Під час коронації Наполеон Бонапарт вихопив корону з рук Папи Римського і надів собі на голову
29 квітня 1918 р. Павло Скоропадський був обраний гетьманом України .
30 квітня 1840 р. У Петербурзі побачив світ «Кобзар» Тараса Шевченка.
1 травня 1876 р. У Відні з успіхом пройшла прем'єра опери Вольфганга Амадея Моцарта «Весілля Фігаро».
1 травня 1966 р. Студент Георгій Москаленко і робітник Віктор Кукса вночі встановили на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства український національний прапор.
2 травня 1611 р. В Англії вперше опублікована офіційно дозволена версія Біблії — «Біблія короля Якова».
3 травня 1941 р. Народилася легендарна радянська шахістка Нона Гапріндашвілі — п'ята в історії шахів чемпіонка світу, перша міжнародна гросмейстерка серед жінок.
4 травня 1961 р. У СРСР прийнято указ про посилення боротьби з дармоїдством.
5 травня 1921 р. У Франції вперше були представлені духи «Шанель».
Наполеоне Бонапарте народився 15 серпня 1769 року в корсиканському місті Аяччо. Його батько, нащадок шляхетного італійського роду, був у добрих стосунках з французами, коли вони взяли Корсику під свій контроль. У віці десяти років Наполеона разом зі старшим братом вступив до коледжу у Франції, а потім до Французької військової академії. Майбутній імператор з дитинства не думав ні про що, крім військової служби. Заради цього він навіть змінив своє ім'я на французький манір, ставши Наполеоном Бонапартом. Одного разу дев'ятнадцятирічний лейтенант Бонапарт подав прохання про зарахування його до лав російської армії. Відповідь була позитивною, але з однією умовою — зниження звання. Зрозуміло, для гордого корсиканця це було неприпустимо.
У 1789 році доля піднесла Наполеону справжній подарунок — французьку революцію. Тоді були потрібні нові лідери — розумні, сміливі, рішучі, здатні повести за собою натовп. Амбіційний військовий чудово підійшов на роль улюбленця французького народу. В період Великої французької революції він досяг чину бригадного генерала після взяття Тулона 18 грудня 1793 року. Потім став дивізійним генералом і командувачем військовими силами тилу. У листопаді 1799 року здійснив державний переворот і став першим консулом.
Він усіма способами завойовував собі популярність серед простих солдатів. Якось, побачивши вартового, який заснув, не віддав його під суд, а забрав його зброю і сам заступив на пост. Заради того, щоб зміцнити свій авторитет, був готовий на безрозсудний ризик. Був випадок, коли неподалік від полководця впав снаряд, який мав ось-ось рвонути. Всі, хто стояв поруч, розбіглися. Щоб дати їм урок відваги, Бонапарт під'їхав до снаряда на коні. Пролунав оглушливий вибух, кінь впав мертвий, а вершник, залишившись цілий і неушкоджений, зажадав нового коня. Подібні вчинки завоювали любов і повагу солдатів.
18 травня 1804 року він був проголошений імператором. Обов'язковою умовою коронації було прибуття понтифіка. Папа Римський Пій VII зібрався покласти корону на голову нового імператора, але йому не вдалося здійснити старий обряд. Наполеон нетерпляче вихопив корону з рук враженого і розгубленого Папи і надів її на свою голову.
Наполеон багато робив для того, щоб Париж став найкрасивішим містом Європи, а ряд реформ, які вплинули на всі сфери життя французів — від освіти до оподаткування — працюють і досі. До речі, твердження, що французький імператор був дуже маленького зросту, не відповідає дійсності. Дослідники біографії Наполеона дійшли висновку, що його зріст становив майже 170 сантиметрів. У XVIII-XIX століттях для чоловіка це було цілком нормальним.
Переможні Наполеонівські війни, особливо австрійська кампанія 1805 року, прусська і польська 1806−1807 років, австрійська кампанія 1809 року сприяли перетворенню Франції в головну державу на континенті. Однак невдале суперництво Наполеона з Великобританією не дозволяло цього статусу закріпитися. А поразка Наполеона у війні 1812 року проти Російської імперії призвело до формування антифранцузької коаліції. Програвши Битву народів під Лейпцигом, Бонапарт вже не міг протистояти об'єднаній армії союзників. Зі вступом коаліції у Париж він відрікся від престолу і був відправлений на заслання на острів Ельба. Повернувся на французький престол у березні 1815 року, але всього на сто днів. Поразка при Ватерлоо змусила його вдруге відректися від престолу. Він здався англійцям і був засланий на острів Святої Єлени в південній частині Атлантичного океану. Там і провів решту життя, поки не помер 5 травня 1821 року.
Існує версія про те, що Наполеон був отруєний. У його волоссі виявили високу (приблизно в 10 разів більше допустимої) концентрацію миш'яку. Але деякі історики вважають, що колишній імператор, побоюючись отруєння, сам приймав миш'як у малих дозах протягом тривалого часу, щоб виробилася стійкість до нього. Він не знав, що миш'як має властивість накопичуватися в організмі, і, приймаючи його, повільно себе вбивав. Правда, є й інша думка, що посилається на результати розтину, підписаного кількома лікарями. Згідно з цим документом Наполеон помер від виразки шлунку.
1140Читайте нас у Facebook
