«Раніше я була жертвою, а тепер буду залякувати»: ексклюзивні подробиці з зали суду над «арбалетницею» у Полтаві

Згідно з особистим планом на вересень, 22 числа Таїсія мала підпалити своє помешкання у Полтаві. Якби дівчині вдалося виконати план, згоріла б скромна кімната в гуртожитку по вулиці Маршала Бірюзова, де вона проживала від дня народження. Щоправда, останні два роки Тая бувала тут наїздами, оскільки навчалася у Харкові, в Національному університеті цивільного захисту України. Мріяла стати соціальним психологом і мала непогані успіхи в навчанні. Її фото як відмінниці висить на університетській дошці пошани.

Стріла пройшла навиліт через зап’ясток руки, і це врятувало вчительку від набагато серйознішої травми

Але настало 6 вересня. Таїсія вирішила прогуляти пари, і в Харків не поїхала. Бо в неї народився інший план — налякати вчителів школи № 11, у якій вона навчалася до 5-го класу. Тому, перекинувши арбалет через плече й засунувши в кишеню кілька стріл до нього, на початку 10-ї ранку вийшла з дому. Боковий вхід був відкритий, і дівчина безперешкодно зайшла в приміщення — ні охоронця, ані технічки, які могли б її зупинити, на «посту» не було.

Колишня учениця піднялася східцями на другий поверх. Її увагу привернули злегка прочинені двері в кабінет № 26. У ньому якраз йшов урок української мови. Вчителька стояла спиною до Таїсії на відстані кількох метрів і не могла зреагувати на незнайомку із волоссям, пофарбованим у зелений колір, яка, зупинившись на порозі, натягувала тятиву арбалета. Випущена стріла полетіла в учительку, потрапивши у ділянку передпліччя. У класі зчинився ґвалт, на який зі свого кабінету вийшла заступниця директора з навчально-виховного навчання. І теж отримала «свою» стрілу, намагаючись утихомирити зловмисницю. Від серйозного, якщо не смертельного поранення, як потім розповів автору цієї публікації представник правоохоронних органів, жінку врятувало лише те, що вона закрила груди рукою. Стріла пройшла навиліт через кисть лівої руки, зачепивши молочну залозу.

Таїсія кинулася було вниз по східцях, але дорогу їй перегородив один з дев’ятикласників, які в цей момент якраз виходили на подвір’я, де в них мав відбутися урок фізкультури. Він відібрав у неї спортивну зброю й віддав завучу. Таїсія не чинила опору. За свідченням очевидців, вона поводилася на диво спокійно.

До приїзду наряду поліції Таїсія знаходилася у кабінеті завуча, яка, попри поранення, вела з нею розмову, намагаючись зрозуміти психологію її вчинку. «Вона повелась людяно, не кричала, хоча в неї текла кров», — пригадує Таїсія. А героєм дня називає дев’ятикласника, котрий не побоявся відібрати в неї арбалет, інакше вона могла б накоїти більшого лиха.

«Останнім часом був такий стан, наче я одна в цьому світі»

Що ж штовхнуло молоду дівчину на такий крок? Про це намагалися дізнатися журналісти, які зібралися у Київському районному суді Полтави, який 8 вересня обирав для Таїсії П. запобіжний захід. На спілкування з підслідною було більш ніж пів години у проміжку, поки суддя знаходився у нарадчій кімнаті. Ще до того дівчина заявила, що вона повністю визнає свою вину та готова понести за це відповідальність. Що жалкує про свій ганебний вчинок і просить вибачення у своїх жертв, з якими навіть не була знайома.

«Мені дуже шкода, що я таке зробила, і якби я мала змогу повернути час назад, то нізащо так не вчинила б», — сказала Таїсія П. у суді.

За її словами, образу на школу вона носить з дитинства, оскільки постійно зазнавала у ній моральних і фізичних тортур, інакше кажучи, булінгу. Як з боку ровесників, так і з боку вчителів. За попередніми показами, Таїсія не могла забути, як під час уроку математики її при всьому класі принижувала вчителька молодших класів, бо вона не могла справитися із завданням.

— І я сказала собі, що вже досить, — пояснює Таїсія. — Раніше я була на місці жертви. А в той момент відчула, що тепер усе контролюю. Тепер я буду залякувати! Бо зло породжує зло. Скільки можна це терпіти? Мені було важко контролювати свій стан. Після тривалого самоаналізу можу сказати, що то був порив. Це важко описати, — відповідала на запитання про причини свого неадекватного вчинку дівчина із зеленим волоссям. Говорила без жодних емоцій, бо добре навчилася їх приховувати. Дещо сплутано і не зовсім зрозуміло.

Таїсія переходила з однієї школи в іншу (загалом навчалася у трьох), але її проблема залишалася з нею — вона скрізь була об’єктом насмішок. З нею ніхто не дружив. З нею не віталися. У неї й зараз немає друзів. Їй ламали речі, псували майно. На неї тиснули, говорили у вічі, що вона нікчема. Вона роками знаходилася сам на сам зі своїми переживаннями та проблемами. І, певно, дуже довго у її голові визрівав план помсти світові за те, що він її принижував, підставляв підніжки, бив так, що не було видно синців…

— Я вивчала тему булінгу, — каже Таїсія П. — Це доволі розповсюджене явище, на жаль. Він існує як у школах, так і в університетах. Не треба тішити себе ілюзіями, що, чим доросліша людина, тим це якось зменшується. У вищих навчальних закладах частіше відбувається словесний булінг: викладачі тиснуть на дітей, які не вливаються в загальне стадо.

