Прихильники здорового харчування купують у нас паростки: кияни, що вирощують мікрогрін, розповіли про його користь

«Першу ферму облаштували у гаражі»

— Як у вас виникла ідея створити стартап з вирощування мікрогріну?

— Ця історія почалася з того, що минулої зими я купила через Інтернет набір для вирощування паростків, — відповідає Настя. — В тому наборі були насіння руколи, редиски, соняшника і ще декількох рослин. Я тоді не шукала, який би розпочати бізнес. Просто мені подобається пробувати щось нове. До того ж маю трохи вільного часу, бо перебуваю у декретній відпустці.

— Перед цим мали досвід городниці?

— Майже ні. Я народилась і виросла в місті, у нас немає дачі. Хіба що експериментувала з вирощування полуниці біля нашого гаражу. Як не дивно, мікрогрін в мене на підвіконні виріс прекрасний. Через те, що ця зелень надзвичайно корисна, а я прихильниця здорового харчування, обмовилась моєму чоловікові Андрію: «Було б непогано, щоб у нас був стелаж для того, щоб вирощувати мікрогрін. Якщо урожай буде більшим, ніж зможемо з’їсти, то запропоную забрати надлишки знайомим молодим мамам з нашого житлового комплексу». Андрій обожнює щось майструвати та досить скоро облаштував місце для вирощування в гаражі. До нас радо долучився друг Андрія Олексій, і справа непомітно перетворилася з хобі на справжню роботу. Хлопці стали завзято вивчати специфіку вирощування різних видів рослинок, конструювати і своїми силами робили стелажі та автоматичні системи штучного освітлення та поливу.

— Хто став вашим першим покупцем?

— Вже не пригадаю. Ми певний час просто роздавали мікрогрін родичам, друзям, знайомим — фактично тестували продукцію. Олексій взяв на себе важливий сегмент роботи — налагодження контактів з власниками, менеджерами та шеф-кухарями ресторанів та кафе. Саме він приніс перший виторг за проданий мікрогрін. Зараз постачаємо його багатьом ресторанам та кафе. Серед наших клієнтів також чимало й приватних осіб.

Ми доставляємо клієнтам живий, тобто ще не зрізаний мікрогрін в ящиках, в яких він виріс. Тому наші покупці мають можливість зістригти пагони і свіжесенькими їх покласти в страви. До речі, в магазинах, як правило, продають вже зрізаний мікрогрін. За той час, поки його продадуть, поки він полежить вдома в холодильнику, його свіжість і соковитість неминуче втрачається.

Читайте також: «Щоб облаштувати сад на гектарі землі, нам потрібно два дні»

РЕКЛАМА

— Пропонуєте людям набори для самостійного вирощування паростків?

— Так, адже вони мають попит. Одні хочуть мати мінігород на підвіконні та споживати власноруч вирощену зелень. Інші — показати своїм дітям, як ростуть рослинки. Для малечі це дуже захопливо: поклали насіння на льняну тканину, полили — і вже через декілька діб з’являються крихітні пагони. З кожним днем паростки стають дедалі більшими. Дітки спостерігають ці зміни з захопленням. Це чимось схоже на догляд за Тамагочі — віртуальним героєм надзвичайно популярної колись електронної гри. Більшість дітей в столиці дуже далекі від землеробства, можна навчати їх азів ботаніки на прикладі вирощування мікрогріну.

— Якщо я правильно зрозумів, земля для вирощування мікрогріну не обов’язкова?

— Саме так. Паросткам достатньо поживних речовин, які містить насіння. Потрібні лише вода і якась основа, щоб зачепитись за неї корінням. В набори, призначені для вирощування паростків вдома на підвіконні, ми кладемо шматки льняної тканини, бо це зручно для клієнтів. Якби ми клали спеціальний ґрунт з кокосової стружки, то вона могла б розсипатися по квартирі. А це додатковий клопіт. На нашій фермі використовуємо саме кокосовий ґрунт. До речі, коли ми з чоловіком літали на відпочинок в Єгипет, задля забави взяли з собою такий набір. В готелі виявилося, що одного лляного килимка нам не вистачає. То ми використали чисту шкарпетку — мікрогрін виріс на ній не гірший, ніж на кокосовій стружці чи на льоні.

— Рахували, паростки скількох видів рослин культивуєте?

— Близько двадцяти видів мікрогріну. А ще вирощуємо їстівні квіти: віолу (російською мовою «Анютины глазки»), кислицю, фуксію, настурцію, пеларгонію. Вирощуємо паростки соняшника, гороху, гірчиці, руколи, кінзи, амаранту, броколі, кольрабі, базиліку, декількох видів редису, кукурудзи, дайкону (солодкої японської редьки)… Зауважу, що в традиційній українській кухні мікрогрін ще до недавнього часу не використовувався — практика його вживання прийшла до нас з-за кордону.

— У відкритому ґрунті його вирощують?

— Ні, лише в приміщеннях. Це дає можливість отримувати врожаї мікрозелені навіть взимку.

«Постійні клієнти оформлюють передплату на доставлення мікрогріну»

— Ваш бізнес сезонний?

— Безумовно. Влітку попит на нашу продукцію дещо зменшується, бо доступні сезонні зелень, фрукти та овочі. Але за концентрацією вітамінів вони значно поступаються мікрогріну. Тому багато хто продовжує купувати його. Для постійних клієнтів ми запровадили доставлення паростків за підпискою: людина може замовити, скажімо, 20, 50, 100 ящичків. Це вигідно, бо ціна мікрогріну за передплатою менша. Людина, що оформила підписку, знає, що один чи декілька разів на тиждень (це як вона бажає) їй доставлять мікрозелень, не треба замовляти щоразу.

