ПОИСК
Інтерв'ю

Бурба міг відмовитися виконувати усне розпорядження Єрмака щодо «вагнерівців», — ветеран розвідки

15:00 3 грудня 2021
затримання вагнерівців

У справі про операцію із затримання бойовиків ПВК Вагнера, як і раніше, більше запитань, ніж відповідей. Про це заявив журналістам керівник відділу розслідувань Bellingcat Христо Грозєв після пресмарафону Володимира Зеленського. Опозиція продовжує звинувачувати у зриві цієї спецоперації президента та його Офіс. Сам Володимир Зеленський спочатку всіляко відкидав причетність України до спроби затримання «вагнерівців» на території нашої країни, а пізніше він заявив, що ця операція йому не сподобалася, оскільки була дуже ризикованою.

Цікаво, що й сам колишній начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал Василь Бурба понад рік тому, вже після свого звільнення з посади, говорив в інтерв'ю виданню «Interfax-Україна», що не має інформації про те, що операція із затримання «вагнерівців» (вона називалася «Авеню») була зірвана кимсь з представників Офісу президента.

Нагадаємо, що Головне управління розвідки (ГУР) України відстежувало бойовиків з ПВК Вагнера з 2018 року. Спочатку планувалося виманити до п'яти бойовиків на територію Угорщини, там їх заарештувати та судити вже в Україні. Проте до вересня 2019 року ГУР вдалося зібрати дані майже на тисячу бойовиків, більшість з яких воювали на Донбасі у період між 2014-м та 2018 роками. Розвідники під прикриттям почали вербувати вагнерівців для виконання завдання у Венесуелі.

До кінця травня 2020 року вдалося зібрати близько 180 осіб, їх поділили на три взводи. З них розвідники планували обрати кілька десятків головних військових злочинців, організувати для них переліт та посадити літак, коли він пролітатиме над Україною. Відповідним рейсом був Мінськ — Стамбул, літак летів через територію нашої країни. Він знаходився б в українському повітряному просторі близько 28 хвилин. Його планували посадити аварійно.

Проте «вагнерівців», які прибули на територію Білорусі, затримали співробітники місцевого КДБ. Попри прохання української сторони, бойовиків нам не видали, а відправили назад до Росії.

Чи добре була підготовлена операція з затримання «вагнерівців»? Чи міг генерал Бурба не виконувати усного наказу керівника Офісу президента Андрія Єрмака? Чи не загрожувала Україні міжнародна ізоляція після можливої аварійної посадки іноземного літака на своїй території? Про це та багато іншого «ФАКТИ» поговорили з ветераном зовнішньої розвідки генералом Василем Богданом.

«Керівник Офісу президента Андрій Єрмак перевищив свої повноваження»

— У справі про ПВК Вагнера дуже багато публічної інформації, тож можна зробити деякі висновки, — зазначає генерал Василь Богдан. — Є всі підстави говорити про те, що операція із захоплення російських бойовиків, які могли бути причетні й до вбивств наших громадян на Донбасі, й до збитого авіалайнера рейсу MH17, й до інших злочинів, дійсно розроблялася. У цій операції брали участь представники військової розвідки, СБУ, а на фінальному етапі — також Генеральна прокуратура України. Чинне керівництво країни про цю операцію, звісно ж, знало. Але напередодні завершальної стадії операції керівник Офісу президента Андрій Єрмак перевищив свої повноваження і, мотивуючи тим, що на той момент тривали переговори з Росією про перемир'я, вирішив, що краще буде, якщо завершення операції трохи перенесуть.