Єдиною людиною, з якою дівчина могла поділитися своїми проблемами, була її старша сестра. Батькам вона нічого не розповідала, бо «вони й так зайняті». Загалом, старалася нікому не показувати своїх переживань. Каже, намагалася бути веселою, щоб не показувати, як їй насправді погано. Може, тому вчителі й однокласники не помічали її справжнього стану й зараз говорять, що вона була тиха й спокійна. А останнім часом у неї був такий стан, що «нічого не хочеться, нічого не можеться, наче я одна в цьому світі».

Стріляла по дерев’яному кругу, а коли навчилася, пішла стріляти в людей

— В університеті, якщо бачила нападки з боку викладачів, то старалася уникати спілкування з ними. Спілкуватися тільки в рамках лекцій, семінарів, — розповідає далі. — До мене ставилися добре, бо бачили мої здібності, хоча і там є люди, яким би краще не працювати зі студентами.

Молода дівчина не вірить у те, що можна було б щось змінити у своєму житті.

— Що з того, якби я комусь про все розказала? Або проігнорували б, або сказали б, що це поодинокий випадок, а не система, або що я заслужила. Вважала тоді: якщо промовчу, то це все якось забудеться. Краще не заморочуватися.

Таїсія заперечує, що яскравим зеленим кольором волосся хотіла привернути увагу оточення до себе. Каже, просто експериментує зі своєю зовнішністю.

Пояснити походження давніх шрамів на зап’ястках від порізів, очевидно, лезом, відмовилася.

Але чому, власне, зброєю залякування вчителів Таїсія П. вибрала саме арбалет? Просто тому, що він у неї був.

— Метальними видами спорту я захоплююся давно, — пояснює. — Мені дуже подобається лук. Арбалет (Man Kung та пластикові стріли до нього з металевими наконечниками. — Авт.) купила в інтернет-магазині тому, що зовнішньо він мені був симпатичним. Цілі на когось нападати з ним у мене не було. У мене був мотив чисто спортивної стрільби. Стріляти вчилася по дерев’яному кругу.

А коли навчилася, пішла стріляти в людей.

— Я не мала мотиву когось убивати, — повторює Таїсія. — Я просто хотіла налякати. Тих учителів я не знаю й особистих претензій до них не мала. Мені дуже шкода. У момент нападу я була якоюсь субстанцією. Tabula rasa, чиста дошка — соціум накладає свої відбитки.

Чи правда був булінг, чи це просто тактика захисту, наразі говорити важко. Але у дівчини явно існують психологічні відхилення. На думку про це наштовхує щоденник, який вона вела та в якому планувала підпалити своє житло й висловлювала суїцидальні наміри. Череп зі слідами засохлої крові на столі в її кімнаті. Батькова фотографія на стіні з вирізаними очима й спотворена ієрогліфами. Фотографії розчленованих тварин у її мобільному телефоні, можливо, сфотографовані нею самою… Ці речові докази були вилучені при обшуку помешкання. Дивно, невже батьки не звертали на таке уваги?

Читайте також: Які ознаки мають вказати батькам, що дитина стала жертвою булінгу

Мати Таїсії працює медсестрою у психіатричній лікарні, батько — у «Полтавагазі». Родина живе небагато. Сусіди відгукуються про них, власне, як і про молодшу доньку, винятково позитивно. Батьки в судовій залі не проронили жодного слова. На прощання, перед тим, як на Таїсію наділи кайданки, мама міцно обнялася з донькою.

Найближчі 2 місяці «арбалетниця» проведе у слідчому ізоляторі — судове рішення не передбачає внесення грошової застави. Суд прийняв рішення обрати саме такий запобіжний для Таїсії П., якій інкримінується замах на життя двох осіб.

Якщо суд доведе її провину, вона може потрапити за грати, як мінімум, на 10 років.

«Який жах для дівчини! — сказав після суду один мій колега. — Усе житті вона тікала від булінгу і потрапила у місце, де на приниженні людей побудована вся система. Але іншого виходу, схоже, немає. Не пожалієш же ти її й не відправиш додому. Бо тут ситуація зайшла надто далеко. Кримінальний кодекс не психотерапевт. Йому плювати, що ти крадеш мопеди із гаража, стріляєш у людей з арбалета, бо тебе в дитинстві затюкали. Завдання Кримінального кодексу — ізолювати від основної частини суспільства небезпечні елементи».

До цих слів додати нічого. Хіба що те, що у справі призначено низку експертиз, зокрема психіатричну, які поки що не готові. А з потерпілими усе гаразд, на щастя.

P.S. Тим часом на сайті Полтавської міськради зв’язку з цією надзвичайною подією з’явилася петиція з вимогою забезпечити всі навчальні заклади міста якісними та професійними послугами охоронної фірми бюджетним коштом.

Читайте також: «Прощавай, цей гнилий світ»: всі подробиці самогубства школярки у Запоріжжі через булінг

Фото в заголовку автора

4030

Читайте нас у Facebook