«Мамо, де мої ноги?»: два роки тому юнаку потягом відрізало обидві кінцівки, але він тренується і мріє про нагороди Паралімпіади
«Сина побили та кинули на колію, бо хотіли зробити самогубцем»
— Володимир — мій найменший син з чотирьох дітей. Він закінчив музичну школу по класу вокалу, хореографії та труби, отримував грамоти за свій талант. Навчався на четвертому курсі у Вінницькому будівельному коледжі, — розповідає «ФАКТАМ» мама потерпілого Людмила Авдєєва. - Перевівся на заочно форму, бо в мене саме діагностували рак. Щоб мені допомогти, син працював неофіційно та чекав повноліття, щоб оформитись легально. Напередодні свого 18-річчя, яке Вова мав святкувати 29 листопада 2020 року, він вирішив піти до друзів у сусідні Голендри. Батько його підвіз, ще й попросив довго не затримуватись, бо й родині хочеться його привітати. Відомо, що у компанії хлопці випили пива. Після того Вова відійшов від приятелів і навіть не попрощався. Це на сина було не схоже. Куди він дівся — ніхто не зрозумів. Наші серця наче передчували біду, ми не могли заснути, на подвір’ї рвались собаки. Вже під ранок до нас прийшли працівники поліції та повідомили: Володимир потрапив під поїзд і перебуває у реанімації, йому відрізало ноги. Мовляв, машиніст вантажного потяга побачив, що лежить дитина між рейками, а ноги на них. Що він сигналив, гальмував, але наш син був без свідомості та не реагував. До того ж тоді був сильний туман. Машиніст не зміг уникнути наїзду. А після того він вискочив і витягнув Володимира, надав йому першу допомогу. Викликав медиків та правоохоронців. Машиніст робив все, аби врятувати мого сина. Якби не ця людина, той би стік кров'ю. Спочатку у лікарні Володимир не міг навіть самостійно дихати, знаходився під апаратом ШВЛ. Його прооперували. Крім ампутації ніг, у сина діагностували забій грудної клітини, травму голови, струс мозку…
Поки медики рятували життя Володимира Авдєєва, його рідні створили організаційний комітет з боротьби з корупцією у правоохоронних органах. А все тому, що не вірили у версію поліції про те, що з хлопцем стався нещасний випадок. Та й хотілось зняти з нього клеймо самогубця.
— У нас є «свята трійця» молодиків, і їх бояться всі Голендри та навколишні села, — продовжує Людмила Авдєєва. — Якщо вони напиваються, то їм все одно, кого місити. Можливо, вони знали, що у Вови того дня були іменини. І могли змусити виставляти могорич. А син відмовився. За що й міг поплатитись. Бо чомусь у Володимира гематома на голові та забій грудної клітини, наче перед тим його сильно били. А потім могли кинути на рейки, щоб приховати сліди чи інсценувати самогубство. Крім того, на місці трагедії були чужі кепка та запальничка, але правоохоронці на це не звернули увагу. Висновки спіральної комп’ютерної томографії головного мозку чітко показали, що сина били. До того ж в нього пневмонію діагностували з ураженням 40%, тобто невідомо, стільки часу він лежав на сирій землі. Кілька років тому у районі вже був такий випадок, і тоді хлопця врятувати не вдалось, а кривдника не знайшли. Проблема ще й у тому, що Вова нічого про той роковий вечір не пам’ятав… Ми вже й самі їздили до поліції, розповідали, кого підозрюємо, і навіть один друг Вови зізнався, що нещодавно сина побили. Але у поліції тільки плечима знизали й передали справу розслідувати в обласний відділ. Тим часом злочинці зробили собі алібі й нікого не боялись.
Побачивши цю байдужість, зізнається мама, вони написали лист-звернення до президента України Володимира Зеленського.
«Писали від імені Вови, — говорить Людмила Авдєєва. — Про що? Про те, що у передвиборчій агітації Володимир Зеленський обіцяв, що бандити будуть сидіти в тюрмах, проте вони вбивають наших дітей. Вийшла «обіцянка-цяцянка»?
