ПОИСК
Інтерв'ю

Віталій Войцехівський: «Для президента Зеленського недоторканних керівників ОВА немає»

9:57 1 травня 2023
Віталій Войцехівський

Віталій Войцехівський склав присягу народного депутата 16 листопада 2022 року, за три місяці до повномасштабного вторгнення рф. У Раді Войцехівський увійшов до Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування.

Це нікого не здивувало, бо з роботою муніципалітетів він добре знайомий — до обрання депутатом три каденції поспіль обирався мером Золотоноші, що на Черкащині. Войцехівський і досі заглиблений у життя округу і доволі жорстко критикує керівництво області.

Про роботу в парламенті, допомогу переселенцям і конфлікт з очільником Черкаської ОВА, що триває кілька місяців, читайте в інтерв’ю нашому виданню.

— Ви, напевно, не так уявляли собі роботу у Верховній Раді, коли балотувалися. Над чим працюєте у другий рік своєї каденції?

РЕКЛАМА

- Війна внесла корективи і в життя країни, і в роботу парламенту. Особливо в перші дні, коли треба було приймати насамперед закони, пов’язані з воєнним станом. Зараз посилено працюємо над євроінтеграційними законами, щоб стати повноправним членом Європейського Союзу.

У комітеті займаємося розробленням законопроєктів про адміністративно-територіальний устрій, змінами до виборчого законодавства. Це передовсім пов’язано з поки що окупованими та вже деокупованими територіями. Також маємо враховувати той факт, що деякі населені пункти і, відповідно, райони просто стерті окупантами з лиця землі і навряд чи будуть найближчим часом відбудовані.

РЕКЛАМА

— Ви — член міжфракційного об’єднання «ВПО України». Чим займаєтесь у межах МФО?

РЕКЛАМА

- Основна мета — допомогти сім’ям, які постраждали від війни, і громадам, де ці люди вимушено проживають. Щоб робити це ефективно, постійно буваємо в регіонах спільно із засновниками ГО «ВПО України» Максимом Ткаченком, Сергієм Козирем і Русланом Горбенком. Нещодавно проїхали Харків, Полтаву, Дніпро, Кам’янське, Кривий Ріг — на місці видно краще. Зустрічалися з людьми, з представниками органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій. Є розуміння, що деякі законодавчі акти, що стосуються вимушено переміщених осіб, час змінювати. Бо вже більше року повномасштабної війни, то ситуація відрізняється і відповідні законодавчі ініціативи на часі.

Наприклад, у Кривому Розі порушили проблему. Згідно із законом, заборонено змінювати цільове призначення землі під час війни. Є такі будівлі, як, наприклад, колишні гуртожитки. Місцева влада готова ці об’єкти переобладнати під малосімейку, дати ВПО житло. Але щоб перевести приміщення в житловий фонд, треба змінити цільове призначення землі. Таких будівель по Україні чимало, і навіть без державної участі місцева влада могла б вирішувати житлове питання і готова це робити. Тому ми готуємо свої пропозиції щодо змін, які враховували б ці нові обставини.

— Центри ВПО — хто ними опікується і скільки їх уже відкрили?

- Уже є у Києві, Львові, Івано-Франківську, Кропивницькому, Одесі, Кривому Розі, Полтаві, Дніпрі, Кам’янському, на Черкащині. І будуть ще, ми на цьому не зупиняємося.

Не треба плутати ці центри з центрами роздачі гуманітарної допомоги. Це насамперед центри спілкування для переселенців, де надають юридичні консультації, допомагають із пошуком роботи та житла тощо. Там організують різні гуртки для дітей, групи за інтересами для дорослих. У деяких центрах уже розпочали роботу курси української й англійської мови для дорослих і дітей, вони дуже затребувані. Центрами опікується наше міжфракційне об’єднання. У кожному офісі працюють волонтери, які самі є переселенцями. До прикладу, в Умані 28 волонтерів. Дуже активні. Знайшли хореографа, організували заняття з танців.

— Переселенцям допомагає і ваша громадська організація «Команда Войцехівського»?

— Допомагаємо дуже активно ЗСУ. Для військових передали понад 50 автівок, дрони, тепловізори.

Але не забуваємо і про допомогу цивільним, особливо людям у селах. Взимку возили дрова для опалення, теплі речі, продукти харчування. Доводилося шукати специфічні ліки, бо приїхали люди з діабетом, із захворюваннями щитоподібної залози. ГОшка спонтанно якось організувалася. Я від початку був у вирі подій, мене добре знають на окрузі, тож люди зверталися і питали, як допомогти. Велику частину запитів досі закриває місцевий бізнес — агрофірма «Маяк», Золотоніський маслоробний комбінат, Красногірський олійний завод, «Еконія», ціла низка підприємців.

