Геннадій Москаль: «На руках у людей зброї достатньо, щоб одночасно захопити Офіс президента, Кабмін і Верховну Раду»
Варто нагадати, що українці мають право володіти багатьма видами зброї ще з 1998 року, але за певних умов. До такої преференції, як мінімум, потрібно дорости (мисливську гладкоствольну зброю мають право придбати лише після досягнення 21 року, а рушницю або гвинтівку — після 25 років). Роздають високопосадовці й нагородні «стволи». Проте це офіційно. На практиці ж нелегально придбати гранату чи навіть кулемет — не проблема.
Скільки нелегальної зброї налічується в Україні, як вона з району ООС розповсюджується країною, скільки коштує «вбиваючий товар», в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» розповів колишній заступник міністра внутрішніх справ, екс-голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль.
«Не можна дозволяти обіг зброї, якщо тривають бойові дії»
— Геннадію Геннадійовичу, нещодавнє опитування засвідчило: 75 відсотків українців висловлюються проти надання законодавчого права на приватне володіння вог¬непальною зброєю. Водночас є й такі, хто переконує, що ця ініціатива була б корисною для суспільства, адже сприяла би зменшенню злочинності та покращенню правопорядку.
— Сьогодні країна, будемо казати, у повній депресії. А після депресії що? Агресія. Більшість людей дуже роздратовані, вони налаштовані всіх вбивати, розстрілювати, вішати… Депутати хочуть самі озброїтися і думають, що це їм допоможе.
Не забуваймо і про пияцтво та наркоманію. П’яному дати в руки зброю — це страшне. Приміром, образила компанія чоловіка в ресторані, він згадує, що має вдома зброю, біжить, бере пістолет і всіх розстрілює. Подібні ситуації вже трапляються мало не щодня. Загальна культура людей ще дуже і дуже низька, особливо у порівнянні з європейською.
Головне ж — країна знаходиться в стані війни. Не можна дозволяти обіг зброї, якщо тривають бойові дії. Депутати не хочуть розібратись в цій проблемі, а бажають узаконити її вільний обіг. Начебто МВС проти, але щось вони не дуже, як то кажуть, голосно кричать. В країні не можуть навести порядок навіть з травматичною та нагородною зброєю, про яку тоді легалізацію взагалі може йтись?
— Вам теж один з президентів свого часу презентував зброю.
— Так, указом президента Леоніда Кучми я був нагороджений пістолетом. До речі, на ньому викарбовано, що він нагородний, моє ім’я, прізвище тощо. Це легально. От тільки до такої зброї навіть патронів не видають. Пістолет маю, патрони купити не можу, оскільки вони, згідно з українським законодавством, можуть бути лише в бойовій одиниці.
Ну от лежить собі пістолет у коробочці. А якщо куплю патрони, тоді підпаду під статтю — незаконне зберігання вогнепальної зброї та набоїв до неї. За таке правопорушення передбачено ув’язнення до п’яти років.
Якщо ми хочемо навести порядок, починати треба із закону про нагородну зброю. Сьогодні її роздає хто хоче. Це офіційно має право робити президент України, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, голова Служби безпеки, командувач Національної гвардії, голова зовнішньої розвідки і так далі. Всі роздають. Це дурниці! Як наслідок — бардак у державі. Але ж ніхто не хоче наводити лад, тому що нагороджують наближених. Колись у 2005 році я працював в одного міністра, у нього було 73 (!) одиниці нагородної зброї, але вона ніде не фігурувала, окрім відомчих наказів.
— Нещодавно знайомий, аргументуючи необхідність легалізації зброї, навів такий приклад: його пограбували і винесли з дому все цінне майно, а самого побили. Він вважає, що якби у нього в руках був той же пістолет, то цього не сталося б.
