«Вину так і не визнала»: матір, яка заморила голодом дворічного сина, засудили до 12 років позбавлення волі

Малюки повільно вмирали з голоду. Гризли шпалери — на стінах залишилися сліди дитячих зубів

Коротко нагадаємо історію чотирирічної давнини. Шостого грудня 2016 року Україну приголомшила страшна новина: у київській квартирі було знайдено мертву дитину. Виявила її власна мати, вона ж викликала поліцію та швидку. Фахівці, що приїхали на місце події, були в жаху від пояснень 20-річної жінки. Виявляється, вона залишила дітей — трирічну дочку Аню та сина Данила, якому було 1 рік і 9 місяців, самих у квартирі… на одинадцять днів. З їжі у дітей було лише трохи печива та кукурудзяні палички. Малюки повільно вмирали з голоду. Гризли шпалери — на стінах залишилися сліди дитячих зубів. Віддерли шматок лінолеуму: «турботлива» мама не тільки залишила їх самих вдома, але ще й підперла двері ззовні. Якби не це, малюки змогли б піти на кухню — напитися води, з'їсти суп, залишений в холодильнику, кінець кінцем, кричати й стукати у вхідні двері. Можливо, хтось із сусідів почув би й прийшов на допомогу…

Даня помер з голоду на дев'ятий день. Два дні Аня провела в кімнаті з тілом братика. Дівчинку врятувало тільки те, що вона здогадалася випити з вази воду для квітів. Коли мати нарешті повернулася, дівчинка була непритомна, при смерті від виснаження — у неї вже почали відмовляти внутрішні органи.

У невимовному жаху були усі, хто опинився на місці злочину, — поліціянти, лікарі, працівники прокуратури, дитячий омбудсмен. Спокійною була тільки сама мама. Владислава Трохимчук занервувала, лише коли її затримали та пред'явили їй підозру в скоєнні злочину. Намагаючись виправдатися, жінка пояснювала: «Не знала, що діти помруть».

Сенс цієї дивної фрази став зрозумілим пізніше. Виявилося, що Владислава — з виду турботлива мама, яка весь час постила у соцмережах фотографії зі своїми дітками, одягала їх, купувала іграшки, ходила на прогулянки, — свідомо морила їх голодом… заради наживи. Про це «ФАКТАМ» розповіла киянка Катерина Калашникова, з якою Влада була в групі молодих матусь «ВКонтакте».

Виявилося, Трохимчук спочатку ділилася з одногрупниками світлинами своєї щасливої родини — коханого чоловіка Антона, діток Ані та Дані, брала участь у відкритих бесідах, а потім раптово почався «крик про допомогу»: «У моєї донечки виявили гідроцефалію головного мозку! Щоб врятувати дитину, їй роблять уколи в голову, і кожен коштує 750 гривень. В мене немає таких грошей! Допоможіть!» Звісно, інші матері відгукнулися на біду Владислави й перерахували їй гроші. Але ані документів, ані довідок, ані діагнозів молода жінка не надала. А щоб розвіяти підозри людей і змусити їх і далі перераховувати їй гроші, Владислава показала фото блідої, худенької дочки з пересохлими губами, яка плаче. Саме заради таких фото, як пізніше з'ясувало слідство, корислива мама й морила дітей голодом. Ось і того разу Влада залишила дітей самих, а через півтора тижня накупила продуктів і поїхала до них.

— Наступного дня я повинна була прийти до неї у гості, — продовжує Катерина Калашникова. — Влада сказала, що їх з малятком виписують з лікарні, запросила мене. «Приходь з ночівлею й приводь інших дівчаток, які не вірили мені та хочуть подивитися, як почуваються мої діти». Я впевнена, що вона не перший раз мучила дітей голодом. Просто цього разу не розрахувала термін, думала, що знайде у квартирі дітей слабенькими, але живими. Тому й нас запросила, і їжі накупила: їй потрібно було створити враження, що у квартирі повний порядок, холодильник забитий продуктами, а дітки все одно бліді та мляві, «тому що хворіють».

Синові вона теж вигадала б якусь страшну хворобу, щоб і на його «лікування» можна було просити грошей. Ось що означає її фраза: «Я не думала, що вони помруть».

