Ірина Ванникова: «Побачивши в музеї Могилянки мою заяву, дочка сказала: «Мамо, ти вже стала музейним експонатом»
Відома тележурналістка, колишня прессекретарка президента Віктора Ющенка Ірина Ванникова стала однією з ведучих денного шоу «Твій день» («1+1»). Її колеги по ефіру — Руслана Писанка та Влад Яма. Проєкт виходить у прямому ефірі, де цілих п'ять годин ведучі обговорюють всілякі теми — від новин політики до кулінарних страв.
Ірина Ванникова зізнається, що з задоволенням повернулася на телебачення та отримує приплив адреналіну, працюючи у прямому ефірі. Більш того, абсолютно не засмучена, що через завантаженість у проєкті втратила літній відпочинок.
— Мені й не треба відпочивати, — зізналася Ірина. — Коли те, що ти робиш, приносить задоволення, тоді й працювати начебто не доводиться.
«Не довелося йти на компроміси зі своєю совістю. І зараз спокійно сплю ночами»
— Ірино, скільки років вас не було в телеефірі?
— З 2006 року. П'ятнадцять років! Тоді я вела програму ТСН і пішла з каналу, отримавши «Телетріумф» як найкраща ведуча інформаційної програми. Очолила пресслужбу і стала радницею президента України Віктора Ющенка.
— Важко було розлучатися з телебаченням, розуміючи, що можете вже не повернутися?
— Це і справді було непросто. Йшла у сферу, яку до кінця не знала. Зрозуміло, я розбиралася в політиці, але як влаштована робота пресофісу глави держави, тоді не розуміла. Звичайно, страшно хвилювалася, для мене це був справжній стрес. Але удача любить сміливих. Я дружу з багатьма успішними людьми, і у них є одна спільна риса — азарт і здорова частка авантюризму. Тому, ризикнувши, ні хвилини про це не пошкодувала. Так, це був неймовірно цікавий період мого життя. Величезний досвід і унікальна історія. Насправді, я нею пишаюся і мені приємно, що працювала саме з цим президентом. Мені жодного разу не довелося йти на компроміси зі своєю совістю. І зараз абсолютно спокійно сплю ночами.
— Ви залишилися дружні з Віктором Ющенком?
— Віктор Андрійович досі в курсі моїх життєвих подій. Ми зустрічаємося на днях народження спільних друзів. Я люблю приїжджати з близькими до нього на дачу, під Київ, в Безрадичі. Він варить нам куліш або рибну юшку. Ми теж привозимо що-небудь смачне і говоримо, говоримо. Звичайно, Віктор Андрійович знає, що я повернулася на телебачення, і дуже в цьому мене підтримав.
— Пропозиція знову вийти в ефір стала для вас несподіванкою?
— Це сталося досить стрімко навіть для мене — людини, яка не боїться ризикувати. Продюсер ранкового мовлення Юлія Жмакіна випадково зустріла мене в коридорах «1+1». Я мимохіть обмовилася, що цікаво було б подивитися, чи вийде у мене знову стати ведучою. Такі думки вголос. І раптом Юля каже: «Ми якраз запускаємо денний проєкт, чи не хочеш взяти участь в кастингу?» Чому ні?! Мені стало цікаво. У той час Влад Яма та Руслана Писанка вже були затверджені як ведучі й канал шукав третього. Я прийшла на кастинг, а пізніше мені зателефонували та запропонували місце ведучої.
«Намагаюся не їсти після п'ятої вечора»
— Це було для вас цікаво?
— Коли зайшла в студію, вся телевізійна атмосфера мене немов поглинула. Телебачення дійсно заворожує. І тут мені запропонували проєкт, аналогів якому на українському телебаченні немає. П'ять годин прямого ефіру. Величезне поле свободи, де ти повинен проявити свій потенціал, імпровізувати, безпосередньо взаємодіяти з глядачем. Це дуже сміливо, і я вірю, що це і є майбутнє телебачення.
Це мені нагадало відоме шоу «Доброго ранку, Америко» — проєкт, де можна бути веселим, глибоким, цікавим. Різним. Це все мене підкупило, і я не змогла собі відмовити у задоволенні знову з'явитися в ефірі. Так що поки я в цьому відчутті буквально купаюся.
— «Твій день» — проєкт прямого ефіру, а значить, особливий стан.
— Перш за все — це величезний сплеск адреналіну! Напевно, ті ж емоції відчувають рок-музиканти, які відпрацьовують п'ятигодинні концерти. Але мені подобається, у мене багато енергії, і я люблю нею ділитися.