— У таких опонентів завжди запитую: ти зможеш вбити людину? Грабіжник професійно володіє зброєю, і для нього не є питанням вистрілити. Але 99 відсотків нормальних людей цього зробити не зможуть. Найдіть приклад, хто з добропорядних громадян України захистив себе за допомогою травматичної зброї — немає жодного випадку. Це все байки!
Приміром, багатьох журналістів пограбували, побили, обматюкали при виконанні службових обов’язків. І що, хтось вистрелив у кривдників? Хоча ваші колеги мають право на володіння травматичною зброєю, проте хто нею хоч раз скористався і захистив себе? Відповідаю: ніхто. Треба мати змогу морально переступити через себе і вистрілити. Тому вся ця зброя перейде до криміналітету, він навіть не витрачатиметься на закупівлю різних довідок і таке інше. А навіщо?
«Половину українців постріляють, а інших, кого зможуть, затримають і посадять у в’язницю»
— Прихильники легалізації переконують, що масове володіння зброєю дозволить надійніше захищати країну, зокрема й від зовнішньої агресії.
— Тоді постає питання: для чого ми сплачуємо податки на утримання поліції, Національної гвардії, Служби безпеки України, військових? Давайте розпустимо всі правоохоронні органи, самі озброїмось — і захищатимемось. Дійде до того, що половину українців постріляють, а інших, кого зможуть, затримають і посадять у в’язницю. Виникне збройний конфлікт у самому суспільстві.
— Є позитивний досвід Молдови, де зброя дозволена і рівень злочинності значно нижчий, ніж в Україні.
— Там не йдеться про короткоствольну. До речі, в Україні з тією ж мисливською зброєю не можуть навести порядок. Сьогодні не проблема купити і мисливську зброю, і перероблений автомат Калашникова для стрільби поодинокими пострілами (але його можна брати лише на полювання). Ну, возять ці стволи з собою у багажниках. За весь час роботи в правоохоронних органах не пригадую, щоб хтось себе з такого карабіну захистив. А от щоб стріляли під час п’яних розборок — постійно.
— Але ж депутати пропонують прописати в законі запобіжники. Один з них — задля отримання дозволу на зброю доведеться пройти обстеження у психіатра.
— У нас дуже великий рівень психічних захворювань. Не всі стоять на обліку у лікаря. Маючи вогнепальну зброю, людина переоцінює свої можливості, а коли вона ще психічно неврівноважена або вживає алкоголь чи наркотики, то пішло-поїхало. Сьогодні суспільство не готове до легалізації зброї. Ті, хто навіть по новому закону «Слуг народу» куплять вог¬непальну зброю, мають знати, що через рік вона вся перекочує до криміналітету.
— Як це може бути?
— Дуже просто. Відстежуватимуть, у кого є зброя, і забиратимуть. Всі країни через це проходили. Але у нас спочатку накоять дурниць, а потім думають, що робити. От будуть залазити в хату і забирати. Вже зараз викрадають дорогі карабіни, вінчестери й таке інше, а після легалізації це набуде масового характеру.
— Після початку бойових дій на сході України в країні з’явилось дуже багато неконтрольованої «сірої» зброї.
— Перша зброя пішла після Революції гідності. Наведу лише один приклад з тих, що ми розбирали, коли я був головою тимчасової слідчої комісії з розслідування злочинів, скоєних на Майдані. У 2013 році райвідділи міліції Львівської області та обласне управління «Беркуту» атакували невідомі й за одну ніч вибрали всю зброю. Це пістолети, кулемети, автомати Калашникова, снайперські гвинтівки, гранатомети, гранати. Було викрадено 12 тисяч одиниць. Постає питання: де і в кого вона сьогодні? Її ніхто не шукає. Тобто цієї кількості зброї достатньо, щоб захопити одночасно Офіс президента, Кабмін і всю Верховну Раду.