Читайте також: Неймовірне спасіння: в Кривому Розі хлопець дивом вижив, попри відмову лікарів його рятувати
— «Мамо, скажи, я інвалід? Де мої ноги? Я бачу, ти плачеш і радієш». — «Так, синку, я радію, що ти залишився живий, а сама плачу…» — ось так я описала в листі президентові життя нашої родини після трагедії. Адже серце розривалось, я не знала, чи переживе мій син ще одне хірургічне втручання в його голівоньку. Не могла стриматись, омивала його материнськими сльозами. Молилась Господу, щоб нікому з батьків більше не довелось оплакувати своїх дітей. Навіть стало шкода батьків його вбивць. А ще запитала у президента про майбутнє дітей у державі, де не діють закони, де правоохоронним органам суспільство не довіряє. Відповіді не отримали. А слідчий з Вінниці нас обдурив. Просив нас не втручатися і нічого не питати, бо сам буде триматиме в курсі. Але на початку осені 2021 року ми дізнались, що справу щодо травмування сина закрили. Мовляв, жодного тут криміналу нема. Ми з чоловіком вже готували позов до суду, аби поновити розслідування. Однак нас зупинив Володимир. Сказав, що нічого ми не доб’ємось і потрібно вчитись жити далі. Мовляв, вороги зробили боляче та непоправне, але він піде далі вже іншим шляхом. Ми розплакались і не могли йому перечити…
«У сина усі думки — про медаль»
Після основного етапу лікування та кількох операцій Володимир Авдєєв опанував візок та отримав першу групу інвалідності. Невдовзі йому встановили протези за державний кошт.
— Ви не повірите, але у нас навіть думки не було плакати та розслаблятись, — продовжує мати Володимира Авдєєва. — Так, Вову мучили фантомні болі, але він мужньо терпів і не втрачав віри. Не було жодної депресії, адже поруч родина та друзі. До травми син був творчим, а після неї захопився легкою атлетикою — метанням списів та дисків. Постійно переглядав ролики в Інтернеті, нам розповідав, як би хотів спробувати. І сталося диво: тренер сам його знайшов. Володимир Шульга — з Козятина, теж має інвалідність внаслідок травми хребта. Працює вже 13 років із дітьми, які мають ДЦП, вади слуху, зору, втратили кінцівки. Він у місцевій пресі прочитав про трагедію з моїм сином і подзвонив. Сказав, що хотів би допомогти й вселити надію. Що виховав не одного чемпіона, а ось олімпійського поки нема. То ж запропонував взяти мого сина під опіку й пообіцяв, що зробить з нього титулованого паралімпійця. І ми відразу погодились. Тренування проходять раз на тиждень у Козятині, то ж добираємось машиною, електричками, на таксі. Тренер ставиться до моєї дитини, як до рідного сина, таких дійсно одиниці. Але є одна прикрість: щоб повноцінно займатись, необхідні спортивні протези. На жаль, їх держава не дає, все це оплачується власним коштом. Ціна питання — 200 тисяч гривень. Волонтери навіть організували благодійний аукціон. Лоти — прикраси ручної роботи — надала завідувачка відділення реабілітації лікарні імені Миколи Пирогова, яка Вову лікувала. Але на початку біди люди якось активніше допомагали. На даний час вдалось зібрати майже половину. Попри ці труднощі, Вова ходить до спортзалу та займається в інвалідному візку тим, чим може. Він мріє про Паралімпійські ігри, аби себе забезпечувати та допомагати потім іншим. І я чомусь впевнена: він туди потрапить і подарує Україні медаль.
.jpeg "Володя мріє про Паралімпійські ігри, щоб себе забезпечувати та допомагати іншим")
Читайте також: «Ріжте ногу так, щоб можна було займатися спортом»: ветеран АТО виборов три «золота» на «Іграх Героїв»
Два місяці тому Володимиру Авдєєву провели чергову операцію, і наразі він перебуває у спеціалізованому інституті, де під нього корегують старі протези.
— А поки є час, то син багато читає про техніку, переписується з молоддю в Інстаграмі, — каже Людмила. — Якось і на рибалку ходив з братами, то впіймав кілька рибин. Та найбільше емоцій отримав, коли односельчанин покатав його над селом на своєму двомісному літачку. Такий сюрприз довів сина до сліз радості. Життя триває. Й ми дякуємо Господу, що зберіг нашого сина. Значить, він тут потрібен…
У відділі комунікації ГУНП у Вінницькій області повідомили, що травмування юнака, за висновками експертиз та слідчих дій, сталося з необережності.
— Слідчі перевіряли всіх, з ким спілкувався потерпілий, відстежували, хто де був за допомогою оперативних можливостей телефону. Після всіх експертиз дійшли висновку, що об’єктом злочину хлопець не став, — повідомив «ФАКТАМ» спеціаліст відділу комунікацій Вадим Кобзар. — Інформація рідних про те, що хлопця навмисно побили та підкинули на колії, не була підтверджена. Вини машиніста не виявили. Відповідно, кримінальне провадження за ч. 2 ст. 276 ККУ було закрито.
1373Читайте нас у Facebook
