«Збрехав продюсерам, що вмію говорити українською мовою, і мене взяли на роботу», — Анатолій Анатоліч
Кожен день Анатоліча розписаний по хвилинах. Ранній підйом на ефір «Ранку з Україною» (канал «Україна»), записи інтерв'ю та біг — ведучий вже кілька років бере участь в марафонах. А ввечері — час для сім'ї. У Анатолія та відомого продюсера Юлії троє дітей — десятирічна Аліса, восьмирічна Лоліта та Ніл, якому недавно виповнилося два місяці.
«Біг став для мене життєвою необхідністю»
— Анатолію, схоже, до свого 37-річчя ви реалізували багато, про що може мріяти чоловік, що відбувся. Або це ще не все?
— Знаєте, я зараз мрію про прості речі — більше часу проводити з сім'єю, друзями. Аналізуючи минулий рік і пандемію, в якій ми всі опинилися, думаю, що не варто витрачати своє життя на якісь образи. Треба максимально отримувати задоволення від життя — це те, чого я зараз вчуся. Мрію ще частіше подорожувати і, наскільки це можливо сьогодні, реалізовувати свої бажання.
— До речі, вам це вдається як нікому іншому.
— Це правда. Вийшло, що під час локдауну я став подорожувати більше, ніж раніше. Ми з каналом «Україна» знімали в різних країнах проєкт «Всюди люди». Нещодавно по роботі був у Польщі, Ризі, Грузії. А найближчі мої поїздки плануються в Лондон, Нью-Йорк, Валенсію. Там будуть проходити бігові марафони, і я беру в них участь. До речі, у Великобританії побуваю вперше. Лечу один, через пандемію коронавірусу до останнього не було відомо, чи відбудеться марафон. Але його не скасували.
— Біг у вашому житті давно?
— Близько десяти років. І так вийшло, що за цей час він уже став невіддільною частиною мого життя. Я досі пам'ятаю день, коли народився як бігун — це було 15 лютого. Тоді просто вирішив зайнятися якимось видом спорту. Дружина мене підтримала, і ми вийшли на пробіжку. Спочатку була мета повернути форму, скинути зайву вагу, і я схуд на 25 кілограмів, але потім біг переріс у життєву необхідність.
— Юля з вами бігає і досі?
— Вона бігала під час першого карантину. Призупинила заняття через вагітність третьою дитиною, але має намір повернутися до спортивних тренувань.
— Знаю, що у вас був день народження, а на наступний день рано вранці ви вже сиділи в ефірі «Ранку з Україною». Непростий графік…
— Я намагаюся акумулювати сили і не витрачати їх на якісь другорядні речі. Коли у мене вільний від ефіру тиждень, намагаюся максимально розслаблятися. Після дня народження, дійсно, довелося відразу сісти в кадр, але напередодні ми святкували лише в сімейному колі. А ось на наступний день вже була вечірка з друзями. Правда, знову вранці довелося рано вставати. Але як би пафосно це не звучало, якщо займаєшся улюбленою справою, то сили знаходяться. Як і на щоденну пробіжку.
«Вранці їм кашу або хлібець з арахісової пастою і бананом»
— Чи дотримуєтеся особливої дієти?
— Мій режим дня вже давно сформований. Щоб підзарядитися енергією з ранку, їм кашу або хлібець з арахісової пастою і бананом. Досить проста вуглеводна їжа. Каву п'ю вже на роботі, причому досить багато.
— В цьому році виповнюється п'ятнадцять років з того моменту, як ви приїхали до Києва.
— Вірно, це було в 2006 році. Я приїхав з рідного Кривого Рогу і довгий час знімав двокімнатну квартиру на Оболоні. Моїм сусідом був знайомий ді-джей. Квартира коштувала 200 доларів, і ми ділили цю суму на двох. У той час я працював на радіо. Вранці на машині мене забирали на роботу, а назад добирався на маршрутці та метро. Це був непростий для мене час. Тоді я часто їздив додому, до Кривого Рогу. Залишалися ще якісь підробітки, мене там добре знали, всюди запрошували. А в Києві довелося починати все з нуля.
— Ніколи не хотілося повернутися назад?
— Навіть думок таких не виникало. Попри те що столиця не зустріла мене тоді з розпростертими обіймами, це завжди було комфортне для мене місто.
— Скільки часу вам знадобилося, щоб підкорити Київ?