Далі пішли неконтрольовані події, пов’язані з анексією, збройним конфліктом на Донбасі. Держава не поставила належного заслону на блок-постах (були лише вибіркові перевірки). Як наслідок, зброя зі сходу почала поширюватись всією територією країни. Здебільшого до нас йде трофейна зброя, яка ніде не обліковується, ніхто не знає, звідки вона. Її на схід привозили росіяни, чеченці, серби. Контроль, який би перешкоджав цьому, відсутній.
— Ви сказали, що здебільшого це трофейна зброя, але звідки вона береться?
— Після відходу деяких військових частин у Луганську знаходили цілі схованки. Потім дрібногуртовими партіями їх перевозили на підконтрольну територію.
Забирали зброю у вбитих при визволенні територій, коли робили так звані зачистки та все вилучали. Але мали бути прийняті нормативно-правові акти про трофейну зброю. Нічого ж нема, це все розраховано на чесність. А тут вже хто для чого йде воювати. Різне буває.
Ще: сьогодні зброя, як і наркотики, через поліцію часом потрапляє на вторинний ринок. Те, що мало б знищуватись, згодом десь вистрілює. Пам’ятаєте, ще до окупації з обрізу застрелили мера Феодосії й залишили знаряддя вбивства? Тоді за номером вирахували, що цей обріз був вилучений поліцією Тернопільщини та нібито знищений. То не поодинокий випадок, повірте. Ось вам ще одне з джерел постачання зброї на вторинний ринок.
.jpg "«Думаю, зараз у людей на руках нелегальної зброї більше, ніж легальної», — каже Геннадій Москаль")
— Але можна ж прослідкувати шлях такої зброї та вийти на злодіїв.
— Акти, які засвідчують факт знищення, є. В документах вказано: зброя завантажувалась в мартенівські печі для знищення. А от що там далі було: муляжі чи шматок труби — ніхто сьогодні не доведе.
— Скільки сьогодні коштує пістолет чи автомат на чорному ринку України?
— Ціни обвалились. Те, що коштувало дві з половиною тисячі доларів, вже вартує 250. Наразі за 50 доларів можна купити пістолет Макарова, за 150 доларів — автомат Калашникова.
— У ЗМІ пишуть, що сьогодні на руках в українців від трьох до п’яти мільйонів одиниць нелегальної зброї. На вашу думку, яка цифра достовірніша?
— Та ніхто не може підрахувати. Думаю, що нелегальної зброї більше, ніж легальної. Ідеться про короткоствольну, автомати, гранатомети. Припускаю, що на руках знаходиться до десяти мільйонів одиниць незаконної зброї. Дуже багато нереалізованої — відсутні покупці…
— Погодьтесь, що ситуація зі зброєю в країні катастрофічна і потребує врегулювання.
— Так, але сьогодні законів більш ніж достатньо. Додатково ухвалювати нічого не потрібно. Необхідно активізувати покарання за незаконне зберігання, виготовлення як зброї, так і набоїв. Повинна ефективно працювати поліція та інші правоохоронні органи й вилучати зброю у населення. От тільки цього ніхто не робить.
Коли я працював на Закарпатті, в Криму, ми завжди викупали у населення вогнепальну зброю. Громадянам краще її легально продати поліції, ніхто ж не питає, як вона до тебе потрапила. Гранати, пістолети, та все що хочеш викупляли. Люди несли, не було бажаючих попастись і сісти на п’ять-десять років за торгівлю зброєю. Держава надала вигідну альтернативу. Сьогодні нічого такого не практикується.
Кримінальний кодекс чітко говорить: якщо людина хоче добровільно здати зброю, вона звільняється від відповідальності. Раніше створювали фонди, тому що поліція не може це робити за бюджетні кошти, й питання вирішувалось.
Як повідомляли раніше «ФАКТИ», в Україні розформували відділи по контролю за оборотом зброї, оскільки була виявлена масштабна корупційна схема видачі дозволів на мисливську нарізну, гладкоствольну і травматичну зброю.
Фото зі сторінки Геннадія МОСКАЛЯ у «Фейсбуці»
1901Читайте нас у Facebook
