«Їх убили за нас. Вони могли б виїхати. Могли»: під Києвом поховали вбитих рашистами старосту Мотижина, її чоловіка та сина
У селі Мотижин Бучанського району Київської області поховали старосту села Ольгу Сухенко, її чоловіка Ігоря та сина Олександра, яких вбили російські військові… Родину напередодні знайшов у братській могилі біля села троюрідний брат Ольги, місцевий трунар. Рашисти так знущались, що голову родини — Ігоря — ховали у закритій труні…
«Їх убили за нас. Вони могли б виїхати. Могли. Але вони лишилися помагати людям»… Триста людей йшло з такими словами і думками за трунами Ольги, Ігоря та Сашка Сухенків — старости Мотижина та її родини, — убитих і закатованих російськими солдатами, — розповідає журналістка Анна Цигима у ФБ. — «Діти мої, пташечки мої, я вас так люблю. До кого, до кого мені нахилитися?» — голосила мати Ольги Петрівни, обираючи між трьома трунами. Родина старости Ольги Сухенко вивозила людей, привозила медикаменти й хліб. Сашко, 25-річний син, їздив заряджати телефони «моїм дівчаткам» — так казав він про мотижинських бабусь. «Квіти, квіти, кладіть квіти поперед машинами, нехай наша княгиня Ольга в останню путь їде дорогою з квітів»… «Їх убили за нас». Чи можуть слова мати настільки буквальне значення? Їх убили за цих триста людей, яким вони допомагали і які йшли за їхніми трунами в Мотижині. А інші стояли біля своїх зруйнованих чи трохи вцілілих хат на колінах. На прощання люди підходили і підходили, вони повертались, щоб проститись зі своєю спасителькою, бо ця сім'я врятувала багато життів".
Читайте також: Син старости Мотижина, якого закатували разом з батьками, був професіональним футболістом
Одним із тих, хто знав родину Сухенків, є політик Роман Безсмертний. Загиблий Ігор був його однокласником.
«27 лютого, Мотижин окуповано… В нашій хаті 6 чоловік, бо забрали до себе родину, будинок якої розбомбили. На всіх одна буханка хліба. Я дивлюсь в плетену корзину, де тримаємо хліб, і розумію, що цього надовго не вистачить. Я зателефонував Ігорю Сухенку, своєму однокласнику і чоловіку старости села — Олі Сухенко. Ми зустрілися, обговорили ситуацію, — написав політик у фейсбуці. — І вже через 2,5 тижні Ігорю вдалося налагодити доставку хліба. Якось Оля Сухенко передала нам два батони і радісно сказала: «Все, тепер село буде з хлібом». 28 лютого в Мотижині не стало електрики, бо перебили високовольтні дроти і почали здихати всі мобілки. З’явилися нові проблеми — відсутність зв’язку, холод і приготування їжі. Доводилося щодня топити піч, аби не замерзнути і щось в чавуні зготувати. Температура в хаті не піднімалася вище +12. Дров було лише на тиждень. Але й тут на допомогу прийшов Ігор Сухенко. Швидко організував доставку в двір трьох кубів дров. Вони нас рятували в найхолодніші дні.
Ми з Ігорем часто бачилися, уникали спілкування телефоном, це було небезпечно. Вороги постійно забирали у населення мобілки і перевіряли їх. З телефонів ми вичищали все, що можливо, і ховали їх. Ігоря Сухенка турбувала моя присутність в Мотижині. «Не висовуйся, прошу, якщо дізнаються, хто ти, і схоплять, то буде проблема у всього села», — повторював він весь час. У нас є генератор, то Ігор якось привіз 10 літрів пального, аби ми могли всі підзарядити телефони. Завдяки кільком дзвінкам вдалося дивом вивезти родину, яка жила у нас, до Києва. Вранці 23 березня я знову зустрівся з Ігорем і передав йому ящик з медикаментами, бо його син Сашко займався розподілом і доставкою ліків в селі. Він і для моєї мами привозив таблетки. Ми домовилися з Ігорем, що вони з родиною наступну ніч заночують вже в нашій хаті. Чому? На той момент нашу хату обшукали російські військові… Значить, до нас вони б вже не прийшли… Але ввечері не прийшли до нас Оля, Ігор і Сашко Сухенки… Зв"язку з ним вже не було. Я вижив. Мені нестерпно боляче… Днями односельці мене шукали в тій ямі".
За словами місцевих, вони після перемоги у війні разом із журналістами зроблять документальний фільм про родину Сухенків, які не залишили громаду, допомогли сотням людей виїхати з Мотижина під час окупації, чим врятували їм життя. Як доказ уже мають гільзи від російських патронів біля місця поховання родини в братській могилі.
1592Читайте також: «Спочатку їх вбили, а потім підпалили»: у Бучі знайшли згарище із шести тіл цивільних
Читайте нас у Facebook