— Для розвезення замовлень користуєтесь послугами служб доставлення?

— Ні, винаймаємо кур’єрів або іноді доставляємо самі, якщо маємо час. Довіряти виконання цієї роботи кур’єрам, яких не знаємо, ризиковано, бо наш товар надто ніжний.

Доставиш замовлення і розпитуєш клієнта, які в нього побажання щодо нашої продукції та сервісу — зворотний зв’язок для нас дуже важливий. Ми просимо покупців не викидати ящики і наступного разу повернути нам, щоб виробництво було якомога більш безвідходним.

— Які страви з паростків ви могли б порадити?

— З них слід робити різноманітні салати. Тобто вживати свіжими, щоб отримати максимум вітамінів. Додавати в гарячі страви сенсу немає через те, що нагрів нищить вітаміни. Ми з чоловіком особливо любимо салат з паростків амаранту, редису, горошку, моркви. Додаємо туди помідори черрі, часничок та приправляємо оливковою олією. Зазвичай робимо чимале блюдо салату, щоб отримати більше вітамінів. Кожна господиня має можливість імпровізувати з рецептами салатів, враховуючи особливості смаку та аромату кожного з видів паростків. Наприклад, гірчиця та редис додають гостроти, а кінза — ще й пряні смакові нотки.

Шкода, що шеф-кухарі в ресторанах використовують мікрогрін лише для того, щоб страви виглядали візуально привабливішими, а також для надання їм більш витонченого смаку.

— Будь-які види рослин можна вирощувати як мікрогрін?

— Ні, певна частина рослин для цього не годиться. Чому? Паростки одних з них неприємні на смак або шершаві на дотик. Хочеться, щоб їжа була не лише корисна, а й смачна та зручна.

— Конкуренція на вашому ринку велика?

— Так. Скажімо, в тому районі Києва, де знаходиться наша ферма, декілька підприємців займаються мікрогріном. В соцмережах люди, що вирощують мікрозелень (в тому числі підприємці), діляться досвідом, при потребі навіть допомагають одне одному. Був випадок, коли колегам з Харкова не вистачило паростків, щоб виконати замовлення (адже літо — період корпоративів, весіль), і вони попросили, щоб ми їх виручили. Ми зрізали мікрогрін, упакували та попросили водія рейсового автобуса передати нашу посилку. Через сім-вісім годин її отримав адресат. Думаю, він нічого на нашому мікрогріні не заробив, але зберіг у клієнтів репутацію надійного постачальника.

Зауважу, що мікрогрін — продукт локальний. Немає сенсу везти його продавати в інші міста, а тим паче — країни. Він відносно недорогий, до того ж, як я вже казала, ніжний. Тому зазвичай продають його в тому населеному пункті, в якому виростили.

Читайте також: «Ми продаємо осляче молоко по 1000 гривень за літр. Ціна відповідає трудовитратам»

— Вашій родині вистачає грошей, які заробляєте на мікрогріні?

— Ми не так давно працюємо, тому поки що ні. Але впевнено йдемо до того, щоб вистачало, — перевели ферму в значно більше приміщення, ніж гараж, в якому починали бізнес. Завдяки цьому об’єми виробництва зростуть, а з ними — заробіток. Коли розмірів гаража стало не вистачати, щоб задовольняти попит клієнтів, ми почали шукати інше приміщення — таке, щоб його оренда була не дорогою, і щоб воно знаходилось недалеко від нашого дому. Спочатку перебралися в один підвал. Але через деякі причини він нам не дуже підійшов, тому взяли в оренду будівлю на території гаражного кооперативу і зараз облаштовуємо в ньому ферму. Ящики з мікрогріном стоять там у декілька ярусів, щоб раціонально використовувати місце. На нашій фермі багато чого автоматизовано: за певним графіком вмикаються штучне освітлення та полив. Вода подається під коробочки з мікрогріном. В ящиках є отвори, завдяки цьому волога проникає в кокосовий ґрунт і затримується там.

— На мікрогріневій фермі треба підтримувати певний мікроклімат?

— Так, обов`язково. Для паростків оптимальною є температура 20 градусів тепла. Але добитися, щоб вона завжди була такою в приміщенні нашої ферми, непросто, особливо коли на вулиці плюс 30—35 або коли взимку буде мінус 20.

До нашого стартапу приєднався ще один друг мого чоловіка, який взяв на себе маркетингові задачі, — це не менш важливо, ніж вирощування та продаж. Тож тепер в нашій команді три родини прихильників здорового харчування. Всі ми, якщо не щодня, то принаймні через день, їмо супервітамінні салати з паростків і дуже їх любимо, тому навіть назву ферми склали з двох слів — «мікрогрін» і «любити». А ще нашого сина звати Любчик, тому без кореня «люб» було не обійтися.

Регулярне вживання мікрогріну — це простий недорогий спосіб зміцнення здоров’я, урізноманітнення раціону, зміцнення імунітету та піклування про себе. Кожен може зробити цей мікрокрок назустріч до гарного самопочуття.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про незвичну ферму під Києвом, власник якої розвиває гастрономічний туризм.

1674

Читайте нас у Facebook