Артем Пивоваров: «Моя пісня „Дежавю“ набрала на YouTube 53 мільйони переглядів!»
Попри пандемію, світ стрімко розвивається. Композитори створюють нові хіти, художники пишуть картини, режисери знімають фільми… Це вселяє віру в те, що все налагодиться.
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії» — серію інтерв'ю з відомими людьми та лідерами галузей. Раніше думками про нові реалії життя поділилися Андрій Курков, Еліна Світоліна, Андрій Макаревич, Олександр Пономарьов, Ніна Матвієнко, Ольга Сумська, Остап Ступка, Олена Шоптенко, Андре Тан, Діма Борисов, Євген Клопотенко…
Сьогодні наш співрозмовник — 29-річний артист, співак, композитор і саунд-продюсер Артем Пивоваров. Його пісня «Дежавю» визнана Національною музичною премією YUNA «Кращою піснею року».
«Дівчина, яка страждала від панічних атак, вийшла з цього стану завдяки моїм пісням»
— Артем, вітаю! Це перша така гучна перемога у вашому житті?
— Дякую. Так, перша. І я дуже радий, що зірки так склалися, адже ми з моєю командою досить довго працювали. Для мене як автора пісні дуже важливо те, що вона відзначена однією з головних премій країни та стала хітом, який набрав на YouTube 53 мільйони переглядів! Це сумарний результат трьох відеоверсій — українською, російською та французькою мовами. Але завжди є куди рости. Артистові, який зібрав стадіон, хочеться зібрати вже два стадіони. У тій справі, якою я займаюся, немає кінцевої мети та фінальної крапки.
— Зізнаюся, ваші пісні у мене в телефоні — № 1. Слухаю їх дуже часто.
— Це приємно. Думаю, мої пісні подобаються, в першу чергу, тому що заряджені енергією. Для людей важливі настрій і емоції, і я намагаюся передавати це в музиці.
— У коментарях до пісні «Дежавю» на YouTube стільки хороших слів на вашу адресу! «Не магія, а якийсь гіпноз, — написала цінителька вашого таланту. — Пів року слухаю, і кожен день ніби вперше. Пивоваров — ти Геній!». «Це світовий рівень!» — зазначає ще одна дівчина. А який відгук став для вас несподіваним?
— Мені приходить дуже багато листів, зокрема й з-за кордону. Нерідко люди діляться своїми життєвими історіями. Комусь мої пісні допомагають виходити з депресії. А одна дівчина, яка страждала від панічних атак, вийшла з цього стану завдяки моїм пісням. І як після цього не вірити в магію музики!
— Дійсно…
— Ще дуже зворушив лист подружньої пари з Казахстану. У родині троє дітей. Але чоловік з дружиною перебували на межі розлучення. І ось в якийсь момент вони почули мою пісню «Оазис» з альбому «Земний», де є такі слова: «Кожною секундою дорожи, кожною молекулою душі…» І, за їхніми словами, раптом почали цінувати те, що у них є.
«Людей, які вірили в мене, можна перерахувати по пальцях однієї руки»
— А правда, що пісню «Дежавю» радіостанції відмовлялися у вас брати?
— Це так. Але я завжди сприймаю відмову як виклик, і ось зараз ми з вами бачимо результат. Знаєте, таким речам я давно перестав дивуватися, тому що часто чув на свою адресу, що я «неформат». Багато хто пророкував мені провал. Людей, які вірили в мене, можна перерахувати по пальцях однієї руки. Думаю, що ми, творчі особистості, приходимо в цей світ, щоб щось міняти. І якщо я для когось «неформат», мені це тільки лестить, тому що я не хочу створювати схоже на те, що вже є.
— Ви — приклад того, як може досягти успіху хлопець з маленького міста, що виріс без батька. Ваша мама — медсестра у звичайній районній лікарні… Але мимоволі виникає запитання: де ви взяли гроші на старт?
— Знаєте, я був дуже наполегливим: писав пісні та відправляв їх артистам. Займався цим протягом двох років, але не отримував ніякої позитивної відповіді. Паралельно з цим я працював в реанімації та грав в групі. Коли мені було 22 роки, нам пощастило поїхати в тур. Після повернення у мене на руках була сума, яка дорівнювала восьмимісячній зарплатні в реанімації. Тоді я зрозумів: швидше за все, зможу заробляти музикою. Це було немов прозріння! Але, на жаль, група розпалася. Хлопці не побачили у цій справі потенціал, всі вони були із забезпечених сімей. Хтось із них уже працював в IT-сфері, яка набирала обертів. А мені було з чим порівнювати — місячна зарплата в реанімації була дуже маленькою, тому для мене той тур став мотиваційним ривком.