«У мене нерв защемило, нога оніміла, я не могла ходити. Коли трохи попустило, поїхала до дітей»

Де ж ці півтора тижня перебувала горе-матір? І чому на допомогу дітям не прийшов батько малюків? Виявилося, що з першим чоловіком, батьком Ані та Дані Олексієм Трохимчуком, Влада розійшлася та пішла до власного кума Антона, з яким у неї була спільна дитина, двомісячна Софія. Ось з ними-то Влада й перебувала ті одинадцять днів, коли її старші діти повільно вмирали з голоду.

У телефонному інтерв'ю «ФАКТАМ» цивільний чоловік Влади говорив, що не підозрював, що діти перебували самі у квартирі, замкнені, без їжі. Влада казала, що вони у її матері, і він їй вірив.

— Я не перевіряв — це моя єдина помилка, — бідкався Антон Подчапко. — З того часу, як народилася Сонечка, я був зосереджений тільки на ній. Звичайно, і подумати не міг, що всі ці дні діти можуть бути закриті у квартирі. Той рік, який я прожив із Владою, виявився роком у брехні. Вона брехала про батьків, приховувала свій вік… Навіщо? Я не знаю. Але дітей вона любила. Даню постійно цілувала, на руках носила. До Соні теж чудово ставилася.

Може, це післяродова гарячка? Я помітив, що останнім часом Влада була дуже дратівливою. Психувала через дрібниці, могла кинути на підлогу речі, розбити посуд. На хрестинах Соні вона накинулася у церкві на священника, потім влаштувала скандал у ресторані. Я тільки заспокоював її, чекав, коли це минеться.

Єдина проблема у версії про те, що Антон нічого не знав про нелюдський вчинок своєї цивільної дружини, — банківська картка, на яку довірливі матусі надсилали гроші на лікування «хворих дітей» Владислави. Вона належала В'ячеславу Дудці — найближчому другу Антона Подчапка. Більш того, сусіди квартири, де відбувалися страшні події, розповіли журналістам, що за день до виявлення дітей Владою вони чули у квартирі чоловічі голоси. Оскільки ключі від квартири були тільки у Влади та Антона, то один з чоловічих голосів явно належав йому. Тобто Антон приїхав у квартиру, побачив, в якому стані діти, і ввечері відправив туди Владиславу з продуктами для малюків.

Відома фізіогномістка Тетяна Ларіна, побачивши телеінтерв'ю з ним, сказала, що чоловік точно бреше. Втім, Антона Подчапка так і не притягнули до відповідальності як співучасника. У справі він проходив тільки як свідок і в суд не прийшов.

Маленького Даню відспівали та поховали в Носівці на Чернігівщині, де у сім'ї Владислави живуть родичі. Аня, яку насилу врятували та довго відновлювали здоров'я, знаходиться в прийомній сім'ї — її біологічного батька Олексія Трохимчука, як і мати, суд позбавив батьківських прав. Сама Владислава з грудня 2016 року перебуває у СІЗО. Її адвокат Іван Клечановский говорив, що здоров'я його підзахисної похитнулося, вона була в критичному стані — почався діабет, часто йшла носом кров, жінка весь час була на інсуліні. «Одного разу під час судового засідання Влада навіть залила кров'ю документ», — пояснював захисник.

До речі, коли у лютому 2017 року Владислава давала у СІЗО інтерв'ю журналістам телеканалу «1+1», саме поганим самопочуттям вона пояснила те, що кинула дітей на одинадцять днів.

— У мене нерв защемило, нога оніміла, я не могла ходити, — говорила Владислава Трохимчук. — Лікарі сказали, що це може бути хребтова грижа. Коли мене трохи попустило, я поїхала до дітей — з продуктами, з іграшками. Аня лежала на ліжку, спала. Я розбудила її, дала сирок, бананчик. Я її тримала на ручках. А далі все було як у страшному сні…

«ФАКТАМ» вдалося поспілкуватися з волонтеркою у сфері тюремного капеланства Іриною Гусеницею, яка до посилення карантинних заходів приходила до Лук'янівського СІЗО і підтримувала ув'язнених. Зокрема Владиславу Трохимчук.

— Пам'ятаю нашу першу зустріч, — розповідає Ірина Гусениця. — Я прийшла у СІЗО, мені виділили приміщення й привели тих, хто висловив бажання поспілкуватися на духовні теми. Я відразу ж звернула увагу на Владиславу — серед інших, вже сильно побитих життям жінок, ця молода свіжа дівчинка дуже вирізнялася. Але я її не впізнала. Як і усі, у грудні 2016 року дивилася новини про малюка, якого мати заморила голодом. Ридала потім два дні — загиблий Даня ровесник моєї дочки Софії… А коли прийшла у СІЗО і побачила Владу, навіть не підозрювала, що переді мною та сама мама. Вона підійшла до мене, ми трошки поспілкувалися. І тільки потім я зрозуміла, хто це був.