Щодо самої операції, то хочу сказати, що військові розвідники та СБУ виявили високий професіоналізм. Їм вдалося обдурити спецслужби Російської Федерації. Було створено дуже гарну легенду. Вербування бойовиків у гарячі точки велося від імені компанії, яка нещодавно припинила своє існування. Але мені відомо, що російські бойовики через свої спецслужби перевіряли, чи ця організація є насправді. Навіть росіяни не знали, що організації, яка займається вербуванням бойовиків, уже не існує! Завдяки цьому вдалося отримати колосальний обсяг інформації про конкретних бойовиків, членів ПВК Вагнера. Вони самі відверто розповідали своїм «вербувальникам» про те, що брали участь в операціях під Іловайськом, Дебальцевим тощо. Було зібрано колосальний матеріал, який міг бути використаний у міжнародних судах, якби цих бойовиків вдалося затримати.

Тому ми маємо поставити плюс українським спецслужбам. І дуже шкода, що з якихось незрозумілих чи, навпаки, зрозумілих причин цю операцію було перенесено. На тій стадії, коли все це відбувалося, бойовики вже перебували на території Білорусі, де вони не могли затримуватися надовго, потрібно було діяти оперативно, поки на них не звернули увагу білоруські контррозвідники.

«Було зібрано колосальний матеріал, який міг бути використаний у міжнародних судах, якби Україні вдалося затримати бойовиків», - зазначає Василь Богдан

— Мені здається, білоруським контррозвідникам важко було не звернути увагу на «вагнерівців», які оселилися в санаторії «Білорусочка» під Мінськом, розташованому лише за 50 кілометрів від резиденції президента Лукашенка. На мою думку, для бойовиків якийсь дивний вибір місця дислокації.

— Згоден з вами. Це виглядало дійсно дивно.

«Арешт Протасевича у Білорусі та спецоперація із затримання трьох десятків „вагнерівців“ в Україні — це абсолютно непорівнянні речі»

— Поговорімо про спосіб завершення операції, про її фінальну стадію. Останнім часом це часто обговорювалося в різних політичних ток-шоу. Цю ж тему порушували нещодавно на пресмарафоні Володимира Зеленського. Противники «вагнергейту» кажуть, що якби Україна посадила іноземний літак, у якому перебували й звичайні громадяни, і три десятки бойовиків, які пройшли багато гарячих точок, на борту могла виникнути якась нештатна ситуація. В результаті Україна зіпсувала б відносини з Туреччиною, оскільки в літаку було б багато турецьких громадян. Та й у Європі ми могли опинитися в ізоляції через такий поворот подій. Адже щось подібне вже було, коли за наказом Лукашенка посадили літак з дисидентом Протасевичем.

— Арешт Протасевича в Білорусі та спецоперація із затримання трьох десятків «вагнерівців» в Україні — це абсолютно непорівнянні речі. З одного боку, ціль — затримати дисидента. А з іншого — припинити діяльність терористичної організації. Йдеться про військові злочини, які засуджуються міжнародними конвенціями. Порівнювати ці дві спецоперації — це повторювати наративи Кремля.

— В операції «Авеню», за деякими даними, брали участь представники іноземних спецслужб. Якщо з вини України стався зрив цієї спецоперації, то чому ми не чуємо коментарів з Заходу щодо цього? Адже іноземна розвідка та спецслужби проводили певну роботу?

— Це була операція таки українських спецслужб. Партнерами цілком могли бути представники Туреччини, оскільки планувалося примусово посадити літак турецьких авіаліній. Звичайно ж, турецьку сторону в такій ситуації мали попередити про те, що на борту їхнього літака здійснюватиметься захоплення міжнародних терористів. У нас немає підстав стверджувати, що ще хтось з представників західних спецслужб був проінформований про хід виконання операції «Авеню». Принаймні зараз немає такої інформації.

— І все-таки, чому ніхто з західних партнерів, тих, хто міг бути так чи інакше залучений до спецоперації «Авеню», ніяк не коментують її провал?

— І правильно роблять. Тому що жодних документальних даних про те, що вони брали участь у цій спецоперації, немає. Є правило, якого дотримується більшість спецслужб різних країн світу: до останнього моменту заперечувати свою причетність до проведення секретної операції.