Тобто хлопці перестали займатися музикою, а я — навпаки, пішов з роботи і почав ще активніше писати пісні. У мене був умовний капітал, щоб знімати в Харкові квартиру і не повертатися у своє маленьке місто Вовчанськ. Протягом року я писав пісні. А коли познайомився з Регіною Тодоренко і Анею Седоковою, став контактувати і з іншими артистами. Продавав пісні, а гроші починав вкладати у свою творчість. Перші кліпи знімав і монтував сам, а потім почав знайомитися з талановитими хлопцями, які мені допомагали. Писав аранжування, приїжджав на студії до Києва… Поступово став збирати свою команду. Одним словом, я повірив у музику, а музика повірила в мене.
«На жаль, я не закінчив музичну школу, бо в родини не було можливості оплачувати навчання»
— Знаєте, багато хто з раннього дитинства начався у музичній школі, хтось відлітав за кордон навчатися режисурі, — продовжує Артем Пивоваров. — Я, на жаль, не закінчив музичну школу, бо в родини не було можливості оплачувати навчання. Але з 11 років я писав пісні. Мені приходило натхнення — і це той випадок, коли музика мене вибрала сама.
— В одному інтерв'ю ви розповідали приголомшливу історію, як в третьому класі влучили м'ячем у вікно залу, де займалися хористи — а незабаром стали співати у цьому хорі. Чи вірите в знаки долі?
— Так, були постійні «маячки». Адже можна було розбити і будь-яке інше вікно (посміхається). Але я влучив м'ячем саме в клас хору. Щоб присоромити, мене змусили тоді співати перед класом. Але у мене добре вийшло — і так я опинився в хорі. З раннього дитинства я любив співати, танцювати — був дуже гучною дитиною.
— Як на вашій творчості відбилася пандемія?
— За цей період ми випустили чотири відеороботи. Одна з них — «Рандеву». Ця пісня вже набрала близько восьми мільйонів переглядів. Якщо людина працьовита і вірить в те, що робить, ніякі катаклізми не зможуть остудити її запал.
До пандемії у нас був запланований тур, але карантин порушив плани. Однак ми не склали руки. Зробили великий концерт, який транслювався на великих телеканалах країни і на нашому YouTube-каналі. На всіх стрімінгових майданчиках всього за тиждень він набрав близько п'яти мільйонів переглядів. І зараз ми збираємо аншлаги. У деяких містах граємо по два концерти на день — о 17:00, а потім о 20:00. Для нас дуже важливо дати людям надію на те, що все буде добре.
— Як, на ваш погляд, після пандемії зміниться шоу-бізнес?
— Я оптиміст. І мені хочеться вірити, що все нормалізується. Люди скучили за живими спілкуванням, виконанням, енергією. Людині потрібна людина.
— Ви визначаєте свій жанр як «нью-вейв». У чому ж полягає ця нова хвиля?
— Чесно кажучи, не я дав таке визначення. Написали в ЗМІ — і мені сподобалося це формулювання. Воно говорить про нестандартний підхід до музики, готовніть експериментувати. Уявімо, що я і моя команда пливемо на серфі. І ось кожен раз ми вибираємо нову хвилю, щоб перейти на черговий етап. Адже колишня хвиля дуже скоро перетворюється на піну…
— Так гарно порівняли. Захоплюєтеся серфінгом?
— Так, і серфінгом, і сноубордом… Люблю активні види спорту, мені подобається подорожувати. І хочеться вірити, що незабаром ми зможемо відвідувати різні країни, як і раніше.
— Що має зрозуміти людство і кожен з нас внаслідок пандемії?
— Думаю, люди вже багато чого усвідомили. Якщо раніше ми не цінували те, що у нас є, то зараз тримаємося за це. Ми кудись летіли, бігли, поспішали в пошуках чогось… Але ж по суті все, що нам потрібно, поруч. Це близькі люди, які ділять з тобою один шлях, підтримують і вірять в тебе.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ»?
— Які б катаклізми не відбувалися, пам'ятайте, для чого ми прийшли у цей світ, і даруєте світу свою любов.
Раніше про особисте життя і про творчість в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів народний артист України Олександр Пономарьов, разом з яким Артем Пивоваров записав суперпопулярну пісню «Чому».
Фото з альбому Артема Пивоварова
5212Читайте нас у Facebook