Активно пропонують допомогу звичайні люди. Приходили лікарі, вирішили пожертвувати свій одноденний заробіток — ми закупили ліки за ці кошти. Допомагають іноземні міста-партнери Німеччини, Польщі, Словаччини, країн Балтії, з якими дружимо ще з часів мого мерства.

— Яка ситуація на Черкащині зараз? Ви буваєте на окрузі, здається, частіше, ніж у Києві.

- Під час передвиборчої кампанії дуже часто казали: «Перед виборами зустрівся з нами і більше ми тебе не побачимо». Тому для мене було справою честі об’їхати всі села, міста, колективи. Став у пригоді і досвід, набутий на посаді міського голови. Знаю, наприклад, у якому селі бабусі треба суглоб замінити, на якій вулиці трубу прокласти. І це не досягнення, а звичайна робота будь-якого мажоритарника в нинішній час. Люди стали згуртованішими, громади — відповідальнішими. Якщо раніше вони будь-яку справу починали з листа до Верховної Ради і Президента з проханням про виділення коштів, то зараз розуміють, що війна, що необхідно місцеві питання вирішувати самотужки, ще й встигати донатити на ЗСУ. Кожна громада працює на Перемогу, в неї усі вірять. Мене як людину з команди Президента тішить, що велика довіра саме до Зеленського. На багатьох зустрічах бабусі підходять і просять передати Володимиру Олександровичу, що вони за нього моляться.

— 23 березня ви з трибуни Верховної Ради закликали звільнити очільника Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця.

- Мене як народного депутата люди питають: «Віталію, ти знаєш, що в нас робиться?». Моїм обов’язком є розібратися в суті, а не намагатися замовчувати проблеми. Навіть якщо це стосується посадовця, якого призначав президент. Для Володимира Олександровича немає недоторканних. Ви ж бачили приклади звільнення посадовців на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Херсонщині. Після виступу до мене підходили колеги з деяких областей і казали, що і в них відбуваються схожі інциденти.

— Які у вас до нього претензії?

- Останньою краплею стала спроба рейдерського захоплення Красногірського олійного заводу. Один із чоловіків, який брав у цьому безпосередню участь, кілька разів повторив фразу: «Глава ОВА в курсі». Згодом із різних джерел почала надходити інформація, що цей чоловік із травня 2022 року є позаштатним радником Табурця.

Є й інші випадки, якими правоохоронці повинні займатися. Це наведення порядку зі спиртом, тютюном, лісом. Якщо людину призначив особисто президент, то вона як ніхто зобов’язана робити все, щоб не скомпрометувати ані себе, ані команду, яка виявила їй довіру. Були ситуації, коли родичі військовослужбовців, громадські організації хотіли з ним зустрітися, але їх не приймали. Чомусь легше було до Президента на зустріч потрапити, ніж до нього.

— І зараз у вас жодної комунікації немає?

— Коли його призначили керівником, ми зустрілися, я запропонував свою допомогу і сприяння. Це були перші дні війни, саме тоді, я вважав, гуртуватися необхідно було всім. Але вже доволі скоро стало зрозуміло, що людина має якісь інші погляди, інше бачення. Таке враження, що він не розуміє, до прикладу, що депутат-мажоритарник не повинен погоджувати свої зустрічі на окрузі з головою військової адміністрації. Та й відповідальності у період російської агресії очільник області має більше, аніж прав, а не навпаки, як почасти бачимо на Черкащині.

— Із трибуни ви сказали, що владу на Черкащині «не поважають, а бояться». Що ви мали на увазі?

- Коли зміниться ситуація і зміниться очільник області, я боюся тут бути пророком, але в нас відкриється багато фактів, про які люди сьогодні бояться говорити. Чому бояться? Тому що комусь повістка прийде, а ще й при цьому можуть побити. В когось під мобілізаційне завдання опишуть транспорт. Якщо це підприємець, можуть увесь чоловічий колектив в армію забрати. Такі випадки були і я про це теж говорив. Таке враження, що влада в Черкаській області — це якийсь каральний орган.

— Через конфлікт вам закидають спроби розхитувати ситуацію в області і мало не саботаж роботи Президента і навіть ЗСУ, бо Табурець — військова людина.