Але ось ви кажете про «провал операції «Авеню». Так казати неправильно. Перша стадія — зі збору інформації про бойовиків та заманювання їх до Білорусі — була проведена успішно.

«Можливо, розвідка мала таку ілюзію, що перенесення спецоперації на кілька днів не матиме негативних наслідків»

— За словами генерала Бурби, відтермінувати виконання фінальної стадії спецоперації «Авеню» йому наказав керівник Офісу президента Андрій Єрмак, посилаючись на доручення Володимира Зеленського. Хіба керівник розвідки підпорядковується главі Офісу президента? До того ж це розпорядження не було підписане самим Зеленським.

— По-перше, наказу не було. Андрій Єрмак запропонував — саме такий термін був використаний і у матеріалах розслідування Bellingcat — перенести виконання фінальної стадії спецоперації.

— Чому ж тоді генерал Бурба прийняв цю пропозицію?

— Тому що є писані, а є неписані закони. Ця спецоперація тривала досить довго. Потрібно було ще раз усе узгодити з керівництвом країни перед тим, як переходити до фінальної стадії. Зараз багато дискусій з цього приводу: чи Бурба повинен був прислухатися до прохання керівника Офісу президента, чи мав порушити питання про те, що керівництво країни втручається у правоохоронну діяльність, оскільки СБУ є правоохоронним органом спеціального призначення. І генерал Бурба, і тодішній перший заступник керівника СБУ Руслан Баранецький, який мав також безпосереднє відношення до цієї спецоперації та теж згодом був звільнений, могли вчинити принципово — не дослухатися до порад президента та тим більше керівника його Офісу. Можливо, й розвідка мала таку ілюзію, що перенесення спецоперації на кілька днів не призведе до негативних наслідків.

«Генерал Бурба міг вчинити принципово – не прислухатися до порад Зеленського та керівника Офісу президента», – каже Василь Богдан.

— Я все-таки не отримав чіткої відповіді: чи міг генерал Бурба відмовитися від виконання усної пропозиції керівника Офісу президента?

— Міг. Тому що зараз дуже важко щось довести, адже немає письмового розпорядження президента про те, щоб перенести цю операцію. Якби генерал Бурба міг передбачити, чим завершиться перенесення операції «Авеню», він мав би діяти за законом: попри своє можливе кар'єрне зростання, або відмовитися від виконання прохання Єрмака, або подати у відставку. Його все одно потім звільнили.

— Журналісти Юрій Бутусов та Яніна Соколова, та й сам генерал Бурба, розповідали про спецоперацію «Авеню» багато того, що могло бути позначене грифом «цілком таємно». Зокрема, ДБР відкрило кримінальне провадження за фактом публікації журналістами секретних відомостей. Як ви вважаєте, наскільки це правильно з точки зору закону?

— Ви ж знаєте, що існує «Кодекс професійної етики журналіста», який визначає, зокрема, й процедуру журналістських розслідувань. Але там є норма, що виходить з українського законодавства, яка забороняє розголошувати державну таємницю. Однак у нашому випадку ситуація стала публічною. Я не думаю, що Бурба може зазнати кримінального переслідування через свої заяви. Те саме можна сказати й про журналістку Яніну Соколову. Вона опублікувала інформацію з підкинутої, за її словами, флешки. Дії Яніни можуть стати предметами кримінального переслідування лише в тому випадку, якщо на цій флешці знаходилися справді автентичні документи військової розвідки України. Тоді потрібно буде проводити розслідування у структурі самої розвідки: хто підкинув ці документи, хто готував, хто підписував, хто мав до них доступ. У такому контексті — так, кримінальне провадження може бути відкрито. Але не проти журналістів чи Бурби, який просто підтвердив дії, що вже були раніше публічно озвучені, зокрема й у матеріалах розслідування Bellingcat.

Раніше «ФАКТИ» писали про те, що, на думку колишнього міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, «вагнергейт» використовуватиметься у політичній боротьбі для розхитування ситуації в країні.

2333

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2022 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.