Що сказати про перше враження? Нормальна, спокійна, доглянута дівчина. Я знаю, що вона жила в хорошій камері на чотири людини, до неї нормально ставилися сусідки по камері. У цьому сенсі їй пощастило, що вона жінка. У чоловіків ув'язнених за злочини над дітьми або насильство над жінками б'ють, принижують, можуть і вбити, це ні для кого не секрет.

Про що ми спілкувалися з Владиславою, я, звичайно, говорити не буду — не маю на це права ані за законом, ані з моральної точки зору. Що вона думає, чи визнає свою провину, чим пояснює — це все мене не обходить, я не прокурор і не суддя. В душу не лізу, та Влада туди й не пускає нікого. І я приходжу не для того, щоб з'ясовувати, хто винен, а хто ні. Для мене важливо було простягти руку допомоги, дати можливість покаятися і звернутися до Бога. Але тут є нюанс — людина може щиро покаятися, тільки якщо визнає свою вину.

А на той момент Влада ще не була засуджена, та її офіційна позиція в суді була — невизнання своєї вини. Але що мене порадувало, в чому я бачила позитивні зміни — щоразу, коли я відвідувала СІЗО і Влада до мене приходила, вона ділилася тим, що прочитала у Біблії. Це дуже добре, що вона думає про Бога та про свою душу.

Вирок суду прокуратура вважає занадто м'яким і має намір подавати апеляцію

У 2019 році Голосіївський районний суд оголосив Владі вирок, який шокував усіх присутніх. Суддя Галина Бондаренко сказала, що «Владислава несамовито закричала, знайшовши сина мертвим (це чули сусіди. — Авт.), а значить, вона не навмисне вбила його. Однак, з огляду на те, що вона не розкаялася у своєму злочині, а також на те, що їй властива цинічність, демонстративність, безжалісність… суд вважає правомірним засудити обвинувачену до вищої міри покарання». Після цих слів усі очікували почути «довічне ув'язнення». Однак виявилося, що вища міра — це усього вісім років позбавлення волі. Тому що безпосередньо перед складанням вироку судді… змінили статтю, за якою судять Трохимчук, з умисного вбивства на залишення в небезпеці.

— Ми подали апеляцію та домоглися зміни не тільки вироку, але й кваліфікації на умисне вбивство, — каже «ФАКТАМ» речниця столичної прокуратури Надія Максимець. — Апеляційна скарга була задоволена. І ось зараз, у липні 2021 року Владислава Трохимчук почула новий вирок — 12 років позбавлення волі. У своєму рішенні суд вказав, що до цього терміну зараховується час, проведений обвинуваченою у СІЗО. За «законом Савченко», який зараховує день в ізоляторі за два дні позбавлення волі, Владислава Трохимчук, яка знаходиться у СІЗО вже чотири з половиною роки, виходить, відбула вже дев'ять років з дванадцяти. У обвинуваченої є місяць на оскарження, і я впевнена, що вона з адвокатами не упустить таку можливість.

Зі свого боку ми теж розглядаємо варіант оскарження, тільки в бік збільшення терміну — прокурор на суді просив для неї довічного ув'язнення, враховуючи особливу тяжкість злочину і те, що обвинувачена свою вину так і не визнала.

Як вона відреагувала на вирок? Не сміялася і не плескала у долоні, як минулого разу. Взагалі не проявляла ніяких емоцій.

На суді був присутній батько Ані та Дані Олексій Трохимчук. Він був цілком згоден з позицією прокурора, який просив для обвинуваченої довічного ув'язнення.

Антон Подчапко — другий чоловік Влади, батько її молодшої дочки Софії, — викликаний до суду як свідок, так і не з'явився. Його місцеперебування дотепер не відомо. Але показань інших свідків, а також інших доказів було достатньо, щоб підтвердити провину обвинуваченої за тією кваліфікацією, на якій ми наполягали. Однак оголошений вирок набагато м'якіше, ніж пропонував прокурор. Отже, ми будемо готувати апеляцію.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що у Вінниці суд засудив до довічного ув'язнення 32-річного чоловіка, який молотком убив рідну матір, колишню дружину та двох маленьких дітей.

5500

Читайте нас у Facebook