- Я представляю в парламенті президентську політичну силу. Президент Зеленський для мене — людина, дії якої я беру за приклад. Жодними своїми діями не компрометую ані Президента, ані Збройні Сили, до яких щоразу принагідно вирушаю спільно з однодумцями. Більше того, силою нинішньої влади вважаю вміння говорити та вирішувати проблеми, а не замовчувати їх. Саме тому відкрито заявляю про прорахунки Табурця.

— Була реакція на ваш виступ у Верховній Раді з боку вищого політичного керівництва?

- Для нашої політичної сили це не є щось екстраординарним. У такій численній фракції апріорі не може бути однієї думки. Це нормальний робочий процес демократичної політики, де завжди є місце конструктивному діалогу. Є зловживання чи порушення — про них треба говорити. Гірше, коли про них говорять люди, а ми мовчимо. Така моя позиція.

— Ви згадали про Красногірський олійний завод, де 17 березня сталася спроба рейдерського захоплення. Яка ситуація зараз?

- Слава Богу, Мін’юст скасував незаконні реєстраційні дії, але чомусь правоохоронці не йдуть далі. В мене запитання: чи опитані всі, хто брав участь у захопленні 17 березня? Чи опитали того чоловіка, який сказав уже легендарну фразу «глава ОВА в курсі»? І хто замовник цього всього? А згадки про нібито мою причетність до рейдерського захоплення, чесно, лише смішать. Мені здається, що справжні замовники і виконавці вже зрозуміли всю, м’яко кажучи, неоднозначність інциденту і намагаються просто довести все до абсурду. Сподіваюся, їм це не вдасться.

Скажу чесно, я вихід до трибуни не планував і промову не готував. Просто було бридко. П’ятниця обід — пів доби вже триває рейдерське захоплення. Субота, неділя — тиша. Хоча при обласній адміністрації є антирейдерська комісія, яка мала б одразу відреагувати. Натомість обласна влада відреагувала через три дні. Ні, не рішучими діями, як вважаєте, чим? Брифінгом! Просто брифінгом, на якому повідомили, що все під контролем.

До речі я звернувся до міністра внутрішніх справ і до Генерального прокурора. Просив узяти під особистий контроль цю справу. Від міністра прийшла відповідь, що слідство триває. Від Генерального прокурора реакції очікуємо.

— Ви оприлюднили цю історію разом із контактами приймальні і закликали бізнес звертатися в разі чого. Був відгук?

- Телефонували з Ротмістрівської громади Черкаського району. З юристами врегулювали ситуацію, і зараз фермери спокійно проводять посівну компанію. На електронну адресу надійшло 19 повідомлень про рейдерство з усіх куточків України. Різні ситуації, різні юридичні моменти. Але всі ці факти взяли в роботу, частину вже вирішено. В основному писали дрібні фермерські господарства, куди чомусь приїхали хлопці в спортивних костюмах і сказали, що засіватися будуть вони.

— Які у вас відносини з вашим земляком, народним депутатом Антоном Яценком?

- Я значно більше спілкуюся з іншими депутатами з Черкащини — Сергієм Нагорняком, Любою Шпак, Роксоланою Підласою, Олегом Арсенюком. Коли почалася повномасштабна війна, допомога йшла без прив’язки до політичних сил. Я знаю що він у Канівську лікарню возив ліки, кудись ще. До нас прийшло багато ліків, разом возили в Умань. Я не стежив за постами в соцмережах, не знаю, хто кому дякував. Через це пов’язувати мене з ним…

— А з Кирилом Тимошенком?

— Бачив його один раз, він приїздив у Золотоношу разом із Президентом на відкриття басейну. Інших зустрічей з ним у мене не було.

— Вам закидають контроль над золотоніською газетою «Златокрай», яка при цьому фінансується коштом комунального бюджету. Ви маєте до неї стосунок?

- Місцеві газети завжди пишуть про Президента, обласну владу, народних депутатів-мажоритарників, які обиралися від цих округів. Ми ж не кажемо про вплив Президента чи очільника області. Якщо я активно працюю на окрузі, живу в Золотоноші, то, мабуть, я щось тут роблю й іноді газета мене згадує. Наприклад, 25 квітня я зустрічався зі Спілкою чорнобильців. Ми зустрічаємося з ними вже 15 років. Можливо, про це теж напишуть, я не знаю. Думаю, що після того мого виступу можуть видумувати і викручувати що завгодно. І мені здається, що це роблять люди, які панікують і бояться, що правоохоронці таки можуть дійти до суті питання із захоплення олійного заводу.

2529

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів