Києво-Печерська лавра отримала статус музею 95 років тому: як це було
30 вересня 1841 р. Народився український історик, громадський діяч, фольклорист Михайло Драгоманов.
1 жовтня 1931 р. З конвеєра Харківського тракторного заводу зійшов перший трактор.
1 жовтня 1971 р. У Флориді відкритий найвідвідуваніший центр розваг у світі «Дісней-уорлд».
2 жовтня 1951 р. Народився відомий британський співак Стінг.
3 жовтня 1866 р. Згідно з умовами Віденського договору, Венеція, що входила до складу Австрії, стала італійською.
6 жовтня 1986 р. Завершився шаховий поєдинок за звання чемпіона світу між Гаррі Каспаровим та Анатолієм Карповим. Перемогу здобув Каспаров.
Києво-Печерська лавра знаходиться в центрі Києва і займає два пагорби, розділених глибокою улоговиною, що спускається до Дніпра. У XI столітті ця місцевість була вкрита лісом. Тут усамітнювався для молитви священник села Берестова Іларіон, він викопав для себе печеру. У 1051 році Іларіон був поставлений митрополитом Київським, і його печера спорожніла. Водночас до Києва прийшов з Афону монах Антоній і оселився в печері Іларіона.
Благочестя Антонія привернуло до його печери послідовників, серед яких був і Феодосій. Коли їх кількість зросла до дванадцяти, вони влаштували для себе церкву та келії. Антоній поставив в ігумени Варлаама, а сам пішов на сусідню гору, де викопав для себе нову печеру. Саме вона послужила початком Ближніх печер, названих так на противагу колишнім, Далеким. Число прочан все збільшувалося, і Антоній домігся у великого князя Ізяслава Ярославича дозволу використовувати всю гору над печерою.
У 1073 році була закладена кам'яна церква, освячена у 1089 році. У 1096 році ще не зміцніла обитель перенесла напад половців. Православні святині були розграбовані та сплюндровані. Але вже в 1108 році монастир відновили, на його території з'явилися нові споруди.
Лавра була обгороджена частоколом. При ній знаходився будинок для прийому, влаштований Феодосієм для притулку жебраків, сліпих, кульгавих, на нього відпускалася десята частина монастирських доходів. Щосуботи монастир посилав віз хліба для ув'язнених. З переселенням братії у великий монастир печери були перетворені в усипальницю для ченців, тіла яких клали по обидва боки коридору, в поглибленнях стін. В XI і XII століттях з монастиря вийшли до 20 єпископів.
У 1151 році монастир був розграбований торками, у 1203-му — половцями. За однією з версій, саме в битві з половцями загинув давньоруський богатир Ілля Муромець, який захищав Печерську лавру. Незадовго до смерті Ілля Муромець здійснив чернечий постриг. У Ближніх печерах знаходяться мощі богатиря. Їх дослідження показало: «Саме так, як розповідається в народних переказах, Ілля мав високий зріст — 177 сантиметрів (для того часу це набагато вище середнього), надзвичайну силу (виключний розвиток м'язової системи), але змолоду страждав на захворювання хребта, що призвело до деякої функціональної перебудови організму (потовщення зводу черепа, збільшення розмірів кисті в порівнянні з довжиною плеча та передпліччя). Преподобний Ілля Муромець мав кілька регенерованих переломів ребер і правої ключиці, а смертельним для нього стало проникаюче поранення грудної клітини якимось пласким колючим предметом… Таке ж саме пошкодження бачимо на внутрішній стороні лівої руки».
Але найстрашніше розорення лаври відбулося в 1240 році, коли орди Батия взяли Київ. Частину ченців Києво-Печерського монастиря було перебито, частина — розбіглася. У 1482 році військо хана Менглі I Гірея спалило і пограбувала монастир. Щедрі пожертви знову дали йому можливість відродитися. У XVI столітті лаврі належали два міста — Радомишль і Васильків, десятки сіл з рибними ловами, перевозами, млинами, медовими і грошовими данями та бобровими гонами.
Після Берестейської унії у 1596 році була зроблена спроба підпорядкувати лавру уніатському митрополиту, але ченці на чолі з архімандритом Никифором Туром чинили збройний опір. Монастирю вдалося також відстояти і свої великі маєтки. Лавра стала оплотом православ'я в Південно-Західній Русі. При архімандритах Єлисеї Плетенецькому і Захарії Копистенському в монастирі працювала заснована в 1616 році друкарня. Петро Могила заснував тут училище, яке згодом було пов'язане з братнім училищем та стало початком Києво-Могилянської колегії.
Гетьман Іван Самойлович обвів лавру земляним валом, а Мазепа — кам'яною стіною. Пізніше були побудовані укріплення бастіонного типу, які зробили Печерську фортецю головним укріпленням Києва. У 1731−1745 роках була побудована Велика Лаврська дзвіниця — висота разом з хрестом 96,5 метра. Перші роботи зі зведення дзвіниці почали в 1707 році на кошти Івана Мазепи. Ближні та Дальні печери розділені між собою яром і хребтом гори. У Ближніх почивають мощі 80 святих, в Дальніх — 45.
29 вересня 1926 вийшла постанова про «визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко». Поступове витіснення чернечої громади музеєм завершилося до 1930 роки повною ліквідацією монастиря. Частина братії була вивезена та розстріляна, інші були ув'язнені або заслані. Лавра зазнала розорення. В одному з корпусів була розміщена державна історична бібліотека України. У музейний комплекс на території лаври увійшли Музей книги, Музей історичних коштовностей та інші. У 1988 році у зв'язку зі святкуванням 1000-річчя Хрещення Русі новоствореній Печерській чернечій громаді було передано територію Дальніх печер. Нині Києво-Печерська лавра — пам'ятка світового значення, охороняється ЮНЕСКО. Для православного світу ця святиня значиться на третьому місці — після Єрусалиму і святої гори Афон.
680
Читайте нас у Facebook
