Бездіяльність призводить до того, що творчі люди втрачають форму. І це найстрашніше.
— Як ви вважаєте, пандемія змінить світогляд людей?
— Поки особливо воно не змінилося. Коли почалася вся ця історія з коронавірусом, спостерігався загальний переляк. Багаті люди відчували страх, що не зможуть лікуватися за кордоном. А ті, хто живе від заробітку до заробітку, — щодо того, як жити, якщо втрачена робота і немає грошей ні на що — включаючи тести та ліки. Але здається, так і не прийшло усвідомлення, що потрібно якомога швидше зробити свою країну комфортною для життя. Без усвідомлення цього нічого не буде. І я не знаю, які потрібні ще випробування, щоб змінилося совкове і постсовкове покалічене мислення, в основі якого лише особисте благополуччя. Пандемія показує, що жити, працювати, вчитися, лікуватися більшості людей доведеться в своїй країні. Що ще має статися, щоб прийшло розуміння того, що всі ми в одному Ноєвому ковчезі? Знаєте, я з багатьма спілкуюся і бачу: висновки не зроблено. Багато, як мислили, так і продовжують — варяться в своїх дрібних меркантильних проблемах.
Читайте також: Віталій Білоножко: «Не раз я просто дивом залишався живий»
— Думаю, випробувань і так досить…
— Знаєте, мені здається ніколи ще не було таким ставлення людей до культури, як зараз. Ніколи ще не було такого, щоб люди викидали на смітник книги, в яких зосереджена велич інтелекту людства. Хіба може замінити наукові фоліанти спрощена інформація в Інтернеті? Як же могло так деградувати суспільство? Звичайно, не може не турбувати і стан медицини, екології, освіти…
«Коронавірус нищить точково і непередбачувано, як снайпер»
— Якого спілкування, на вашу думку, буде ставати в нашому житті все більше — онлайн чи офлайн? Віртуальний формат, безсумнівно, зручний. Але чи не набридне він?
— Живого спілкування нічим не заміниш. Онлайн-спілкування — це свого роду ілюзія. Найчастіше, йдучи від вирішення проблем в реальному житті, люди занурюються у віртуальний світ, щось доводять один одному, лаються, банять тих, хто їм не бажаний… А з іншого боку, соцмережі — панацея для тих, хто відчуває душевний, духовний дискомфорт. Я і сам, буває, сиджу в фейсбуці дуже довго, лайкаю пости, вникаю в чиїсь проблеми, ділюся чимось своїм… Раніше про таке ми і подумати не могли.
— Чи будуть, на вашу думку, люди подорожувати, як раніше?
— Судячи з усього, найближчим часом туристичний бізнес буде переживати не найкращі часи. Більшість людей будуть думати не про те, як полежати десь в теплих краях під пальмами, а як не захворіти. Коронавірус — страшна хвороба. Кажуть, ще можуть бути нові хвилі пандемії. І ніхто точно нічого не знає. Є, звичайно, сміливці, які їздять відпочивати за кордон, незважаючи ні на що. Хтось повертається з позитивними емоціями, але нерідко такі поїздки закінчуються бідою. Нещодавно мої знайомі поїхали на відпочинок, а, повернувшись, вся родина злягла у важкому стані.
Читайте також: Віктор Андрієнко: «В історії людства нинішня пандемія — це секунда»
— Іноді здається, що багато людей уявили себе невразливими і безсмертними…
— Коронавірус вражає, незважаючи на матеріальні можливості і статус. Він нищить точково і непередбачувано, як снайпер. І з цим не можна не рахуватися. Все це, звичайно, трагічно. У мене є в Ізраїлі друзі. Один з них — чудовий аранжувальник Діма Гершензон. Він розповідає, що вже зробив два щеплення. А я сиджу і думаю, яку вакцину і коли мені вколять. У кожного ЗМІ зараз своя редакційна політика, і звідусіль надходить різна інформація.
(1).jpg "Світлана та Віталій Білоножки вважають, що для артистів дуже важливо залишатися у творчій формі (фото Сергія Тушинського, «ФАКТИ»)")
«Люди мають зрозуміти, що вони частки глобального світу. Не можна шкодити один одному і навколишньому середовищу»
— До пандемії в Києві проходили масштабні виставки, що рекламують нерухомість за кордоном. Будинки та квартири в різних країнах придбали чимало заможних людей. Хтось — для відпочинку, хтось — щоб здавати житло в оренду. Як думаєте, а що буде в зв'язку з пандемією з усім цим майном у майбутньому?
— Зараз, знаю від знайомих, і в Конча-Заспі будинки площею близько тисячі квадратних метрів погано продаються. Чимало власників виїхали з України і повертатися не збираються. Ці люди скуповували все, що могли, і тут, і за кордоном — в Іспанії, Америці, Туреччині… Але багато що змінилося і в Україні, і в світі. Міряючись багатством один з одним, вони не могли цього передбачити. І з усім цим накопиченням скарбів і благ зайшли в такі нетрі!
Читайте також: Віталій Білоножко: «Коли в країні все розвалилося і концертів не було, торгував медом»
— Що ж повинні усвідомити люди в результаті пандемії?
— Те, що вони частки глобального світу. Не можна шкодити один одному і навколишньому середовищу! Потрібно приносити суспільству користь. Але мені здається, цього розуміння ще немає. Думаю, має змінюватися покалічене свідомість людей, для яких мірилом успіху залишається кількість грошей.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у такий непростий час?
— Перш за все скажу, що «ФАКТИ» — моя улюблена газета. Я поважаю її головного редактора Олександра Швеця та колектив талановитих журналістів. До слова, я ж і сам ледь не став журналістом. Паралельно з навчанням в консерваторії три роки займався на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Але коли мені дали завдання взяти інтерв'ю у директора заводу і голови колгоспу, я спробував це зробити і вирішив, що все-таки краще буду співати. Мені подобаються «ФАКТИ» за актуальність і цікаву подачу матеріалів, за конкретику. А що б я побажав читачам «ФАКТІВ»? Перш за все міцного здоров'я і віри в себе. Ставте цілі і досягайте їх, незважаючи на складнощі й перепони.
Раніше в рамках проекту «Світ після пандемії» відомий актор театру і кіно, шоумен і телеведучий, чоловік Ольги Сумської Віталій Борисюк в інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів, як і чому вирішив почати сольну кар'єру.
Віталій Білоножко: «З будь-якого, здавалося б, глухого куту обов'язково є кілька виходів»
Фото Сергія Тушинського, «ФАКТИ»
3668Читайте нас у Facebook