— Як настроюєтеся на такий тривалий ефір?
— Пощастило, що нас троє, і від ефіру до ефіру стає все легше працювати. Нещодавно зловила себе на думці, що навіть не помітила, як пролетів час. Просто ти починаєш занурюватися в проєкт і проживаєш день на очах у глядачів так, немов це і є твоє реальне життя.
— З вашої трійки у вас найбільше досвіду роботи в кадрі.
— Це іноді заважає. Я помічаю, що як тільки включається суфлер, у мене, напевно, на рівні ДНК вискакує програма «ведуча новин». А такий формат тут не зовсім доречний. Звичайно, я над собою працюю, доводиться виходити із зони комфорту. Але я це люблю. Мозок і тіло людини весь час повинні бути у тонусі. Тільки тоді можна продовжити молодість і бути цікавою. Поки ти гориш — живеш.
— Ви маєте чудовий вигляд. Які процедури робите?
— Все максимально можливе при моєму графіку життя. Наприклад, намагаюся не їсти після п'ятої вечора. Дуже багато п'ю води. Бігати не люблю, а от тривалі піші прогулянки обожнюю. Іноді ходжу в спортзал. Але мені не подобається повторюваність у спорті. Тому йду на сквош, бігову доріжку, а наступного дня проходжу десять тисяч кроків. Іноді підіймаю з тренером залізо. Головне від усього, що робиш, отримувати задоволення. До речі, я ще дуже люблю електронну музику, і, поки це було можливо (до пандемії), регулярно ходила на дискотеки.
— Перехворіли на ковід?
— Так, молодша дочка принесла його зі школи. У нас були втрата нюху, слабкість, але без високої температури. Слава Богу. Були хвилювання, але цей час ми прожили з дочками разом, вдома, підтримуючи один одного. Грали в настільні ігри, дивилися хороші фільми, а коли вже могли — виїжджали в ліс, щоб гуляти і розробляти легені. Вдячні лікарям за їхню працю і допомогу, що постійно були на зв'язку.
«Все змінюється, і треба вміти адаптуватися до нових умов»
— В цьому році виповнюється 25 років, як ви опинилися на телебаченні.
— Кошмар! Давайте не будемо цю цифру озвучувати (сміється). Я прийшла на телебачення у 1996 році. Почала працювати в перших незалежних українських новинах разом з Оленою Фроляк. Коли потрапила на телебачення, мені було 19 років, я тоді тільки почала вчитися в Києво-Могилянській академії. Продюсери проводили якраз кастинг ведучих, і мене відібрали. Ми з Оленою стали кумами та спілкуємося по сьогоднішній день.
— Пам'ятаєте свій перший ефір?
— Було неймовірно страшно, дуже нервувала. Потім ще довгі роки ночами мене переслідував кошмар: я виходжу в ефір, відкриваю рот, а звуків нема. По суті, я, як і багато хто тоді на каналі, була першопрохідцем. Дотепер пам'ятаю свій перший піджак, в якому вела новини — класичний, з двома гудзиками, оранжевого кольору. А Олені купували піджаки а-ля Шанель, з круглими комірцями. Довгі роки її улюбленим був жовтий піджачок з круглими золотими гудзиками.
— Це вже історія…
— Точно. Було смішно, коли минулого року ми зі старшою дочкою пішли на день відкритих дверей в Києво-Могилянську академію. Нас привели в музей Могилянки, і раптом ми бачимо, що один з експонатів — це моя заява з проханням зарахувати мене студенткою першого курсу гуманітарного факультету. Дочка каже: «Мамо, ти вже стала музейним експонатом».
— Зробивши успішну кар'єру, ви цілком могли залишитися у політиці.
— Знаєте, це абсолютно нормальна практика для Заходу, коли ти різко міняєш свій життєвий шлях. Джордж Стефанопулос зараз зірка «Доброго ранку, Америко», а до 2009 року був директором з комунікацій Білого дому, працював політичним консультантом Білла Клінтона. Потім пішов з політики у журналістику, зробивши там блискучу кар'єру. Просто зараз ми живемо у такому світі, коли стабільні конструкції не працюють. Все змінюється, і треба вміти адаптуватися до нових умов. Коли ти сам вмієш дивуватися і можеш дивувати світ — таке життя якраз для мене.
Читайте також: Олена Фроляк: «У мене вся сім'я перехворіла на коронавірус. Почалося з мого походу на день народження з мінімумом гостей»
Фото каналу «1+1»
3604Читайте нас у Facebook