— Мені здається, я і дотепер цього не зробив. Кілька років тому відчув, що Київ став рідним містом. Тепер тут живуть мої батьки, а дружина — корінна киянка. Вже відчуваю себе тут своїм.
— Ви ж за освітою економіст.
— Так, закінчив Криворізький економічний інститут. Там же вчилася і моя мама, вона бухгалтер. І коли після школи постав вибір, куди вступати, довго не роздумував. Їхати кудись вчитися фінансово для моєї сім'ї було складно. Я вступив у своєму місті на бюджет. Інститут був відомий своєю командою КВК, і це був ще один аргумент, чому хотілося вчитися саме там. На той час команда «95-го кварталу», яка народилася в стінах інституту, вже випустилася і була дуже популярна. Через деякий час я став капітаном команди КВК Криворізького економічного інституту.
— Але ви вирішили не продовжувати в столиці кавеенівське життя.
— Я переїхав до Києва вже як радіоведучий. Мені відразу запропонували роботу, але необхідно було вести програму українською мовою. Тоді в Кривому Розі на ньому мало хто говорив, і я не виняток. Але збрехав продюсерам, що вмію говорити, зімітувавши знання української, і мене взяли. Паралельно став брати уроки мови у молодого викладача Олександра Авраменка, який зараз вже став зіркою.
— Значить, економістом ви так і не попрацювали?
— Ні дня! Отримуючи диплом про закінчення, розумів, що не буду працювати за спеціальністю. Мені було цікаво зовсім інше. Але разом з тим освіта та середовище, в якому навчався, дали мені можливість просто бути собою.
«Заробляю на YouTube, хоча найбільша моя любов — телебачення»
— В ефір повертається українська версія інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
— Так, сезон вже знятий. Не можу вам, звичайно, сказати про результати. На цей раз я виступив як капітан команди каналу «Україна». Ця гра в моєму житті вже давно, але кожен раз, сідаючи за стіл, відчуваєш неймовірний драйв.
— Подобаєтеся собі по телевізору?
— Зізнаюся, не завжди. Буває, у мене до себе виникає маса питань. Але для того, щоб мене хвалити, є мама, а все інше це вже моменти самокритики.
— Скільки років ведете ранкові шоу?
— П'ятнадцять років. Здається, довше мене цього ніхто не робив. Я починав з ранкових проєктів на радіо, потім перейшов на телебачення. Але мені подобається відчуття, коли заряджаєш позитивним настроєм глядачів на цілий день.
— Ваші дочки, дивлячись на популярного батька, мріють про телебачення?
— Вони досить спокійно ставляться до того, що тата показують по телевізору. Ми з дружиною не створюємо навколо моєї персони якийсь культ. Аліса і Лоліта — творчі дівчатка, їм подобається бувати у мене на роботі, знайомитися з популярними людьми. Але ще більше вони поки захоплені танцями, малюванням і музикою. Це все те, чим я в своєму дитинстві не займався. Пам'ятаю, лише пару раз сходив на плавання і все. Крім школи, у мене не було нічого. Тому багато відкриваю для себе тільки зараз, і це неймовірно захоплює — спорт, музика.
Читайте також: Анатолій Анатоліч присвятив тату новонародженому сину
— У вас же навіть є власна музична група!
— Вона перебуває у «сплячому» режимі. У всіх музикантів моєї групи свої проєкти. Повернення в шоу-бізнес ми постійно відкладаємо, поки часу для цього немає. Та й, зізнаюся, з голосом у мене не склалося. Це не спів, а скоріше начитування віршів.
— Вашому синові Нілу недавно виповнилося два місяці. Дає поспати?
— Ніл — прекрасна дитина, яка не заважає висипатися. До того ж Юля, дуже їй дякую, звільняє мене від нічних чергувань. Вона розуміє, що вранці мені треба мати гарний вигляд. До речі, дружина й сама вже вийшла на роботу. Була в декреті всього кілька тижнів. Вважаю, що це нормально. Поки ми можемо, заробляємо для своїх же дітей.
Читайте також: Плакали всі: багатодітний батько Анатолій Анатоліч показав зворушливе відео виписки з пологового будинку
— Що приносить вам матеріальні блага?
— Я не тільки теле- і радіоведучий, але ще й (є таке гарне слово) конферансьє. Хоча в основному заробляю на YouTube. Потім йде конферанс і вже потім телебачення. Але найбільша моя любов, звичайно, телебачення.
10322Читайте нас у Facebook
